Зараз скажу страшенне блюзнірство, але Бог, сподіваюся, простить мене, бо це лише констатація факту втомленим журналістом. Так ось, за останні дні я не чула стільки лайки ні на адресу федеральної влади, ні на адресу мера Собяніна, ні на адресу бездарної збірної з футболу, як на адресу пояса Пресвятої Богородиці, виставленого в Москві у храмі Христа Спасителя.
У понеділок вранці московські автомобілісти з подивом виявили, що місто не їде зовсім. Стоїть. То була не пробка – це стався той самий колапс, про наближення якого так не любить говорити московська влада. Ті, кому пощастило і хто опинився неподалік від метро, змогли пересісти на підземку, решта ж були приречені весь день провести в машині.
Мобільний зв’язок напружився від передзвонів: люди телефонували на роботу, бо спізнювалися, партнерам, до яких не встигали, на вокзали, звідки від’їжджали їхні поїзди, знайомим із проханням дізнатися, що сталося. А ті залізали в інтернет і докладали: у храмі Христа Спасителя виставлений пояс Пресвятої Богородиці, центр перекритий. Дізнавшись, що святиня буде в храмі ще тиждень, автомобілісти пускали в хід міцні слівця.
Черга розтягнулася на 8 км. На набережних, уздовж яких вишикувалися ланцюжки паломників з усіх міст і сіл Росії, обладнали польові кухні, кіоски, автобуси, у які прочани бігають грітися. Ближче до ХХС починаються безлади: міліція не в змозі стримати натиск людей, які пробули 10–12 годин на морозі. Головна принада всього дійства видніється біля самого входу до храму, куди збоку під’їжджають машини з урядовими номерами, випльовуючи із себе пузатеньких слуг народу з дружинами, коханками, дітьми, мамами і домашніми стоматологами. Під гнівні крики натовпу, що погрожує розтрощити огорожу і порвати ментів, слуги народу зникають у напрямку святині через бічний вхід. Сюди ж прибувають батюшки на своїх лексусах і так само боязко дрібочуть всередину.
Тим часом провладні газети, ризикуючи луснути від гордості за популярність православ’я, рапортують щодня: «На сьогодні до пояса Пресвятої Богородиці доторкнулися 100 тис. паломників!!!», примушуючи згадати бадьорі звіти радянських років про записи на БАМ.
Читайте також: Ілюзія «Третього Риму»
Між тим соціальні мережі та блоги рясніють лайкою. У перші два дні люди ополчилися проти «мракобісів», «божевільних», «нероб». Тобто паломників. Тепер куди голосніше чути докори на адресу московської влади, яка не попередила, що буде колапс, не вибачилася заздалегідь і взагалі, як завжди, не в змозі щось грамотно організувати.
Окрім однієї незаперечної справи: коли потрібно, вміють так підігріти народ, що потім спробуйте охолодити. У Білокам’яній усі сваряться на всіх: москвичі – на паломників, паломники – на москвичів.
І тільки єдинороси щасливо потирають лапки – нарешті про них забули. Майбутні вибори із заздалегідь визначеним кінцем відсунулися на другий план – ось що означає справжня святиня! Дійсно, якось стихли гнівні випади на адресу «партії шахраїв і злодіїв», до портретів Путіна перестали домальовувати маленькі чорні вусики, а автомобілісти з ніжністю дивляться на даішників, які іноді дозволяють розвертатися через подвійну суцільну. Це майже любов.
Розділяй і володарюй – цю політичну тактику в Росії опанували найкраще. Щоправда, до ладу володарювати все одно не вміють, але коли розділиш, то навіть просто бездарно стояти при владі вже легше. У здатності скеровувати невдоволення співгромадян у нові русла російській владі ніколи рівних не було – згадати хоча б Лютневу революцію. Але ідея роздерибанити суспільство за допомогою християнської святині – це взагалі свіжак. Принаймні в новітній історії. Раніше-то бувало: одне місто свої права на мощі Святого Миколая оголосить, а інше з боями в нього це право відніме. А в наші дні все більше через нафту. Останнім часом то тут, то там у країні вирували пристрасті, що доходили до самосуду, коли об’єктом народного цькування ставали водії, які збили на смерть людей. Потім взялися за таджиків. Трохи раніше перегризлися до черепно-мозкових травм футбольні фанати. Але все вже приїлося і працювало слабувато. Пояс Богородиці в цьому сенсі виявився сильнішим. Прости Господи.
Якщо це навіть і домисли, то від того не легше. Тоді ситуація свідчить про дрімуче незнання людських проблем, потреб і підводних каменів. Виснажені пробками, мігрантами, місцевим хамством, дикими цінами й огидним громадським транспортом, мешканці 15-мільйонної російської столиці самого Христа зустрінуть багнетами, якщо він зійде на землю.
Проте важко повірити, що влада та ієрархи РПЦ цього не розуміють. Отже, просто необхідні нові провокації та провокатори. А якщо треба, хитре керівництво саму Богородицю до цієї справи спробує долучити.
Читайте також: Піар для народу