Протестний рекорд
Минулого року в Україні пройшла рекордна кількість мирних зібрань – 235 768 акцій, у яких взяли участь 94 602 733 громадян. «У 2013 році ситуація не зміниться, – переконаний Володимир Батчаєв, представник Асоціації українських моніторів з дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів. – Протестні настрої у суспільстві невпинно зростають».
Все частіше можна побачити й протизаконні дії міліції по відношенню до учасників заходів. Незважаючи на те, що Конституція України гарантує право громадян «…без зброї проводити збори, мітинги, походи і демонстрації», обмежити яке може лише судова заборона, нерідко свободу мирних зібрань обмежують саме правоохоронці. «Це і втручання із метою перешкодити взяти участь у протестних акціях, і надання переваги одній зі сторін під час їх проведення, і безпідставне затримання учасників мирних зібрань, і надмірне застосування сили і спеціальних засобів», – перелічує найпоширеніші порушення Олександра Матвійчук, голова правління громадської організації «Центр Громадянських Свобод» та член Консультативної ради при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини.
Розібратись чи були обмеження з боку міліції законними та довести неправомірність дій співробітників МВС у суді в нашій країні доволі важко. У нагоді може стати досвід цивілізованих країн: як найбільш важливе джерело інформації про поведінку учасників зібрання та співробітників правоохоронних органів ОБСЄ визначає незалежний моніторинг зібрань. Сьогодні незалежні спостерігачі, які не приймають безпосередньої участі у протестах, а просто пильнують, діють і в Україні.
Переваги незалежності
Спостерігати за ходом акції та за допомогою технічних засобів фіксувати дії правоохоронців під час мирного зібрання може, певна річ, кожен. Зазвичай це роблять як самі силовики, так і учасники акції протесту. Втім, матеріали цих сторін мають цілу низку недоліків.
Яскравим прикладом фіксування подій співробітниками МВС є скандал на виборчій дільниці у Первомайську Миколаївської області. «Міліція грамотно відзняла, скомпонувала та оприлюднила «відеонарізку», яка, начебто, доводить, що громадяни діяли незаконно, а правоохоронці покірно терпіли всі знущання над ними, – пояснює Володимир Батчаєв. – Своєю чергу протестуючі зробили лише кілька уривчастих та неякісних сюжетів. Людям було елементарно не до того: вони відстоювали своє право на чесні вибори».
Коли спостерігачем намагається бути людина з числа мітингуючих виникає інша проблема. Під час конфлікту чи силового протистояння між протестуючими і міліцонерами «співчуваючий» нерідко виявляється втягнутим у протистояння.
«Погодьтеся, важко стояти осторонь, коли твоїм друзям роздають стусани і тягнуть до «автозаку». Тому більш ефективною є фіксація дій міліціонерів саме «третьою стороною», – підкреслюють у Асоціації моніторів.
Задача спостерігачів – не втручатись у конфлікт і штовханину, а з витримкою документувати незаконні дії міліціонерів. Від цього, переконані правозахисники, буде значно більше користі.
Без емоцій
Не менш важливо розуміти, що саме потрібно знімати. У липні 2012 року на Соборній площі в Черкасах правоохоронці знищили наметове містечко на захист української мови. «Відеоматеріали є в інтернеті, але на них відображене лише силове затримання міліцією кількох учасників мирної акції. Зйомка проводилась емоційно, тому за кадром залишилося багато важливих для оцінки законності дій міліціонерів питань, – пояснює Володимир Батчаєв. – Яким чином правоохоронці попереджали людей про можливість застосування до них фізичної сили і спецзасобів? Чи застосовувалися для цього гучномовці? Наскільки було виправданим обрання міліцією саме силового варіанту припинення мітингу?»
Для того, щоб отримані спостерігачами матеріали згодом можна було використати у суді, відзнятий матеріал має показувати «не виключно величні і панорамні «битви», підкреслює експерт. Необхідно фіксувати важливі деталі – обличчя, погони, амуніцію міліціонерів крупним планом, щоб потім провести ідентифікацію співробітників.
Обов'язковою для спостерігача є й обізнаність у юридичних нормах. В першу чергу необхідно вивчити власні права. Нерідко міліціонери стверджують, що знімати їх не можна. При цьому вони можуть посилатись на 32 статтю Конституції, що забороняє втручання в особисте й сімейне життя людини чи запевняти, що відомості про діяльність правоохоронних органів є інформацією з обмеженим доступом. У випадку з відеозйомкою міліції ці статті не діють, адже особисте життя не можна плутати з виконанням службових обов'язків, а діяльність міліції, згідно з ст.3 Закону України «Про міліцію», є гласною.
Не менш ретельно необхідно вивчити права та обов'язки правоохоронців: коли і як вони мають право застосовувати фізичну силу та спецзасоби, коли можливі арешти тощо. Цікавими є й початкові етапи комунікації – наприклад, згідно з правилами особистої поведінки та культури спілкування з громадянами, в поводженні з людьми з боку міліціонера неприпустим є «зверхній тон, грубість, зарозумілість, іронічне або не ввічливе викладення зауважень, (…) погрози, повчання і несправедливі докори» та інші буденні в Україні речі.
Відповідь на свавілля
«Українська міліція – це воєнізована структура з жорсткою дисципліною та схильністю вирішувати поставленні завдання виключно з позиції сили й примусу», – з таких слів починається перелік практичних порад спостерігачам від Асоціації УМДПЛ. – Правоохоронці проходять спеціальну підготовку, а тому завжди діють організовано, використовуючи раніше напрацьовані та відшліфовані під час занять методи припинення акцій громадської непокори».
Спостерігачі повинні протиставити міліціонерам не менш організовану організацію і дисципліну, переконані правозахисники – тому краще, коли вони діють у організованих групах, а не стихійно, «за покликом серця».
Група громадського спостереження «ОЗОН», сформувана командою Центру Громадянських Свобод, діє в Україні з початку 2013 року. На сьогоднішній день українські волонтери – це здебільшого молодь, розповідає Валерія Рибак, керівник групи. Хлопці та дівчата не тільки проводять відеозйомку, але й записують всі відомості про акцію, заповнюючи чималу «польову анкету». Відзначити у ній потрібно і наявну екіпіровку всіх присутніх спецпідрозділах, і кількість працівників у різних групах правоохоронців (у групі управління, групі спостереження, групі загородження, групі резерву тощо) і використану спецтехніку на кшталт водометів та металевих бар'єрів. Важливо записати у анкеті інформацію про будь-які дії працівників міліції та їх причини – від звернення до організаторів та перевірки документів до перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та затримання громадян. Також за необхідності спостерігачі мають сприяти спілкуванню між правоохоронними органами та учасниками мирних зібрань.
За результатами спостереження волонтери надають рекомендації українським правоохоронцям. Серед вже наданих спостерігачами «ОЗОН» порад, зокрема, фігурує вимога забезпечити супроводження мирних акцій присутністю посадової особи МВС, відповідальної за медіацію та надання необхідної інформації. Ця посадова особа, зауважує Валерія Рибак, має бути з легко розпізнавальним знаком, накидкою або символікою – особливо коли правоохоронець знаходиться у цивільному одязі.
«Українське суспільство все частіше намагається контролювати правоохоронні органи. Це самозахист громадян як відповідь на явище, яке ми називаємо «міліцейським свавіллям», – зауважує Володимир Батчаєв. – Форм такого громадського контролю ще не дуже багато. Це або фіксація фактів порушень міліціонерами прав громадян на відео та їх оприлюднення в мережі інтернет («Дорожній контроль», рух Copwatch) або візити до підрозділів міліції та моніторинг дій правоохоронців у громадських місцях. Інших форм контролю, на жаль, практично немає».
