Звіт на 270 сторінок датується 2015 роком. 10 квітня його опублікував польський портал BiznesAlert.pl, що спеціалізується на енергетиці. За кілька тижнів – до кінця квітня, за повідомленнями ЗМІ – Європейська комісія має закрити антимонопольне розслідування стосовно Газпрому, розпочате ще 2011 року. Воно було одним із факторів, що гальмували «Північний потік -2», тож закриття справи прискорить підготовку до старту будівництва.
Звіт складено після кількох років розслідувань і перевірок. Автори вказують на низку серйозних зловживань з боку Газпрому на енергетичних ринках Центральної та Східної Європи завдяки своєму монопольному становищу.
Територіальні обмеження. Вони прописувалися у контрактах Газпрому з центрально- і східноєвропейськими країнами у вигляді чіткої заборони на перепродаж газу за межами відповідної країни або у вигляді положень про те, що газ можна використовувати тільки у країні призначення. Обмеження продовжували діяти навіть після вступу цих країн до ЄС, що суперечило антимонопольним правилам останнього. Деякі з цих пунктів зникли з контрактів у 2010-2011 роках, а більшість – ще пізніше. Утім, деякі обмеження залишаються в силі, пишуть автори звіту.
Читайте також: Як іноземні ЗМІ відреагували на витік даних щодо зловживань Газпрому
Як приклад, можна розглянути польський кейс. У 1996 році найбільша польська державна нафтогазова компанія PGNiG підписала з «Газпром експорт» договір на постачання газу до Польщі до 2022 року. У ньому містився пункт про те, що отриманий газ буде використовуватися виключно в Польщі і не реекспортуватиметься до третіх країн без згоди на те продавця. У 2010-му через підписання додатка до контракту цей пункт було вилучено, утім ще до лютого 2011-го у статуті компанії EuRoPol GAZ s.a. (оператор польського відрізку газогону Ямал-Європа, що проходить від сибірських родовищ через Білорусь і Польщу до Німеччини), співвласником якої є Газпром, містилося положення про те, що структури EuRoPol відповідальні за блокування експорту газу з Польщі. Інший вияв територіальної політики Газпрому – поведінка під час газової кризи 2009 року. Тоді польський PGNiG намагався закуповувати газ у німецьких оптових постачальників, але Газпром не погодився на необхідні для цього зміни у газотранспортній інфраструктурі (зміна точок входу до ямальського газогону, газовимірювальних станцій), відмовляючись навіть обговорювати їх. На думку авторів звіту, в Газпрому не було легітимних підстав для такої відмови, а причини її виходять за межі захисту суто комерційних інтересів.
Читайте також: В обіймах Газпрому: Газові переговори Польщі та Росії у 2009-2010 роках
Частини звіту, що стосуються територіальних обмежень у контрактах «Газпрому» в більшості країн Центральної та Східної Європи, закреслені. Утім, із заголовків видно, що, окрім польського, йдеться про кейси у Болгарії, Чехії, Естонії, Угорщині, Латвії, Литві, Словаччині.
Попри прохання від клієнтів Газпрому зняти ці обмеження, зокрема з огляду на правила ЄС, російський монополіст не погоджувався або ігнорував їх. У деяких випадках за зняття територіальних обмежень вимагав додаткових поступок собі на користь.
Несправедливе ціноутворення. Автори звіту пишуть, що Газпром дотримувався стратегії сегментування ринку за національними кордонами. Мета – не допускати або перешкоджати руху газу через кордони. Завдяки цьому Газпром міг виставляти споживачам вищі ціни, адже вони не могли би купити газ за більш конкурентну ціну у продавця з іншої країни.
Крім того, експерти ЄК підрахували вартість видобування і продажу газу для Газпрому і порівняли її з цінами, які той установлював для цих п’яти країн — Болгарії, Естонії, Латвії, Литви і Польщі – у 2009-2013 роках. Як виявилося, маржа у всіх цих випадках була невиправдано високою. Конкретні показники маржі у звіті затоновано. Але його автори вказують, посилаючись на відповідні судові прецеденти, що 25% різниці між собівартістю газовидобутку і постачання та ціною його продажу вважалася достатньою, аби кваліфікувати її як порушення правил ціноутворення. А націнка у понад 100% за продукт стандартної якості на кшталт газу – це дуже багато.
Також автори звіту порівняли вартість Газпромового газу для операторів у цих п’яти країнах і Німеччині у 2009-2014 роках. Варто сказати, що у Центральній та Східній Європі Газпром займав панівне становище, а у Німеччині ринок був більш конкурентним. Утім, Польщі російський монополіст продавав газ на 22% дорожче, ніж компанії ERG у Німеччині. Конкретні показники різниці в цінах для інших країн Центральної та Східної Європи в оприлюдненому звіті затоновані, але автори пишуть, що вона значна.
Найбільш адекватний показник для порівняння – ціни на газ у європейських хабах, тобто міжнародних майданчиках для торгівлі газом, адже останні ліквідні, працюють давно і вже стали ціновим орієнтиром для оптового ринку. Автори звіту порівняли ціни на російський газ для п’яти згаданих країн протягом 2009-2014-го і ціну блакитного палива на нідерландській газовій біржі TTF за цей період, показники якої корелюють з цінами в інших хабах (Великої Британії, Німеччини тощо). Висновок: в середньому ціни від Газпрому для п’яти згаданих країн перевищували ціни газу в нідерландському хабі, а в деякі роки – дуже сильно.
Читайте також: Енергетика чисел. Роль статистики в енергетичній політиці та безпеці країни
Прив’язки газопостачання до поступок в інфраструктурі. Автори звіту пишуть, що Газпром і «Газпром експорт» вимагали у оптових клієнтів у країнах Центральної та Східної Європи вигідних поступок в інфраструктурі в обмін на газ, і домагалися їх саме завдяки монопольній позиції.
У Польщі Газпром через російсько-польського оператора EuRoPol отримав велику частку контролю над польським відрізком ямальським газогоном (а суто польський оператор – дуже незначну) і блокуючий голос стосовно інвестицій у проект, його подальшого розширення і використання на території Польщі.
Автори звіту доходять висновку, що конкретно у цьому випадку Газпром не залишив своєму польському клієнту вибору, окрім як прийняти його умови щодо ямальського газогону. Це допомагало Газпрому блокувати конкуренцію в газопостачанні, а також впливати на рішення стосовно транспортування блакитного палива. Така практика суперечить європейським правилам стосовно анбандлінгу, тобто розділення функцій видобутку, постачання і транспортування газу між різними компаніями.
Крім того, Газпром може у майбутньому, контролюючи ямальський газогін, обмежувати вхід на польський ринок газу альтернативних постачальників через цю інфраструктуру. Прецеденти уже були, зокрема у 2011-2012 роках, коли представники Газпрому в EuRoPol блокували реверс газу з Німеччини до Польщі. У цьому розділі звіту згадується і Болгарія, але деталі її кейсу затоновані.
У минулорічному матеріалі на EurActiv.com польський гігант PGNiG закликав Єврокомісію за результатами розслідування прийняти «заборонне рішення». Це означає, що ЄК визначає дії, у яких Газпром зловживав своїм монопольним становищем, наказує припинити ці практики і накладає на Газпром штраф як покарання за порушення і запобіжник проти інших потенційних зловживань.
Інший варіант – коли Газпром зобов’яжеться змінити свою комерційну політику і узгодити її з антимонопольним законодавством ЄС, а Комісія не каратиме компанію за минулі практики.
Польська сторона виступає за покарання, оскільки Газпром дуже довго зловживав своїм панівним становищем у країнах Центральної та Східної Європи; ці зловживання завдали компаніям регіону дуже серйозних збитків, а в деяких випадках ставили під загрозу безпеку газопостачання для промисловості та населення; Газпром обмежував газопостачання до країн-членів ЄС взимку 2014-2015 року за те, що вони реекспортували газ до України, хоча саме в той час тривало розслідування ЄК стосовно зловживань Газпрому, зокрема територіальних обмежень. Також Газпром вже зобов’язувався переглянути ціни на газ, відштовхуючись від цін у хабах, але згодом його представники заявили, що таких змін у ціновій політиці не буде.