Це може на кілька місяців відтягнути ухвалення так званого «антиколомойського» закону та заблокувати роботу парламенту. Тиждень згадує, коли ще депутати вдавалися до нестандартних способів протидії законопроектам.
Вал поправок: винахід VIII скликання
Законопроект 2571-д офіційно називається «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності». Він установив кілька рекордів одразу в низці «дисциплін». Загальна кількість поправок, поданих до другого читання законопроекту, становитиме понад 16 тисяч, якщо вірити даним членів профільного парламентського комітету. Це приблизно у чотири рази більше, за попередній найвищий показник. В умовній особистій категорії рекорд установив позафракційний депутат Антон Поляков (пройшов у парламент як мажоритарник від «Слуги народу»), який подав понад шість тисяч поправок. Навіть ця кількість уже більша за загальну кількість поправок, яку депутати парламенту разом подавали до одного законопроекту будь-коли.
Сам Поляков практично не приховує, що подав зміни не по суті, а для блокування ухвалення законопроекту. Якщо його колеги-опоненти не знайдуть лазівку в законодавстві або прямо не порушать регламент, то про нормальну роботу парламенту можна забути на кілька місяців. Є ще один варіант – не ставити законопроект на розгляд взагалі, але це означатиме перемогу Полякова та його шістьох колег, які подали понад тисячу поправок кожен.
Що ж до регламенту Верховної Ради, то у даному випадку він не передбачає двозначності. «Верховна Рада проводить голосування по кожній пропозиції, поправці, відхиленій головним комітетом, якщо на цьому наполягає ініціатор внесення – суб'єкт права законодавчої ініціативи», – йдеться у статті 121 закону про Регламент, яка називається теж однозначно: «Особливості голосування при розгляді законопроектів у другому читанні»
Скільки часу може зайняти розгляд усіх правок? Якщо взяти за еталон засідання парламенту 30 березня, коли депутати завершили розгляд законопроекту про ринок землі, то у швидкому темпі ведення засідання нардепи витрачали півтори хвилини на проходження однієї правки. Можна припустити, що у випадку «анитколомойського» закону на підтвердження поставлять не усі 16 тисяч правок. Якщо опиратися від цифри у 15 тисяч по півтори хвилини на кожну, то знадобиться 22500 хвилин або 375 годин часу. Йдеться про 47 стандартних восьмигодинних робочих днів (Рада може працювати після 18:00 лише у разі окремого рішення). Якщо ще й відкоригувати цей час на умови обмежень через карантин та формат сесійної роботи парламенту, який передбачає перерви на тиждень, то дізнатися результат розгляду «антиколомойського» закону країна зможе восени.
Попередні рекорди
Подібний спосіб блокування законопроектів частково став наслідком пильнішого стеження за виконанням норм регламенту у Верховній Раді. Іншими словами, керівництво парламенту набагато більше боїться йти на відкрите порушення норм закону, ніж скажімо 10 років тому. Для порівняння можна навести такий приклад: у 2012-му тодішній віце-спікер Адам Мартинюк поставив на голосування законопроект про референдум «у варіанті першого читання», хоча на той момент профільний комітет рекомендував змінений текст. Це пряме і навіть нічим не прикрите порушення норм регламенту. Згодом той закон було скасовано в Конституційному суді, зокрема, й через порушення у процесі ухвалення. Аналогічно через порушення норм регламенту (неособисте голосування депутатів) КСУ у 2018-му скасував так званий мовний закон Ківалова-Колесніченка.
Тож більшість рекордів із внесення поправок до законопроектів установила попередня Рада 8-го скликання з 2014-го по 2019-й. Теза про те, що законопроект про ринок землі, який розглядало вже нинішнє скликання, є рекордним з точки зору кількості поправок – не зовсім вірна. Його можна назвати рекордним, але з огляду на час, який витратили на розгляд у залі. Перелік законопроектів-лідерів з кількості внесених поправок досі виглядав так:
- Проект Виборчого кодексу України (або виборчий кодекс Парубія) – 4568 поправок, ухвалення у другому читанні з 6 червня по 11 липня 2019-го.
- Проект Закону про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (або завершення судова реформа Петра Порошенка) – 4384 поправки, ухвалення у другому читанні з 7 вересня по 3 жовтня 2017-го.
- Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення (або про ринок землі) – 4016 поправок, ухвалення у другому читанні з 6 лютого по 31 березня 2020-го.
- Проект Закону про забезпечення права на справедливий суд (або початок судової реформи Порошенка) – 3147 поправок, ухвалено у другому читанні за один день 12 лютого 2015-го (депутати не ставили поправки на підтвердження, оскільки закон ухвалили в урізаному вигляді).
- Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві (або мала податкова реформа Зеленського) – 2219 поправок, ухвалено у другому читанні за один день 16 січня 2020-го. Слід зауважити, що закон досі не набув чинності, оскільки його не підписав президент.
- Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій (або пенсійна реформа Гройсмана) – 2151 поправка, ухвалено у другому читанні за один день 3 жовтня 2017-го.
- Проект Закону про забезпечення функціонування української мови як державної (або закон про мову) – 2082 поправки, ухвалення у другому читанні з 12 березня по 25 квітня 2019-го.
У цьому переліку законопроекти, до яких подали більше двох тисяч поправок. Як видно навіть із нього, більша кількість поправок не завжди гарантує довший розгляд у залі. Власне, масово ставити поправки на підтвердження депутати зазвичай починають у двох випадках: або вони не змогли реалізувати власний інтерес під час підготовки проекту в комітетах, або це продиктовано медійним порядком денним. Іншими словами, депутати хочуть продемонструвати свою ідейність. Не дивно, що двома найдовшими за розглядом законопроектами стали ті, які стосуються землі та мови – питань, на яких політики з різних таборів роками будували свій політичний імідж. Враховуючи, що з часом кількість законопроектів-«тисячників» тільки зростає, можна припустити, що рекорд у 16 тисяч триматиметься не так уже й довго.
Старі методи
Раніше найпопулярнішим методом затягнути ухвалення певного законопроекту були блокування трибуни або стара добра бійка для зриву засідання. Цей метод поступово відходить у минуле. Окрім більшої уваги до регламенту можна назвати й другу причину: блокування найбільш дієве за умов, коли парламент чітко розколотий приблизно навпіл. Саме так було під час поділу на «помаранчевих» і «біло-блакитних» у 2000-ні роки. Тепер ситуація інша.
Найвідомішим і водночас малодієвим прикладом спроби зриву стало 27 квітня 2010-го, коли парламент розглядав Угоду між Україною та Росією щодо продовження базування Чорноморського флоту РФ у Криму. Депутати правлячої тоді Партії регіонів заблокували трибуну на випередження аналогічних дій опозиції. У відповідь отримали кидання яєць в бік спікера і димових шашок у залу. Це не завадило тодішній більшості з ПР, комуністів і Блоку Литвина ухвалити законопроект 236 голосами.
Відео 5-го каналу
Тієї ратифікації б не сталося, якби не 17 голосів депутатів, які формально належали до опозиційних БЮТ і НУНС. Це було виявом ще одного популярного явища початку й середини двотисячних. Депутатів, які змінювали позицію після обрання до Ради, називали «тушками». Щоправда, «тушок» збирали здебільшого не для провалу законопроектів, а навпаки для ухвалення потрібних ініціатив.
Приклад із димовою шашкою в парламенті спробували повторити у жовтні 2017-го, коли Рада розглядала низку законопроектів щодо окупованого Донбасу. Однак виглядало все менш масштабно, ніж у 2010-му і на перебіг засідання майже не вплинуло.
Відео Радіо Свобода
Прикладів блокування трибуни та бійок у парламенті задля протидії саме законопроектам насправді не так уже й багато. Здебільшого такі дії чинили задля символічних жестів. Наприклад, у січні-березні 2008-го вже згадані «регіонали» блокували Раду протягом 47 днів з невеликими перервами. Гаслом блокування стало «НАТО – ні!», а в сесійній залі розвісили відповідну символіку. При цьому жодного відповідного законопроекту парламент розглядати не планував. Формальною причиною став підпис голови ВР під зверненням про надання Україні Плану дій щодо членства в Альянсі.
Серед більш ранніх блокувань Ради можна згадати протидію комуністами ухваленню законопроектів щодо вступу України до СОТ в 2005-му, протидію депутатами «Нашої України» та «Батьківщини» ухваленню Конституційної реформи у грудні 2003-го. Формальним блокуванням була й протидія переобранню керівництва Верховної Ради у 2000-му. Тоді більшості навіть довелося проводити засідання в Українському домі.