Як хитрі "кацапи" наївних "хохлів" розводять

Брехати це гріх, а брехати з метою наживи – ще більший гріх. Втім, брехати своїм клієнтам це ще й неповага до них. За це можна покарати. Грошима. Просто не купувати товари брехунів!

Бо справа не у національній приналежності виробника, а в його непорядності.

Дуже добре, що Росія затіяла із нами торговельну війну. Маємо нагоду роздивитися, що і до чого. А що в білокам'яній люблять повторювати “хто з мечем прийшов – від меча загине”, то тепер у них є нагода переконатися в істиності цих слів

В Україні почалася хвиля бойкоту російських товарів, однак не всі уявляють, як ті товари виглядають і якими брендами прикриваються. Проведемо невеличкий лікнеп.

Bork Electronic, Vinzer Corporation і Vitesse France вводили покупців в оману, вказуючи, що виробляють свої товари в Європі. Такий підсумок розслідування російської Федеральної антимонопольної служби (ФАС). Порушникам загрожує штраф від 100 000 до 500 000 руб. Для компаній гроші невеликі, але ж репутація…

З часів "совка" у нашого покупця склалося чітке уявлення про те, що іноземні бренди можуть служити світовим еталоном якості. На цю вудочку і хапають довірливих українців заповзятливі російські підприємці.

Президент компанії "Голдер Електронікс" і власник бренду Vitek Андрій Дерев'янченко на старті своєї кар'єри поєднував торгівлю технікою з роботою охоронцем. П'ять років тому він зареєстрував в Австрії торговельну марку Vitek. Місце реєстрації дозволяє Vitek писати на коробках "Виробник: Австрія". Техніка пана Дерев'янченко спочатку позиціонувалася як якісний товар за ціною на 10-15% дешевше, ніж аналогічний, але відомих марок. Однак пізніше компанія змогла собі дозволити створити власне дизайн-бюро для розробки унікальних моделей техніки. Зараз пан Дерев'янченко пишається розробленим цього року чайником з мигаючими по периметру червоними лампочками, що світяться блакитним неоновим світлом.

Разом з Дерев'янченко починав і Євген Назаров, засновник менш відомої марки побутової техніки Vigor (утворено від англійського vigorous – мужній, сильний), вона зареєстрована в Угорщині. У Москві офіс Vigor розташовується в орендованій у заводу "Вимпел" кімнаті, де сидять 20 людей, стоять всі моделі побутової техніки та приємно пахне борщем із заводської їдальні.

Комерційний директор Vigor Олександр Назаров не приховує, що вся їхня побутова техніка, як і бгатьох інших російських компаній, купується в країнах Південно-Східної Азії, збирається на одних і тих же заводах і часто не просто схожа зовні, а однакова. "Ми приїжджаємо на фабрики, дивимося, що вони нам пропонують, вибираємо вподобані моделі і домовляємося про ціну, за яку вони поставлять на чайник назву нашої марки, – говорить він. – Розробкою власного дизайну займатися не має сенсу: дорого, та й все одно вкрадуть".

Торгова марка Scarlett (належить компанії Arima Holding Corp., Спільному дітищу китайців і росіян), виробник найбільш купованих в СНД чайників, зареєстрована в Англії в 1996 році і названа на честь Скарлетт О'Хара Гамільтон Кеннеді Батлер. Цільова аудиторія – жінки, господині з романтичними душами, що знаються на класичній попсовій літературі.

Якщо вибір найпростішої побутової техніки покупець робить, орієнтуючись лише на ціну, то все, що складніше праски, продати під маловідомими марками доволі складно.

Rolsen – марка, придумана в 1995 році випускником МФТІ Сергієм Білоусовим – використовується для телевізорів, домашніх кінотеатрів, моніторів, мобільних телефонів і пральних машин. Але Rolsen ніколи не розмінював своє ім'я на праски. Починала компанія зі збірки телевізорів LG, а тепер випускає і власні на заводі у Фрязіно (деталі закуповують у Південно-Східній Азії). Останнім часом найбільш успішно у Rolsen продаються монітори й телевізори, яких вона випускає по 150 тис. і 240 тис. штук на рік відповідно. На тому ж заводі в підмосковному Фрязіно робляться всі 20 -, 21 – і 25-дюймові телевізори LG, що продаються в СНД.

Дріб'язком не займається і торгова марка Kaiser, що працює на ринку як німецька компанія з середини 90-х і придумана батьком-засновником Павлом Логиновим. Ця торгова марка успішно насичує ринок великогабаритною кухонною технікою. Її пан Логінов робить на тому ж заводі в Польщі, який випускає і продукцію під маркою Hansa.

Марки Techno, Trony і Elenberg теж жодним чином не західні. Вони належать великим роздрібним мережам "Техносила", "Мир" і "Ельдорадо" відповідно. Вони і присутні тільки в магазинах цих мереж. Ніякого Еленберг, скажімо, в Техносилі знайти не можна.

Зате Bork, що просуває себе як німецька техніка, є практично у всіх магазинах, незважаючи на те, що це бренд мережі "Електрофлот". Але у Bork є перевага – брутальний, вельми привабливий дизайн і середній ціновий сегмент, тоді як продукція під трьома перерахованими вище марками коштує дуже дешево.

А також:

Напої

Компанія Milagro (по-іспанськи – чудо) працює на ринку з 1998 року і спеціалізується на розчинній каві. Як розповідає директор компанії з маркетингу Микита Морев, коли вони тільки починали працювати, довіри до західних виробників підбадьорливого напою у нашого покупця було більше, тому й довелося вдатися до іноземного імені. Роблять Milagro в Європі і Росії, головний офіс компанії розташований у Німеччині.

Ще одна компанія – Kaffa Industries, відома своєю розчинною кавою, працює тут усього три роки. Її назва вигадана, як і назва виду кави Kaffa Elgresso (Kaffa – це назва провінції на сході Африки, де, за легендою, вперше з'явився напій кава, а elgresso – просто гарне придумане слово, нічого не означає). Kaffa виробляє каву на двох заводах в Підмосков'ї.

З рекламного ролика кави Jardin випливає, що це французька кава. Однак, окрім назви, у ній нічого французького немає. Насправді цей бренд належить пітерській компанії «Орімі Трейд». Також їй належать бренди Greenfield, Tess, чаї “Принцеса Нурі”, “Принцеса Ява”, та кава “Жокей” тощо.

Чай Greenfield позиціонується в преміальному ціновому сегменті як вироблена на замовлення і під контролем компанії Greenfield Tea Ltd., яка була заснована 10 серпня 2003 у Великій Британії санкт-петербурзьким виробником чаю "Орімі Трейд". Вже через пару тижнів його продукція з'явилася на російському ринку. На упаковці позначені сайти з британськими доменами і лондонські адреси. Однак інформації про історію фірми на них не вказано.

А от Curtis & Patridge належить виробнику "Май".

А також:

Косметика

Відома марка Faberlic починалася в 1997 році і називалася "Російська лінія". До цього її засновники випускники МДУ Олексій Нечаєв і Олександр Даванков торгували на ринку цінних паперів. Потім пробували виробляти біодобавки та побутову хімію, але в підсумку вирішили зайнятися косметикою. Спочатку компанія навіть хотіла зіграти на тому, що вона російська. Але дослідження показали парадоксальні речі. З одного боку, жінки цінують російську косметику за натуральність. З іншого – хочуть бачити у себе на туалетному столику стильну упаковку з космополітичною назвою.

Нове слово для "Російської лінії" придумували цілий рік. В результаті вирішили синтезувати слова faber (майстер) і "лик" (lic). І для іноземного, і для російського вуха слово нове, і воно за задумом виробника повинно викликати у покупця асоціації з відомим всьому світу Фаберже.

А також:

Одяг та взуття

Мережа магазинів одягу Sela, будучи російським брендом, принципово не перекладає російською мовою свій слоган Feel The Same, якому вже років 10, майже стільки ж, скільки і самій мережі.

Ніякого взуттєвого майстра Carlo Pazolini не існує і ніколи не існувало. Звучить, звичайно, чудово. Пестить слух всякої жінки, яка живе з твердим і справедливим переконанням, що найкраще в світі взуття – італійське. Carlo Pazolini Group – це назва російської компанії, у якої є власні взуттєві фабрики в Росії і Китаї і мережа фірмових магазинів.

TJ Collection, яка, як пишуть у прес-релізах, "була створена у Великобританії в 1992 році", випускає взуття під трьома торговими марками: TJ Collection, Chester і Carnaby. Виробляються вони всі, знову-таки судячи по прес-релізах, на "сімейних взуттєвих виробництвах Італії та Іспанії з використанням ручної праці". Продумано було все до дрібниць. У кожної марки – своя цільова аудиторія. TJ Collection купують ті що стежать за модою представниці середнього класу; Chester – любителі добротної класичної взуття; Carnaby – молодь. Дивувало покупців тільки одне – коли вони, поїхавши у справах або у відпустку до Англії, намагалися знайти магазин улюбленої марки, нічого не виходило.

Ростовський бізнесмен Володимир Мельников шиє джинси, джинсовий одяг, дитячий і дорослий трикотаж в Ростові і більше ніде. Дуже пишається успіхом свого підприємства і взагалі виступає за вітчизняного виробника. Але проте дві його марки називаються Gloria Jeans і Gee Jay. Хоча тут варто зробити акцент, що походження компанії ніколи не приховувалося, а зовсім навіть навпаки – усіляко підкреслювалося.

Пітерська фірма "Август Плюс" виробляє і продає жіночий одяг під торговою маркою Oggi – дуже стриману і просту, але, з іншого боку, модну і витончену. Тому її люблять купувати викладачі, фінансисти та інші суворі жінки, які не можуть дуже вже експериментувати зі стилем. Саме слово oggi – італійське ("Сьогодні"), так що покупці в переважній більшості вважають марку італійською.

Взуття Ralf Ringer традиційно вважають чи то німецьким, чи то австрійським. Але, насправді воно виробляється на фабриках в Москві, Владімірі і Зарайську. Керівники компанії при цьому охоче дають інтерв'ю різним діловим виданням, захоплено розповідаючи і про походження і про те, як вони розвивають виробництво і модернізують фабрики.

Взуттєва мережа Tervolina теж не приховує місця виробництва: взуття вони шиють в Тольятті, на фабриці "Лідер". Та й назва Tervolina вони чи не спеціально придумували, воно залишилося ще з тих часів, коли своє взуття фірма не шила, а імпортувала її з Чехії та Угорщини.

Camelot, бренд ультрасучасного молодіжного взуття, теж російський. Історія компанії "Camelot" почалася в 1996 році з відкриття невеликого магазину, де були представлені колекції "Grinders", "Dr.Martens", "Shellys" та ін., але не всі могли дозволити собі це взуття через високу ціну. З 1999 року з'явилася майже таке ж взуття, але зроблена не в Британії і США, а в Польщі та Китаї під контролем російської компанії. А отже, доступне для молоді.

Мережа магазинів "Спортмастер" володіє цілою лінійкою найрізноманітніших брендів одягу і взуття sport-і casual-стилю. Здебільшого, продукція під цими брендами продається в самих магазинах, але для O'STIN завжди відкривають окремі магазини.