Село Лощинівка знаходиться недалеко від румунського кордону, в десяти кілометрах від міста Ізмаїла. Це майже Євросоюз, але в Україні це ведмежий кут. Задвірки країни, куди не веде жодна нормальна дорога. Коли їдеш сюди по жахливій розбитій трасі Одеса-Рені, здається що не наближаєшся до Європі, а віддаляєшся від неї. Пейзажі тут зовсім не ті, що на Західній Україні, де дійсно відчувається близькість ЄС. З трьохсот кілометрів дороги у більше-менш нормальному стані тільки відсотків сорок. Більшість траси у незадовільному стані, і автівки можуть їхати не швидше 20 кілометрів на годину. Залишається тільки здогадуватися, що думають про нашу країну румунські далекобійники, які їздять цією дорогою на Одесу.
Ізмаїл – центр місцевої цивілізації. Лощинівка — його передмістя. За місцевими мірками це достатньо заможне село. Але тим, хто бачив багаті села у тому ж Закарпатті, погодитися з цим важко. На перший погляд Лощинівка – бідна та занедбана. Тут практично нема двоповерхових будинків, зате є безліч низьких саманних хат, багато й закинутого, напівзруйнованого житла. Нерухомість коштує копійки. Через це село кілька років тому облюбували представники ромської громади. За словами місцевих жителів, продати або здати у Лощинівці будинок – справжня проблема, попит на таке житло практично відсутній. Єдиними бажаючими купувати тут будинки були цигани.
Практично всі мешканці села, з якими нам вдалося поспілкуватися, відгукувалися про ромів негативно і запевняли, що представники ромської громади займалися продажем наркотиків в Ізмаїлі, а у Лощинівці тримали нарколабораторію. Показали і конкретний будинок, в якому вона нібито розташовувалася. Його спалили під час погрому.
– Коли цигани поселилися тут, почалися злочини. Вони крали, а в одному будинку виготовляли наркоту, яку потім везли до Ізмаїла. Про це всі знали. Ми казали голові сільради, але ніякої реакції не було. Тому що в циган все куплене. А тепер, тільки як вбили дитину, вже не можливо стало все це приховувати, що в нас відбувається тут, – розповідають місцеві жінки, яких ми зустріли біля будинку сільради.
Варто сказати, що в мережі насправді можна зустріти інформацію про те, що представники ромської громади дійсно тримали в Ізмаїлі наркопритони і продавали наркотики. Є також відео, зняте в минулому році в Ізмаїлі, де зафіксована робота одного з наркопритонів. Жителі Лощинівки стверджують, що роми, які живуть в їхньому селі також є членами цього циганського наркокартелю.
Однак приводом для погромів стала не наркоторгівля, а жорстоке вбивство маленької дівчинки, вчинене одним з представників ромської громади.
Після цього з 1200 жителів села зібрався натовп у 200-300 людей, який почав громити циганські житла
Читайте також: Ромський синдром
До справи підійшли ґрунтовно. Деякі будинки спалювали, а деякі трощили сільськогосподарською технікою, щоб циганам вже нікуди було повертатися. У таких будинків вивернуті частини стін.
Регіон в мить ніби повернувся років у початок минулого століття. У 1903 році у Бесарабії, а точніше в нинішній столиці Молдови Кишиневі, відбувся один з наймасштабніших єврейських погромів в Російській Імперії. Сценарій був практично ідентичний. За два місяці до погрому в невеликому містечку Дубоссари зник, а потім був знайдений вбитим чотирнадцятирічний підліток Михайло Рибаченко. У вбивстві звинуватили місцевих євреїв, які нібито вбили хлопчика з ритуальною метою (насправді хлопчика вбив його дядько). При повному потуранні місцевої влади в Кишиневі почалися антисемітські хвилювання. В наслідох їх було вбито близько 50 осіб, а всі єврейські будинки і лавки були розгромлені розлюченим натовпом. Як бачимо, за 110 років Бессарабія не дуже-то змінилася.
У селі нам вдалося застати тільки одну циганську родину. Люди бродили по розбитому дому і збирали вцілілі речі, щоб вивезти їх в Ізмаїл.
– За злочини однієї людини вони вирішили карати всіх. А ле до чого тут всі інші? Це було жахливо. Вони поламали паркан, побили всі вікна. – скаржаться роми.
За словами господарів будинку, вони подали заяву в поліцію за фактом псування їхнього майна. Документи на будинок у них є, житлом вони володіють на законних підставах і не розуміють, як сусіди можуть виселити їх з дому, який належить їм.
Лощинівка – болгарське село. Тому етнічний конфлікт фактично стався між двома національними меншинами – болгарами та ромами. Однак сили були нерівні. У селі проживало лише близько 50 циган, які не змогли протистояти погромників.
На стихійному народному «сході», який відбувся 28 серпня біля будівлі сільради, болгарська більшість мешканців вирішила виселити всіх ромів з села. А сільрада прийняла відповідний документ.
Ось що пише про цю подію місцеве інтернет-ЗМІ “Бесарабія. Інфо”
"Селяни чітко сформулювали свою позицію – вони категорично проти проживання на території їхнього села осіб ромської національності В ході збору громади на адресу циган звучали численні звинувачення в розповсюдженні наркотиків, крадіжках, залякуванні. Люди вважають, що правоохоронці прекрасно інформовані про беззаконня, яке твориться в їхньому селі, але при цьому знаходяться в змові з циганами. «Поліція вся куплена», – відкрито заявляють селяни. Народ пригадали правоохоронцям про випадок з різаниною в ізмаїльському нічному клубі «Облака», в наслідок якого ніхто з циган-учасників конфлікту не поніс покарання.
Прямо на сходах сільського клубу була проведена позачергова відкрита сесія сільської ради. Голова Віктор Паскалов виніс на розгляд депутатського корпусу всього одне питання – «Про звернення до органів внутрішніх справ і до керівництва Ізмаїльського району про «непрожіваніє” осіб ромської національності на території села Лощинівка».
Громада вирішила – все роми до єдиного повинні виїхати в терміновому порядку, при цьому залишивши за ними можливість продати свої будинки. Слід зазначити, що лише два будинки в Лощинівка знаходяться у власності циган. Решта домоволодіння вони знімають як квартирантів".
Яким чином людей можна змусити продати свої будинки — не ясно. Місцева влада не має таких повноважень. Однак це на зупинило її від приняття такого відверто незаконного рішення.
Документ про виселення циган нам вдалося побачити на власні очи.
"Довести до відома представників ромської національності вимогу жителів села Лощинівка про подальше непроживання їх на території села Лощинівка", – йдеться в рішенні сільради.
На жаль, глава сільради Віктор Паскалов навідріз відмовився давати сфотографувати документ.
– У нас уже стільки неприємностей через це. Вся країна про це пише, ніби більше обговорювати нічого. Це було рішення сходу жителів села. Якщо громада села так вирішила, то є підстави для виконання владою – розповів голова сільради.
За його словами, тільки три циганських сім'ї проживали в селищі на законних підставах. Інші або займали порожні, нічийні будинки, або знімали житло. На питання, навіщо ж селяни здають ромам свої будинки, якщо не хочуть, щоб ті жили з ними в одному селі, усі тільки розводять руками. Ситуація нагадує замкнуте коло. Коли перед кимось із селян постає завдання продати або здати в оренду нерухомість, з'ясовується, що крім ромів бажаючих купити будинок немає. І таким чином гроші стають вирішальним фактором угоди, а національні забобони відступають назад.
-Циган тепер не так-то легко і вивести звідси. Вони дали гроші, а ті, хто їх взяли, вже або пропили або витратили. І не зможуть повернути – розповідає один з жителів Лощинівки. Як і всі місцеві, він говорить з помітним болгарським акцентом. Між собою тут спілкуються болгарською. Цікаво, що по відношенню до циган Болгарин вживає слово "вивести», ніби мова йде про комах.
Інші жителі Лощинівка на камеру говорити відмовлялися, але в виразах не соромилися.
Читайте також: Про особливості конфлікту у Кривому озері
– Приїжджав Саакашвілі, ми зверталися до нього, тепер чекаємо, що він вирішить наше запитання. Щоб цих п…сів тут не було більше – розповідають мужики, які сидять в місцевому генделику.
– Вони ніколи тут не жили. Нещодавно з'явилися тільки. Не треба було їм приїжджати, не було б проблем. Ніхто їх не кликав сюди, зрозумійте – емоційно розповідають жителі Лощинівки.
Очевидно, що вбивство дівчинки послужило лише приводом для погрому, але нелюбов до циган тут існує давно, і останнім часом вона лише шукала вихід.
Національне питання взагалі стоїть в Бессарабії досить гостро. Чимало питань у регіоні також і до болгарської громади. Українське та російське населення розповідає про те, що в Бессарабії існує болгарська мафія, яка займається контрабандою, а також фактично контролює правоохоронні органи. В Ізмаїлі, Рені і Болграді болгари є досить грізною силою. Звинувачують болгар також і в проросійських настроях та у підтримці сепаратизму.
Втім, всі проблеми тут не стільки від національних забобонів, скільки через безсилля влади. Всі історії про наркоторгівлю, крадіжки та мафію – насправді історії про поліцію та прокуратуру. Якби правоохоронці карали порушників закону незалежно від їх національності, в регіоні не існувало б етнічної напруженості. Закон – ось те, що могло б зрівняти всіх жителів цього строкатого краю, населеного найрізноманітнішими етносами.
Читайте також: Що спонукає українців до самосуду
Випадок у Лощинівці найбільш наочно демонструє розруху, яка панує в головах жителів України (незалежно від їх національної приналежності), а також загальний державний бардак. Правоохоронці та місцева влада не реагували на скарги про наркоторгівлю і не намагалися придушити міжетнічний конфлікт у зародку. А коли спалахнуло – замість того, щоб вгамувати пристрасті, взяли абсолютно фашистський за своєю суттю документ про виселення циган, який органічно виглядав би в якомусь музеї про події 1930-х років в Німеччині. Селяни ж самі продавали і здавали в найм ромам свої будинки, з яких потім їх і вигнали, коли для цього виник привід. І, по всій видимості, коли все заспокоїться, будуть і далі діяти аналогічно.
Коріння цього етнічного конфлікту, як і багатьох інших, йде в площину економіки та юриспруденції. І щоб уникнути таких випадків надалі, держава повинна лише встановити для всіх одні загальні і непорушні правила гри, караючи всіх, хто їх порушує, незалежно від національної приналежності та кольору шкіри. Нажаль, поки це просте правило не працює. А отже – виникає благодатний грунт для різного роду конфліктів і сутичок.