«Ліга Парі-Матч» і «Суперліга Парі-Матч» — такі офіційні назви мають змагання команд елітного дивізіону в українському футболі та відповідно баскетболі. «Парі-Матч» — букмекерська контора російського походження, яка буквально окупувала український спорт. Достатньо сказати, що логотип цієї компанії розміщений у статусі титульного спонсора на футболках начебто найпатріотичнішого вітчизняного клубу — львівських «Карпат». Утім, річ не тільки в «Парі-Матчі», а в букмекерстві як тенденції, що поступово виштовхує на другорядні ролі власне спортивну складову. Не лише в Україні, а й у світі. Букмекери всюди: у назвах змагань, спонсорах команд і спортсменів, журналістських матеріалах і телетрансляціях подій. Ця експансія змінює свідомість простого вболівальника так, що він починає переглядати спортивні змагання не з погляду підтримки улюблених команд і хвилювань за перемоги й поразки, а крізь призму «тоталів», «фор», ранніх і пізніх м’ячів, «подвійних підсумків» і решти букмекерських заморок.
Загальна кількість букмекерських контор, які ведуть свою діяльність на українських теренах, невдовзі сягне півтори сотні. Великі й маленькі, надійні й не дуже — більшість із них приймає ставки через інтернет-ресурси. Понад половина цих контор пов’язана з російським бізнесом, однак ні учасників спортивного життя в Україні, ні самих українців це не надто бентежить. За інформацією компанії Kantar TNS, згадуваний уже «Парі-Матч» посідає 21-ше місце в рейтингу найвідвідуваніших сайтів України за жовтень. Вище тільки поштові, торгові, погодні ресурси, соцмережі, а також два інформаційні сайти (ТСН та «Обозреватель»). Статистика «Парі-Матчу» постійно зростає та зараз охоплює 20,64% користувачів інтернету.
Законодавча база
Окрім сторінок в інтернеті лідери ринку (крім «Парі-Матчу» можна виділити «Фаворит» і Marathon) мають у кожному місті мережу обладнаних під комп’ютерні клуби залів. Річ у тім, що в Україні від 15 травня 2009 року діє пролобійований тодішнім прем’єр-міністром Юлією Тимошенко Закон «Про заборону грального бізнесу». Втім, він мав статус формального навіть за її прем’єрства. Букмекери на якийсь час сховалися виключно в інтернеті, тоді як зали гральних автоматів переобладналися в «комп’ютерні клуби».
Правила гри для ділків від грального бізнесу змінилися з приходом до влади Віктора Януковича. Ні, закону від 15 травня 2009-го ніхто не скасовував, але віце-прем’єр Борис Колесников під благими намірами фінансувати спорт із державної скарбниці ініціював так звану державну лотерею. Мов гриби після дощу по всіх куточках України стали з’являтися кіоски, у яких окрім прийому квитанцій на популярні в совєцькі часи «6 із 36» і «Спортпрогнозу» почали вести класичну букмекерську діяльність. Борис Вікторович створив щось на кшталт монополії в публічній сфері букмекерського бізнесу, тоді як відомі компанії змушені були обмежуватися послугами виключно через всесвітню павутину.
Читайте також: Допінговий скандал. NYT опублікувала дані про підготовку маніпуляцій РФ на Олімпіаді в Сочі
Спроби виправити ситуацію в гральному бізнесі та спрямувати його в легальне русло були зроблені тільки в грудні 2014 року Кабінетом Міністрів Арсенія Яценюка, однак за запропонований урядом законопроект № 1571 проголосувало лише 188 народних обранців. Спроба врегулювати діяльність казино й інших азартних ігор в Україні була успішно провалена.
А отже, контори й далі діють за старими правилами, прикриваючись ліцензією «Українська національна лотерея». У вересні торік СБУ навіть спробувала ліквідувати найбільшу в Україні букмекерську контору «Фаворит», яка діяла під маркою лотереї «Тото», однак у підсумку букмекерам вдалося вийти з води сухими.
Зміна пріоритетів
Тоді в українському спорті творилася вже справжня букмекерська вакханалія. Водночас правила гри фактично диктували самі контори, котрі створили для своїх клієнтів такий широкий спектр варіантів ставок, що зацікавленим у забезпеченні потрібного результату сторонам уже не варто підставлятися так, як олександрійська «Поліграфтехніка» та маріупольський «Металург» у квітні 2002-го. Перед тим матчем один із гравців команди-господарки зателефонував знайомому журналістові з Тернополя: «Зіграємо внічию. Став скільки маєш». Трансляції поєдинку не було, і журналіст мало не посивів, коли дізнався, що на 76-й хвилині «Поліграфтехніка» повела 2:0. Утім, «виправилися» олександрійці майже миттєво: спершу подарували суперникам пенальті, а другий м’яч маріупольці забили в епізоді, у якому опоненти перед власними воротами майже розступилися. 2:2 — журналіст був на сьомому небі від щастя.
Відтоді минуло 15 років, і нині для того, щоб непогано заробити на ставках, клубам чи окремим футболістам не варто вигравати, програвати чи грати внічию. Достатньо в потрібному відрізку пропустити, дістати вилучення чи пенальті. Коефіцієнти, приміром, на червону картку в грі ніколи не опускаються нижче за «трійку». А отже, за ставки в сотню виграш буде втричі більшим. Ще ліпший варіант зі ставками під час матчу. Припустимо, за рахунку 0:0 у першому таймі коефіцієнт на загальну суму голів у матчі, скажімо, понад 4,5 становитиме щонайменше «п’ятірку».
Три тижні тому донецький «Олімпік» і «Маріуполь» у Києві видали феєрію саме такого ґатунку. Після «сухого» першого тайму, упродовж якого гостроти поруч із обома ворітьми майже не було, у другій половині представники Донеччини «видали на-гора» результат 3:3 із двома вилученнями та двома пенальті в обидва боки. Можна лишень уявити, який куш зірвали головні драматурги цієї трагікомедії.
За «олімпійським» принципом
«Олімпік» для нашого футболу взагалі унікальний. Донеччани вважаються мало не єдиним вітчизняним спортивним клубом, котрий спромігся своєю діяльністю досягти рівня самоокупності. І то в умовах, коли змоги грати в рідному місті немає, а бізнес-партнер власника «Олімпіка» Владислава Гельзіна Борис Колесников після Революції гідності від своєї частки у ФК майже відмовився. Донеччанам треба віддати належне за грамотну селекційну діяльність і якісну роботу дитячо-юнацької академії. Дорогих гравців «Олімпік» не купує, натомість завдяки фаховому підготовчому процесу тренера Романа Санжара швидко доводить виконавців до гарного за українськими мірками рівня та продає їх у кілька разів дорожче.
Проте основна частка прибутку донеччан все-таки припадає далеко не на торгівлю гравцями. «Олімпік» унікальний тим, що примудряється одночасно демонструвати високі турнірні результати й добре заробляти у сфері букмекерства. Своїми ж матчами. Починаючи із сезону 2014/15, тобто в перших два сезони в елітному дивізіоні команда здобула прізвисько «тотал більше». То через те, що більшість матчів донеччан завершувалися з результатами, сума голів у яких на дві команди становила три м’ячі й більше.
Читайте також: Ультрас проти ФФУ: на стежині війни
Достатньо згадати, що в липні 2015 року УЄФА прямо вказав Федерації футболу України на 12 матчів за участю «Олімпіка», що були під підозрою як договірні. У будь-якій цивілізованій країні таке попередження стало б підставою для серйозного розслідування, а сам обвинувачений клуб бодай трохи втихомирив би апетити. Але не в нашому випадку. Трохи більше ніж через місяць після сигналу з УЄФА «Олімпік» зіграв черговий скандальний поєдинок проти земляків із «Шахтаря». У тій зустрічі «олімпійці» вели в рахунку, але в цей час на біржі сталося неймовірне пожвавлення: з’явилися великі ставки на перемогу «гірників». Зрештою сума поставленого на перемогу «Шахтаря» становила понад $2 млн. Підсумковий рахунок зустрічі — 3:2 на користь команди, якою володіє Рінат Ахметов.
«Суворе» покарання
Водночас перша команда тільки вершина айсберга. Біда українського футболу та щастя таких клубів, як «Олімпік», у тому, що останніми роками букмекери стали приймати ставки на матчі дублюючих складів і навіть поєдинки юнацьких першостей. Ось де справжній простір для маневру! Власне, не лише в Україні, а й у деяких інших, трохи цивілізованіших із футбольного погляду країнах. Той самий «Олімпік» в окремих зустрічах програвав майже з двозначними рахунками. Однак договірною офіційно була визнана тільки зустріч зі львівськими «Карпатами» в березні 2015-го.
Власне, 2014–2015 роки стали піком корупційної активності українських футбольних клубів усіх рівнів. У грі «на контору» підозрювалися учасники понад півсотні матчів. Утім, то у Франції після схожого скандалу в 1993-му відправили до нижчого дивізіону чинного переможця Ліги чемпіонів «Олімпік» із Марселя, а в Італії у 2006 році так само безжально вчинили з новоспеченим чемпіоном, найтитулованішою командою країни «Ювентусом». При цьому власники обох клубів — Бернар Тапі й Лучано Моджі — дістали тюремні строки.
В Україні правосуддя специфічне. Очікуваний букмекерґейт завершився одним показовим вироком. То був теж прорив, адже вперше в історії Генпрокуратура завершила досудове розслідування в кримінальному провадженні щодо договірних футбольних матчів і передала справу до суду. А останній — теж уперше — виніс вирок. Провадження стосувалося гравців Данила Соломахи та Руслана Ковтка, які, згідно з обвинувальним актом, будучи футболістами-професіоналами ПАТ «Футбольний клуб «Металіст», із метою власного збагачення умисними діями забезпечили програш своїй команді. Ідеться про поєдинок із луцькою «Волинню», який відбувся в серпні 2015-го в межах чемпіонату України серед гравців, не старших ніж 21 рік. Запропонував підзаробити молодим футболістам їхній одноклубник. За програш команди в цьому матчі Соломаха та Ковток отримали понад 100 тис. грн на двох.
Їхні дії було кваліфіковано за ст. 354 ч. 4 Кримінального кодексу (підкуп працівника підприємства, установи чи організації). Під час досудового провадження між обвинуваченими та процесуальним прокурором було укладено угоду про визнання винуватості. Зрештою, з урахуванням наявності пом’якшувальних обставин (щирого каяття, активного сприяння в розкритті злочину, скоєння його вперше) кожному з гравців призначили штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8,5 тис. грн. Сума сміхотворна, особливо на тлі тих «преміальних», які отримали гравці за співучасть.
Злочинна зваженість
Ще банальнішим покаранням обійшлися учасники іншого матчу «на контору», у якому в межах Першої ліги чемпіонату України зустрічалися восени 2016-го київський «Арсенал» і рівненський «Верес». Тодішній глава комітету етики та чесної гри ФФУ Ігор Кочетов запевняє, що «договорняку» запобіг, проінформувавши обидва клуби до початку матчу, він особисто. Якщо справді так, то зацікавлені особи втратили поставлених на перемогу «Вереса» $120 тис. Результат мали забезпечити кілька футболістів «Арсеналу». Одного з них, оборонця Олега Котелюха, котрий припустився кількох дитячих помилок поблизу своїх воріт, зробили крайнім. Клуб показово розірвав з Олегом контракт. Найкомічніше, що футболістові на той момент було 37 і його кар’єра добігала кінця у зв’язку з віком. Заради справедливості варто зазначити, що матеріали справи передали на розслідування в Національну поліцію, однак правоохоронці справи до суду досі не передавали.
Читайте також: Хаос із культом особи
Куди дієвішим на цьому тлі видається рішення мера Тернополя Сергія Надала. Він після серії букмекерських скандалів за участю фінансованого з міської скарбниці ФК «Тернопіль» ухвалив рішення коштів йому не виділяти. Як наслідок — команда, заявившись улітку для участі в другій лізі, зійшла з дистанції на самому старті.
Взагалі спеціалісти вважають, що після серії гучних викриттів українські клуби чи причетні до забезпечення потрібного результату особи почали підходити до організації матчів «на контору» трохи поміркованіше й намагаються свої діяння вуалювати. Щоправда, не завжди виходить. Приміром, рік тому під час поєдинку команд Першої ліги між іще недекомунізованим маріупольським «Іллічівцем» і «Гірник-Спортом» із Горішніх Плавнів господарі, поступаючись після першого тайму 0:1, виграли 3:1. Усе б нічого, якби під час зустрічі в різних конторах на перемогу азовців не зробили ставок на суму £218 тис. У процесі внутрішнього розслідування тінь упала на двох футболістів «Гірника» — оборонців Сергія Геращенкова й Олександра Грабара. Обох перевірили на детекторі брехні. Геращенков вину заперечував, але поліграф виявив, що він казав неправду. Натомість Грабар у скоєному зізнався, але видавати замовників не став. Наразі матеріали цієї справи теж передані в Нацполіцію.
Механізми організації
Відтоді та впродовж усього 2017 року Комітет з етики та чесної гри, котрий у грудні 2016-го очолив італієць Франческо Баранка, офіційно в грі «на контору» не звинуватив жоден із клубів. Проте дивних матчів водночас не поменшало. Свіжий приклад — зустріч команд Другої ліги «Перлина» (Одеса) та «Волинь» (Луцьк), яка завершилася з рахунком 4:3.
Недавно під підозрою опинився вже й матч української баскетбольної суперліги між чинним чемпіоном країни, київським «Будівельником», і «Миколаєвом», у якому господарі здобули несподівано важку перемогу 83:79. Міжнародна неприбуткова організація Federbet, яка захищає права операторів і споживачів на ринку грального бізнесу, а також веде боротьбу з корупцією в спорті в Європі, сповістила про аномально велику кількість ставок і їхній розмір, що були зроблені за годину до початку згаданого поєдинку.
Знаючі люди твердять, що механізм організації дивних матчів простий: люди від букмекерів виходять на здебільшого молодих футболістів і пропонують їм за забезпечення потрібного результату солідну суму. Ті, хто погоджується, потрапляє в замкнене коло, вибратися з якого майже неможливо. Точніше, можливо, але ціною неодмінної дискваліфікації та судової справи. Особи, які, як правило, є підставними й виступають посередниками між замовником і виконавцем, шантажують заплямованих футболістів і примушують їх брати участь у брудних іграх надалі.
«Наскільки мені відомо, досвідчених гравців до цих ігрищ не залучають, — казав нещодавно колишній гравець збірної України Сергій Кравченко, котрий нині виступає за друголіговий СК «Дніпро-1». — Телефонують молодим. Такі речі не закінчаться доти, доки учасників не почнуть садити. Балачок у пресі про те, що когось піймали, а когось підозрюють, недостатньо. Зміниться щось, коли реальні тюремні терміни отримають як ті, хто грав, так і ті, хто «замовляє музику».
Міжнародний рівень
Зрештою, усі перераховані вище факти траплялися в поєдинках клубного рівня та в змаганнях внутрішнього календаря. Натомість хокеїсти Едуард Захарченко й Володимир Варивода вляпалися в міжнародний скандал. Обох Міжнародна федерація хокею дискваліфікувала за здачу матчу чемпіонату світу в групі С, у якому українці в Києві поступилися корейцям. Підставою для дискваліфікації стали розписки, у яких спортсмени зобов’язувалися повернути по $30 тис., якщо їхня команда не програє з різницею у дві шайби чи й більше, як це було обумовлено раніше. Зустріч закінчилася перемогою корейців лише в серії буллітів, тому сказати, чи заробили хокеїсти на матчі, що перекреслив їхню кар’єру, неможливо. І Захарченко, і Варивода своєї вини не визнають, звинувачуючи в наклепі Українську федерацію хокею. А втім, ІІХФ (Міжнародна федерація) навіть назвала ім’я одного з організаторів злочинної схеми. Це колишній тренер харківського «Вітязя» Олексій Лазаренко.
Читайте також: Фанатська істина. Хто підставляє український футбол?
Ще одним фігурантом букмекерського скандалу цьогоріч влітку став український тенісист Олександр Долгополов, якого звинуватили у свідомій поразці бразильцеві Тьяґо Монтейро під час турніру у Вінстон-Сейлемі. Щоправда, тенісистові обстояти себе вдалося.
«Виявилося, що хтось поставив проти мене великі гроші, — казав Олександр. — Уже дав покази антикорупційній організації Tennis Integrity Unit. Вона займається розслідуванням, надалі все залежить від них. Звичайно, прикро, що люди поширюють ці здогадки. Показово те, що всі ці речі подаються саме як припущення. Бо за прямі звинувачення можна подати позов до суду. Один такий приклад вже є. На нього, вочевидь, зреагую. Неприємно, що страждає моя репутація».
Прибутковий бізнес
Так чи інакше, ситуація нині така, що букмекерські контори стали мало не основними спонсорами й рекламодавцями українського спорту та вітчизняних спортивних ЗМІ. Доходить до абсурду. Для того щоб уникнути проблем із законом, спортивні інтернет-ресурси нашої держави у вихідних даних роблять приписку: «Матеріали сайта призначені для осіб віком 18+».
инізмові букмекерів немає меж. Узяти той самий «Парі-Матч». На офіційному сайті цього товариства з обмеженою відповідальністю вказано, що воно займається меценатськими та соціальними спортивними проектами, формуванням культури спортивного вболівання, а також веде активну законодавчу роботу з легалізації букмекерської діяльності в країні. Водночас сервіс із аналогічною символікою та назвою позиціонується як найкраща букмекерська контора. Зареєстрований він на острові Кюрасао.
Букмекери окупували спорт. Користі від їхньої діяльності, попри величезний грошовий обіг, не видно ні для спортсменів, ні для простого споживача спортивного продукту. То лише в казочках із декларації Олега Ляшка завдяки ставкам на «Шахтар» можна збагатитися на 571 тис. грн. Насправді ж кожен, хто грав у конторах більш-менш регулярно, може підтвердити, що, навіть маючи спортивні знання, важко вийти бодай у нуль. Про стабільний прибуток годі й казати. Однак у країнах із високим рівнем безробіття жадоби легкого заробітку уникнути важко. А отже, і букмекери почуваються в Україні мов вареники в маслі. Бо ж шалені рейтинги їхнім сайтам роблять далеко не люди, які знімають на певних матчах сотні, а то й мільйони, а звичайні українці, із допомогою яких завдані важливими гравцями збитки вдається компенсувати сторицею.