Загалом французи задоволені поведінкою свого нового лідера під час зустрічі з Владіміром Путіним у Версалі. Хвилюватися ж напередодні переговорів було з чого: Путін, як відомо, словам не вірить, обіцянок не тримає та поважає виключно грубу силу. Натомість Емманюель Макрон, — елегантний денді, вихований на стандартах політкоректності, – цілком міг би не зчутися, як потрапити до тенет старого гебістського лева. Досвіду у великій політиці він має — пару тижнів, перше бойове хрещення пройшов на саміті НАТО в Брюсселі лише кілька днів тому… І тим не менш. Французький лідер тримався гідно, впевнено, розкуто. Натомість московський гість то роздивлявся власне взуття, ніби вперше бачив, то відверто нудьгував, то з відсутнім виглядом давав зрозуміти, що все це дійство його мало обходить, – оце, раз запросили — приїхав…
Ми не знаємо та може статися, – ніколи не дізнаємося, що саме казали два президенти один одному віч-на-віч. “Я не все тут стану переповідати, бо так заведено в політиці,” – попередив Макрон на прес-конференції. З тої ж інформації, що стала публічною, привертають увагу кілька провідних меседжів. Перший та найважливіший для української аудиторії: новий французький президент домагатиметься якнайшвидщої зустрічі на вищому рівні за нормандським форматом, себто у складі: Україна, Франція, Росія, Німеччина. Емманюель Макрон не раз висловився про те, що необхідна “деескалація конфлікту на Сході України”. Він також вірить у рятівний потенціал мінських домовленостей та вичерпність доповідей ОБСЄ. Отже, промальовується близька зустріч Макрона з Порошенком та перспектива хоча б коротеньких двосторонніх переговорів. Наскільки зуміє скористатися з ситуації українська дипломатія? Які переконливі аргументи зможе підготувати дипломатичний корпус на користь поступового оновлення мінських угод? Часу, схоже, зовсім небагато, але поле для маневру з’явилося.
Читайте також: Комета Макрона
“Так, мінські домовленості є несправедливими щодо держави, яка зазнала агресії, себто України, – написав політолог Ніколя Тензер у статті для сайту The Conversation. – Але чим їх замінити? Вони приховують неправдивий баланс сил та в ситуації, що склалася нині на Донбасі, – посилюють російські бомбардування та переслідування незгідних. Організація вільних та демократичних виборів на цих землях – ілюзія. Але все ж ці угоди дозволили дуже відносну деескалацію та скоротили кількість жертв”…
Якщо планам Макрона на швидку зустріч на нормандським форматом вдасться здійснитися, всі ми дізнаємося, наскільки він здатний та хоче ламати шаблони не тільки у внутрішній політиці, але й у зовнішній, а також – чи не стане він, за прикладом Барака Обами, відкладати міжнародне у другорядне, здобуваючи насамперед активну підтримку французів у себе вдома. “Ця зустріч з Путіним — насамперед складова виборчої стратегії парламентських виборів, – вважає Марія, перекладач численних франко-українських самітів. – Він намагається перебрати голоси проросійської аудиторії в крайніх правих, крайніх лівих та республіканців, яким аж зуби болять, – так прагнуть реваншу.”
Дійсно, соціологи констатували невеликий зріст симпатій на користь нового президента відразу після відльоту господаря Кремля до себе додому. Його партія “Вперед, республіко!” користується нині 31% підтримки, поряд з 19% Національного фронту, 18% республіканців та 14% – крайніх лівих під проводом Жана-Люка Меланшона. На французькому національному політичному полі Макрон впевнено просувається по висхідній. Чи зуміє він стати “сильним лідером” європейського масштабу, не в останню чергу залежить від результативності подальших переговорів з Москвою, зокрема й щодо війни в Україні та в Сирії.
Читайте також: Військова політика президента Макрона
Другий важливий момент: Макрон не став стелитися перед Путіним, розповідаючи, чому він не акредитував при своєму штабі кореспондентів Russia Tuday та “Спутніка”. “У мене чудові взаємини з зарубіжними журналістами, за умови, якщо вони займаються саме журналістикою, – заявив французький президент на спільній прес-конференції. – Натомість Russia Tuday та “Спутник” є пропагандистськими органами… Коли медіа розповсюджують брехливу, наклепницьку інформацію, вже не йдеться про журналістів, а лише про агентів впливу”. Президент Франції пообіцяв, що він не поступатиметься в цьому питанні, а Владімір Путін промовчав. “Смолоскипи запалали яскравіше в протистоянні Макрона й Russia Tuday та “Спутніка”, – зазначає сайт телеканалу LCI. – Попередній епізод бурхливих відносин спостерігався під час президентських перегонів.” Чимало інших французьких медіа звернули увагу на тон — твердий та без лестощів, – до якого вдався Макрон, відповідаючи на запитання про рупори Кремля. Схоже, він розставляє власні “червоні лінії”, за які не пускатиме опонентів, і не збирається заплющувати очі на відверту брехню, що поширюється французькою мовою через RT та “Спутнік”.
Третій момент — це акцент на боротьбі з тероризмом, в якій Франція, за словами нового президента, сподівається на конструктивну співпрацю з РФ. Мова насамперед про війну в Сирії, але в ширшому контексті — проімовірні узгоджені дії в майбутньому. Пошук спільних позицій з Москвою, а відтак і компромісів та поступок — це сипучі піски, по яким мало хто з політиків вміє ходити, не потрапляючи до пасток. Як і Олланд, Емманюель Макрон висловив думку, що відновлення миру в Сирії не можливе при збереженні при владі нинішнього керівника держави, Башара Ассада. Очевидно, що Росія має діаметрально протилежне бачення. Французький лідер сподівається на дієвість переговорних процесів. Путінська Росія досьогодні швидше нехтувала дипломатичною класикою, ставлячи інших перед фактом та нічого не узгоджуючи. Як даватиме собі з цим ради Макрон — побачимо.
Читайте також: Задача для Макрона: не стати Обамою
Емманюель Макрон не став супроводжувати Путіна ані до російського культурно-релігійного центру, що в народі називають шпигунським, ані до аеропорту. “Робочий візит”, “ділова зустріч”, – наголошують на статусі заходу французькі медіа. Що в побаченому — від іміджмейкерства, а що — від нового стилю в політиці, буде зрозуміло лише в наступні місяці. А поки що Макрон повівся, як господар території, зіграв за власними правилами. Щось та підказує, що асиметрична російська відповідь не забариться.