Як повертаються українські бойові прапори. Незвичайна доля прапора 1-го Українського полку імені Богдана Хмельницького

У 2017 році, на честь 100-ліття Української революції, військовий парад під час святкування Дня Незалежності урочисто відкривала група з прапором 1-го Українського козацького полку імені Богдана Хмельницького. Точніше, з його досить якісною реплікою. Нині цей прапор зберігається в експозиції Національного військово-історичного музею України.

1-й Український козацький полк імені гетьмана Богдана Хмельницького став першим військовим формуванням спочатку військ Центральної Ради, а потім — Армії Української Народної Республіки. Він був створений у березні 1917 року за ініціативи членів Українського військового клубу імені Павла Полуботка на чолі з Миколою Міхновським. Першими старшинами й козаками полку стали новобранці з Чернігівської та Полтавської губерній (найбільше — з Кременчуцького повіту). Члени клубу переконали новобранців, аби ті висунули російській владі умову, що поїдуть на фронт Першої світової війни лише як окрема українська військова частина. 1 квітня (19 березня за старим стилем) у Києві відбулося освячення прапора майбутнього полку.

Відправлення полку на фронт відбулось у серпні 1917 року. Перед тим, 24 липня, у Києві відбувся його парад, і полку подарували другий прапор.

У київській пресі того часу зберігся докладний опис параду 1-го Українського козацького полку імені Богдана Хмельницького, де також згадуються й обидва прапори:

«24 липня до полку імені гетьмана Богдана Хмельницького надійшло розпорядження негайно виступити на позиції. В п’ять годин по півдні 25 липня почали збиратись люди на Софійський майдан біля пам’ятника Богдана Хмельницького. Шикуючи під’їхала кіннота і в струнку стала перед собором.

Праворуч кінноти дивився з високої скелі Богдан Хмельницький. Стояв він і дивився на правнуків козаків, що прийшли до нього в тяжку хвилину присягнути перед ним, що вмруть за волю України.

Піші сотні прийшли трохи пізніше. Військовий круг замкнувся і посередині стала старшина: члени Генерального Комітету, Центральної Ради, Всеукраїнської Ради військових депутатів і полкова старшина.

В шість годин на дзвіниці св. Софії загули дзвони. Вийшло з собору духовенство з єпископом Дмитрієм Уманським на чолі.

В цю ж хвилину розгорнули полкові хоругові і знамені і прапори, що одержані були полком од Генерального Військового Комітету, од т-ва імені гетьмана Павла Полуботка.

Прапор Генерального Комітету малиновий з малюнком св. Михайла — гербом України. Прапор од т-ва Павла Полуботка золото-зелений з портретом Б. Хмельницького, вишитим шовком з одного боку і з другого кармазиновий з чотирма вишитими зорями та місяцем.

Як тільки вийшло духовенство почулась команда: «шапки геть».

Розпочалася служба Божа.

Після молебна відбулось посвячення хоругв.

Під час читання єпископом молитов, хоругви схилялися один до одного і командир полку, становлячись на коліна, цілує обидві свячені хоругви полку. Настрій у козаків полку підвищений радісний.

Єпископ кропить хоругви святою водою, після чого вертається до війська з такою промовою: “Як рідна мати випроважає своїх діток в далеку дорогу, так і ми випроважаємо вас, козаки, з великою біллю в серці, в бій. Нам не радісно з вами прощатись, але сумні події на фронті кличуть вас йти туди, щоб захищать Україну від ворогів. Хай же ці святі хоругви нагадують вам про ваші обов’язки в тяжкі дні боротьби з ворогом; хай вони завжди підтримують ваш козацький дух”.

Після промови єпископа по всьому майдану розлягаються згуки військового оркестра, що грає “Коль славен”.

Єпископ Дмитрій обходить військо і кропить його свяченою водою, потім прощається з полком і духовенство під звук дзвонів йде до соборної брами.

Після цього полковий священних виходить перед військо і каже: “Поки треба було нас тут, поки ми стояли оборонцями нашого національного руху, до тої пори ми знаходились тут. Тепер же підемо боронити нашу волю на фронті.

Нам ворога не страшно, бо ми козаки і будемо захищати рідний край, як наші батьки і прадіди”.

Після цього виступали з промовами делегати від Всеукраїнської Ради військових депутатів, від товариства Павла Полуботка та інші.

Після всіх промов подається команда і всі козаки беруть рушниці “на караул”. Музика грає “Ще не вмерла Україна”. В кінці параду полк віддає почесті членам генерального Комітету та Центральної Ради, і стрункими рядами рушає до своїх казарм, щоб завтра з ранку рушити в дорогу боротьби за кращу долю українського народу».

Починаючи з 1917 року в історичних джерелах є розбіжності стосовно кольорів та зовнішнього вигляду прапорів.

Перший прапор, освячений 1 квітня, був вручений полкові від імені Українського військового клубу Полуботка під час вечірнього засідання 1-го Всеукраїнського військового з’їзду 5 травня 1917 року. Джерела одностайні в тому, що цей прапор вручну вигаптували черниці Фролівського жіночого монастиря у Києві.

Другий прапор, як уже зазначалось, полк отримав на Софійській площі Українського генерального військового комітету Центральної Ради.

Колишній командир полку у 1919 році Стефан Лазуренко описував прапори так:

«З одного боку на малиновому тлі вигаптувано золотом погруддя Богдана Хмельницького, а з другого — темно-зелений напис: “Перший Український Козацький імені Гетьмана Богдана Хмельницького Полк”».

Сотник Армії УНР, ветеран полку Борис Монкевич дає трошки інший опис першого прапора:

«Один тільки цей полк мав тоді в корпусі власний прапор, на котрому шовком вишитий портрет Великого Богдана, а на другому боці малинового полотнища золотом напис: “1-й Гетьмана Богдана Хмельницького козачий полк”».

Ад’ютант полку імені Б. Хмельницького Микола Галаган стверджував, що один із прапорів, подарований Товариством імені Полуботка, був малиновим, а другий — жовто-блакитним.

На щастя, в архівах ще у 1990-ті роки вдалося виявити фотографії лицьового та зворотного боків прапора полку імені Богдана Хмельницького. Виявилося, що помилялися всі автори. Як видно з фотографій, на лицьовому боці прапора вміщено портрет Богдана Хмельницького (за гравюрою сучасника гетьмана В. Гондіуса), а також напис із назвою полку. На звороті — хрест, місяць і шестикутні зірки. Причому, судячи з закономірностей передачі кольорів на старовинних чорно-білих фотографіях, обидва боки прапора з портретом гетьмана Богдана Хмельницького були малиновими!

Цей прапор до 1924 року перебував в Армії Української Народної Республіки та використовувався під час урочистих заходів. Двічі козаки рятували його від ворогів, переховували й потім повертали до війська. А ось про другий прапор — з Архістратигом Михаїлом — із 1917 року нічого не відомо.

З 1924 до 1945 року прапор 1-го Українського козацького полку імені гетьмана Богдана Хмельницького разом зі ще кількома подібними бойовими реліквіями зберігався у Музеї української визвольної боротьби у Празі. У 1945 році всі ці реліквії захопили радянські війська. Збереглись документи, за якими цей прапор, а також іще один — Запорізького полку 1917 року — в 1946–1947 роках мали бути переміщені до Державного історичного музею УРСР (нині Національний музей історії України). Але у 1947-му до музею «доїхав» лише один прапор — Запорізького полку, який нині там і експонується. Куди подівся прапор богданівців, досі достеменно не встановлено.

У 2000-му році за ініціативою та за підтримки видавництва «Темпора» було відтворено прапор 1-го Українського козацького полку імені Богдана Хмельницького. Кресленнями та аплікаціями займався відомий реконструктор Олексій Колесник («Папашка»), а вишивкою портрету Богдана Хмельницького — Наталя Ключник. Нині цей прапор зберігається у Національному військово-історичному музеї України.

Днями ми з працівниками Національного військово-історичного музею України, які зараз служать у лавах Збройних Сил, вирішили здійснити ще одну реконструкцію. Ми зробили фотосесію з прапором на площі Богдана Хмельницького саме на тому місці, де сфотографували оригінальний прапор у 1917 році. І саме за цими фото у 2000-му здійснювалась кропітка реконструкція.

***

Найближчим часом навколо історичних прапорів доби Української Народної Республіки на нас усіх очікує одна велика інтрига. Річ у тім, що з початку 2024 року триває процес передачі з Канади до України фондів Музею українського війська — Українського військово-історичного інституту.

Цей музей був створений у 1960-ті роки у Торонто. Експозиція складалася з військових реліквій УНР: прапорів, нагород, картин, фотографій, а також із документів та друкованої продукції. Всі вони у повоєнний час були евакуйовані з Європи до Канади. Всього у фондах музею нараховувалось понад 4 тисячі одиниць зберігання.

З 1967 року майно Музею українського війська зберігалося у Катедральній громаді Святого Володимира у Торонто, а 1 листопада 1969 року було передане Українській вільній академії наук у Канаді. Внаслідок цих дій 22 січня 1970 року у Вінніпегу (Канада) було відкрито Музей української вільної академії наук.

У фондах Національного військово-історичного музею України зберігається список найбільших реліквій Музею українського війська, складений 1967 року. У ньому — 17 прапорів, сурма Запорізького кінного полку, а також посмертна маска й друкарська машинка Головного отамана УНР Симона Петлюри.

Найбільша інтрига — з прапорами: це ті самі реліквії 1917–1920 років чи їх пізніші репліки або ж навіть новороби «за мотивами»?

Наприклад, під № 1 у списку фігурує знамено 1-го Січового гетьмана Петра Дорошенка полку 1918 року. Це прапор синьожупанників, який станом на 1950-ті роки дійсно перебував у Німеччині, а потім був перевезений до Канади. Якщо до України справді повернеться оригінал цього прапора — це буде феноменальна новина.

Третім до списку включено прапор 6-ї Січової стрілецької дивізії з гаслом «За визволення України». Але, достеменно відомо, що оригінальний прапор дивізії було знищено у Варшаві під час легендарного повстання у 1944 році. А в музеї зберігалась копія, виготовлена у 1960 році — з нагоди 40-ліття існування з’єднання.

Усі прапори зі списку Музею українського війська надзвичайно цікаві й можуть пролити світло на деякі принципові питання. Наприклад, під № 6 бачимо такий запис: «Жовто-блакитний прапор УПА — без написів». Дуже промовистий запис у контексті дискусії навколо походження червоно-чорних прапорів.

20 серпня 2025 року, під час проведення круглого столу, присвяченого 105-літтю «Дива на Вислі», заступник міністра Міністерства культури та стратегічних комунікацій України Андрій Наджос повідомив, що цінний вантаж з Канади з понад 4 тисячами експонатів уже розмитнюється. Отже, ось-ось очікуємо його у Національному музеї історії України, куди, за попередньою згодою, ці фонди мають надійти.

Плекатимемо надію, що цінні українські реліквії доїдуть до Києва у цілісності, й незабаром ми зможемо розв’язати питання: які ще бойові прапори УНР збереглися до наших днів?