Благоустрій міста неможливий без організації транспортної системи. Щороку десятки тисяч дітей гинуть під колесами машин, і все-таки нам це бачиться елементом прогресу. Усі ми пасажири одного корабля «Земля», але нас розділяють державні кордони. З усієї планети єдиний і найсвятіший простір – це наші тротуари. І до них треба відповідно ставитись. Хороше місто – це таке, де люди можуть вільно пересуватися пішки, а не виживати. Аби бути щасливими, нам необхідно ходити, як птахам літати, мати контакт із природою, водою, деревами. Особливо це важливо для людей похилого віку, дітей, інвалідів. Але наші міста придатні насамперед для водіїв та автомобілів.
Читайте також: Не стій під хмарочосом!
До появи машин у широкому вжитку Київ був цілком придатний для життя. Якщо я скажу, що міста без автівок найкрутіші, хтось із вас вирішить, що я божевільний хіпі. Але їх дедалі більше, і нерухомість у них найдорожча. Тротуари не є місцем для паркування. Це територія для людей, поцілунків, спілкування, дерев та зустрічей. Як знайти баланс між авто й перехожими – питання не технічне, а політичне. У Лондоні мало машин не тому, що жителі так хочуть, а тому що їх до цього змусили, обмеживши в центрі зони для паркування. Нормально – це коли не авто забирають територію в людей, а навпаки.
Київ – красиве місто, що має неабиякий потенціал, та водночас і багато насущних проблем, які слід вирішити. Тут пішоходи мусять оминати автотранспорт. У конституції майже будь-якої країни йдеться про право на життя, але в жодній не зазначено права на паркування! Це те, чим кожен із власників авто має пожертвувати в ім’я поваги до людського права ходити пішки. «Де я поставлю машину?» – запитають вас. Поцікавтесь у відповідь: «А де ви складаєте свою білизну?»
Якщо торгові комплекси розташовані в публічних місцях, у центрі, й існують як спосіб проведення дозвілля, то місто є хворим. «Пане, вам щось підказати?» – чемно запитують консультанти. «Ні, дякую, я просто дивлюся», – симптом глобалізації. У Нью-Йорку, в Мадриді є безліч крамничок, але ви не побачите стількох велетенських торгових центрів. Приїхавши до Києва, запитавши, де тут можна погуляти й подивитися на людей, і почувши від портьє у відповідь: «Підіть у шопінг-мол на центральній вулиці», – я більше не захочу повертатись сюди ніколи. Площі міст повинні бути пішохідною зоною, з кав’ярнями та крамничками. Приміром, у Німеччині давно прибрали автівки з центрів.
Читайте також: Андріївський узвіз стає другою Пейзажкою
Інвестиції в нові міські автостради є регресивними. Якщо не зробити місто привабливим для існування, чимдалі більше людей утікатимуть жити за його межі, купуватимуть власні легковики та їздитимуть ними на роботу. Вкладайте у велосипедні й пішохідні маршрути! Коли ми в Боготі взялися за міські реформи, то замість того, аби створювати в бідних кварталах автодороги, побудували тротуари, адже прагнули показати повагу до людських особистостей. Створювати пішохідні та веломаршрути значно вигідніше і з погляду екології, і з позиції матеріальної: так, кошти від непрокладених автострад ми пустили на спорудження дитсадків і шкіл у незаможних районах.
Нові мости зумовлюють зростання заторів. Міст – це горло пляшки. Не варто більше зводити автомостів; повірте, у вас їх достатньо. Водночас додавання смуг на дорозі значно ефективніше, ніж нарощення «поверхів» автостради.
Транспортна система гіршає, коли населення багатшає. Ця проблема поглиблюється з кожним роком у всіх американських містах. Тоді як грамотна політика перевезень дасть змогу розвантажити затори. В деяких країнах для громадського транспорту є окрема смуга, на яку не виїжджають приватні авто. Результат: міські пасажироперевезення пришвидшуються; пересуватися стає зручніше й вигідніше.
Що більше простору відведено для машин, то більша їх кількість, і навпаки. Система TransMilenio, запроваджена в Боготі, – це щось середнє між метро (адже має окремі дорожні смуги) й автобусом, бо зовні цей транспорт, власне, і є автобусом із кількома відділеннями. Окрім іншого, в ньому передбачені зручні місця для інвалідів. Новий засіб перевезення не знає заторів і працює швидше за рахунок різних типів маршрутів.
Не будуйте магістралей уздовж води – інші міста витрачають мільйони доларів на те, аби їх знищити, давши доступ до водойм пішоходам. У ХХ столітті інженери споруджували автодороги понад берегами, щоб автомобілі могли зручно їхати без перехресть і світлофорів. Але у ХХІ-му містобудівники по всьому світу усвідомили, якої помилки припустились, і відступилися від річок.
Політику творить не міський уряд, а насамперед організовані люди. Куди простіше протестувати проти чогось, бунтувати, ніж заохочувати й підтримувати вдалі проекти або пропонувати інновації, – в цьому криється чимала помилка багатьох активістів. Публічне висловлювання думки городян дуже важливе для чиновників і впливає на них, навіть коли вони щосили вдають, ніби це не так.
Читайте також: В активному стані дії та слова
ВІД РЕДАКЦІЇ
Енріке Пеньялоса –колишній мер Боготи, президент Ради директорів Інституту транспорту і розвитку Нью-Йорка, один із найвідоміших у світі реформаторів міста. За його каденції в столиці Колумбії обмежили використання автомобілів та місць для паркування, натомість з’явилися широкі тротуари, велодоріжки, парки, бібліотеки, знизився рівень криміногенності. Пеньялоса нещодавно завітав до Києва, який розбудовується в абсолютно протилежному напрямку.