Останнім часом Greenpeace привертає увагу як ЗМІ, так і бізнесменів та урядовців із різних держав завдяки своїй кампанії «Збережемо Арктику». Мета цієї кампанії полягає у захисті цього регіону, в першу чергу, від видобування нафти та промислового рибальства. Активісти закликають до його збереження та укладання протоколу на зразок Мадридського, який було прийнято для захисту навколишнього середовища та екосистеми Антарктики.
Захищаючи Арктику, активісти Greenpeace протестували не лише проти об’єктів Газпрому та Роснефть, але й проти Shell, BP, Exxon. Минулого року після однієї із таких акцій було заарештовано і виконавчого директора Greenpeace International Кумі Найду, проте його арешт не мав настільки серйозних наслідків як арешт 30 активістів Greenpeace у Росії, яким зараз загрожує 15-річне ув’язнення. Російська влада звинувачує активістів у «піратстві» і утримує у в’язниці у Мурманську. Сам Кумі Найду вже охарактеризував цей інцидент як «найсерйознішу загрозу мирному екологічному активізмові Greenpeace з часу бомбардування судна Rainbow Warrior”. (Це судно Greenpeace французький спецпідрозділ затопив у липні 1985 року в Окленді у Новій Зеландії. Воно прямувало до Нової Зеландії на знак протесту проти атомних випробувань французького уряду на атолі Муруроа у Тихому океані).
Проте ще до офіційного запуску кампанії «Збережемо Арктику» активісти завзято боролися проти промислових розробок у цьому регіоні. Так в серпні 2010 року 4 активістів захопило і протягом 40 годин утримувало нафтову платформу шотландської компанії Cairn Energy у морі Баффіна на захід від Гренландії, де компанія збиралася розпочати значний видобуток нафти та газу. «Зелені» таким чином намагалися застерегти, що ці розробки призведуть до небезпечного руху із розробки одного із останніх великих невикористаних родовищ нафти та газу одній із найбільш чутливих точок на Землі. Влада Гренландії тоді різко засудила такі дії активістів як «дуже серйозний та незаконний наступ на конституційні права країни». Компанія Cairn Energy погрожувала штрафами за ці дії, але спершу їх не було застосовано.
У червні 2011 році двоє активістів Greenpeace на чолі із виконавчим директором Кумі Найду взяли на абордаж велетенську нафтову платформу компанії Cairn Energy, за що були заарештовані поліцією Гренландії. Після п’яти днів у в’язниці їх було депортовано. Уряд Гренландії тоді знову засудив цей вчинок активістів, проте жодних заходів, схожих до тих, які зараз намагається чинити Росія зроблено не було.
За місяць після цієї події, у липні 2011 року, 40 активістів у костюмах полярних ведмедів захопили офіс компанії Cairn Energy у Единбурзі. Вони вимагали від неї представити свою стратегію буріння нафти в Арктиці. За недозволене вторгнення в офіс компанії, компанія подала на них до суду і вже того ж року справу виграли активісти Greenpeace.
У грудні 2009 року 11 активістів Greenpeace було заарештовано після того, як вони ввірвалися на банкет на саміті щодо клімату у Копенгагені із плакатом «Політики говорять, лідери діють». Поліція заарештувала їх через порушення правил безпеки заходу. Пізніше відбувся суд, де було визнано політичний мотив їхнього протесту, проте активістів засудили до двотижневого ув’язнення, але все ж Greenpeace Nordic було оштрафовано на 75,000 датських крон (€10,000). Таких випадків протягом останніх років було багато.
Акцією, що призвела до справді важких наслідків для її учасників була справа так званої «Токійської двійки». У червні 2008 року японські правоохоронці заарештували двох японських активістів Greenpeace Юнічі Сато та Тору Сузукі за незаконне проникнення на закриту територію та крадіжку китового м’яса. Насправді активісти займалися розслідуванням випадків продажу японського китового м’яса на чорний ринок, яке за словами японської влади використовувалося лише для наукових досліджень. Активісти перехопили 23 кг м’яса на складі і представили пізніше журналістам на прес-конференції. За два місяці після того за позовом компанії Seno, на складі якої вони отримали це м'ясо, активістів було заарештовано. Вони пробули у в’язниці близько 18 місяців, після чого у вересні 2010 року суд визнав їх винними і засудив ще до року ув’язнення.
Знаковою для екологічного активізму, який часто в останні роки межує із порушенням закону, була акція пов’язана із протестом проти забруднення навколишнього середовища вугільно-нафтовою електорстанцією Kingsnorth у Великобританії. У жовтні 2007 року шість протестувальників Greenpeace було заарештовано за звинуваченням у незаконному вторгненні на цю електорстанцію. Протестуючи, активісти піднялися 200-метровою димовою трубою і намалювали ім’я тодішнього прем’єр-міністра країни Ґордона Брауна на трубі. За підрахунками власника електростанції, енергетичної компанії E.ON, видалення цього напису коштувало їй більше $50 тис.
Проте активісти під час судового засідання доводили, що можуть бути легально виправданими, оскільки вони намагалися привернути увагу до шкідливої для навколишнього середовища ідеї уряду щодо підтримки нових проектів вироблення електрики через спалювання вугілля. Таким чином, вони намагалися попередити зміну клімату, яка може принести ще більші фінансові збитки. За підтримки експерта зі зміни клімату NASA Джеймса Гансена, вони доводили, що призупинивши викиди вуглекислого газу із димової труби електростанції на день, вони попередили шкоду у $1,5 млн. для людського здоров’я та багатства на Землі. Шестеро активістів виправдали і це був перший такий прецедент в історії. У своїх щорічних підсумках The New York Times визнав цю аргументацію захисту екологічного протесту ідеєю року-2008. Проте це рішення викликало як хвилю підтримки та радості для екологів, так і занепокоєння, чи не будуть намагатися виправдовувати таким чином й інші по-справжньому незаконні дії.