Ми підходимо до воріт військової бази десь у південно-східній Англії. Охоронець з цікавістю дивиться на нас, очікуючи, що ми представимось. «Ми прийшли знімати матеріал про українських військових. У нас є запрошення від Міністерства оборони…», – починаю я. «Як Ваше ім’ я? Ага, так-так, вже бачу. Ваші документи, будь-ласка… Ви яку країну представляєте? – Україну. – А… Ваші українці – великі молодці! Ви добру справу робите». За декілька хвилин нас пропускають всередину.
Військові тренування, які розпочалися влітку 2022 року – насправді вже не перші спільні британсько-українські військові навчання. Британська тренувальна місія під назвою операція «Орбітал» тривала в Україні з 2015 і аж до початку лютого 2022 року, коли Міністерство оборони Сполученого Королівства оголосило про негайне виведення британських військових у зв’язку із загрозою неминучого російського вторгнення. За сім років Сполучене Королівство підготувало понад 22,000 українських військовослужбовців за стандартами НАТО, тож у британському Міноборони цілком слушно зазначають, що навички, отримані українцями в рамках програми «Орбітал», допомогли їм чинити опір російським загарбникам з 24 лютого.
Теперішня програма навчань є логічним продовженням цієї співпраці. За попереднім планом, участь у таких навчаннях візьмуть понад 10,000 українських військових. Але тепер українських бійців тренують поза межами України. Станом на сьогодні вже декілька тисяч наших військових – точна цифра не розголошується – успішно пройшли програму і вже повернулися в Україну.
«Я вражений силою волі і мотивацією українців»
«Звичайно, ми не можемо передбачити всі ймовірні сценарії на полі бою. Ми навчаємо українців певного шаблону, надаємо їм міцне підґрунтя. Вони ж вчаться адаптувати набуті знання до кожного конкретного сценарію. І це в них добре виходить», – пояснює один з британських інструкторів. Програма, яку проходять українці у Британії, була розроблена спеціально для добровольців, новобранців, а також військових з відносно незначним бойовим досвідом (а іноді й без нього) на основі базової підготовки солдат Сполученого Королівства. Курс надає дуже ґрунтовні навички для ефективного ведення бойових дій на передовій. Окрім всього іншого, він охоплює навички поводження зі зброєю, надання першої допомоги на полі бою, тактика польового бою, зачистка траншей і міських будівель, тактика патрулювання та вивчення права збройних конфліктів.
Навчання, які розпочалися влітку 2022 року, були спеціально пристосовані до потреб українських захисників, а також до мінливої ситуації на фронті. Британський уряд навіть оперативно закупив автомати АК, щоб українські солдати мали змогу тренуватися із тією зброєю, яку вони використовуватимуть безпосередньо на передовій. Протягом двох тижнів Уельська Гвардія випробувала понад 2400 АК для того, щоб переконатися, що вони готові до використання.
Близько 1,000 британських військовослужбовців були задіяні для інтенсивних тренувань на об’єктах Міністерства Оборони, які розташовані на північному заході, південному заході та на південному сході Великої Британії. Кожен курс триватиме кілька тижнів і проводитиметься підрозділами 11-ої Бригади Підтримки Сил Безпеки. В майбутньому тривалість курсу планують модифікувати в залежності від потреб українців.
За словами представника Шотландської Гвардії, одного з основних п’яти полків британської піхоти, українці чудово показали себе під час тренувань: «Я був неймовірно вражений силою волі і мотивацією українців. Їхнє бажання вчитися безмежне, а їхня рішучість і наполегливість заслуговують найвищої похвали. Я схиляюсь в пошані перед їхнім завзяттям. Українці, які прибувають на цю та інші британські військові бази в буквальному сенсі вбирають в себе всю ту інформацію та ті вміння, які ми їм надаємо. Вони всотують її, як губка. Українці спраглі до нових знань та навичок. Я в захваті від українців!».
«Наша тактика – це тактика збереження територій»
Особливу увагу надають військовій тактиці в міських умовах. «Ми розуміємо, що звільнення міст від окупації буде надзвичайно важливим кроком в боротьбі українців. — каже один з наших британських співрозмовників. — Саме тому ми приділяємо особливу увагу тому, щоб навчити їхніх солдат зачищати територію з мінімальними втратами, як з боку військових, так і з боку цивільних. Зачистка міста стосується не лише зіткнень з ворогом – в підвалах будинків можуть ховатися жінки і діти, старші люди, яких треба евакуювати в безпечне місце. Ми навчаємо військових, як просуватися містом і при цьому уникати втрат, а не завдавати постійних ударів по житлових кварталах, як це зараз робить супротивник».
За словами одного з інструкторів, мета українських військових – відвоювати свою землю, а не захопити умовну «сіру» територію і позначити її на мапі, як «деокуповану». Тому тактика, яку застосовують українці, кардинально відрізняється від тактики тотального нищівного терору, який використовують росіяни.
«Цілком зрозуміло, що набагато простіше просто зрівняти міста, містечка та селища з землею, аніж ризикувати життям солдат. Але це призведе до колосальних втрат серед цивільного населення та інфраструктури. В нашому випадку ми виходимо з того, що українці хочуть й надалі жити на своїй землі. Вони хочуть розвивати ці території, вони хочуть зберегти українські міста, вони хочуть в майбутньому відновлювати ці уражені ділянки, і вони борються за життя та майбутнє своїх людей. Тому наша тактика кардинально протилежна тій, яку використовує Росія. Наша тактика – це тактика збереження територій».
«Це залізні люди, вони витискають з себе усе по максимуму»
Британські інструктори дуже задоволені завзяттям і натхненням, яке демонструють українці. «Після денного графіку у нас увечері відбій і вони мають час на власні справи та відпочинок. Але дуже часто вони приходять, і кажуть: ми хочемо тренуватися далі, дайте нам більше навантаження, нам цього недостатньо. [сміється] І вони йдуть і самі тренуються далі, у свій вільний час. Це залізні люди, вони витискають з себе усе по максимуму», – каже наш співрозмовник-британець.
Інший інструктор, з яким ми поговорили, підтверджує його слова: «Протягом багатьох років я тренував іноземних військових з різних куточків світу. Частина з них прибувала із зони бойових дій, і вже мала певний бойовий досвід, а частна прибувала просто на планове навчання. Але за майже двадцять років свого військового досвіду я не бачив людей з такою мотивацією. Це неймовірний бойовий дух».
На наше питання, чим він пояснює таку наполегливість українців, він відповідає так: «Ви знаєте, я їх цілком розумію. Вони готові докласти максимальних зусиль, щоб захистити себе. Якби я був на їхньому місці і мав би захищати свій дім і свою землю, напевно, я би почувався і діяв так само».
Військові тренування організовані таким чином, щоб створити ілюзію максимальної схожості зі справжніми міськими умовами. На базі є «будинки», «стіни», «вікна», перешкоди, навіть автомобілі, які були «підірвані» на мінах. На вулицях лежать гранати і використані гільзи. Є залишки колючого дроту і барикади і навіть таблички з написами українською мовою.
На базі працюють перекладачі, хоча чимала частина військових вже знає англійську мову. Звичайно це трохи ускладнює завдання, адже досить важко «зачищати» приміщення під час щоденних тренувань, при цьому слухаючи синхронний переклад. Але українців ці труднощі не лякають, а британці готові допомагати, не зважаючи на мовний бар’єр.
«Наша майбутня боротьба – це бої в містах»
Британці дуже відповідально ставляться до захисту персональних даних українців. Під час зйомок військові одягають захисні маски, а кількість та імена військових журналістам не повідомляють. «Ми хочемо створити якомога комфортніші умови для українців. Як ви, мабуть, вже всі знаєте, військові бази в Україні неодноразово були під обстрілом, і це не раз призводило до загибелі військових. Ми хочемо, щоб українці максимально засвоїли ті всі навички, які ми можемо їм дати, і при цьому не відволікались на постійне очікування ворожого авіаудару», – пояснює нам один з інструкторів.
Своїми враженнями з журналістами поділились і кілька українських військових. Один з них – Захар, інженер з Києва. Він почувається впевнено і рішуче, хоча бойового досвіду до навчання у Великій Британії він не мав. «Розумієте, коли я бачу те, що відбувається в Україні, коли ворог винищує цілі міста, убивають малих дітей, спалюють врожай на полях, мене переповнює почуття гніву. – каже Захар. – Я не можу залишатися осторонь». Чи боїться він йти в бій? «Я не боюся йти на передову. Звичайно, кожна людина боїться смерті, але я гадаю, ми добре підготовлені до того, що на нас чекає». І додає: «Мій найкращий друг і мій брат зараз перебувають в зоні бойових дій на Сході. Це дуже мотивує мене. До того, як я вступив в лави ЗСУ, мій друг загинув під час російського бомбардування житлових кварталів в Одесі. Я не хочу, щоб його смерть була марною».
Інший військовий – молодий студент, який пішов на фронт одразу після російського вторгнення в лютому. Він нервово стискає зброю, і трохи хвилюється, адже він тут задля набуття військового досвіду, а не задля запитань журналістів. Раніше російськомовний, він впевнено перейшов на українську і спілкується нею з журналістами. Він говорить стримано й по суті. На його думку, суть британської програми досить подібна до української, але її подають дещо інакше. «Наша майбутня боротьба – це бої, які триватимуть в містах. Британські інструктори дуже послідовні і чітко відпрацьовують всі ймовірні сценарії, крок за кроком. Вони дуже відповідально ставляться до своєї роботи. Це мій перший досвід міських боїв».
Що він відчуває перед поверненням в Україну? Чи відчуває він злість чи бажання помститись ворогу? «Знаєте, я намагаюсь тримати свої емоції осторонь, щоб вони не заважали нашій роботі. Ми тут для того, щоб навчатися. А після повернення в Україну, ми докладемо всіх зусиль, щоб робити те, чого від нас очікують».
Важливо зазначити, що чималий відсоток українських військовослужбовців, які прибули до Британії – це жінки. Українки так само рішуче готові захищати Україну зі зброєю в руках. Сніжана – небагатослівна, серйозна жінка з проникливим поглядом. Вона має чималий бойовий досвід, а що таке Росія, вона вже переконалась на війні. «Для мене війна почалась в 2014 році. Тому лютий не був для мене здивуванням. Ми всі до цього готувались. – каже Сніжана. – Я вступила до лав армії у 2015 році, для мене було дуже важливо зробити свій внесок в перемогу. Я тут для того, щоб здобути нові навички, які я згодом зможу передати свої курсантам в Україні. Мені цікаво, я дізнаюся багато нових речей». Сніжана заміжня і має дітей: «Моя сім’я мене дуже підтримує. Вони розуміють, що в разі чого я можу захистити свій дім, свою країну і в тому числі і їх».
Українці всі одноголосно стверджують, що з нетерпінням чекають повернення в Україну. «Ми боротимемось за нашу перемогу, й вона неодмінно настане», – кажуть вони.
Більше фото дивіться у фотогалереї.