«Їж яблука на зло Путіну» – фруктовий флешмоб вибухнув у Польщі, коли з 1 серпня Росія заборонила імпорт майже всієї тамтешньої садовини та овочів. За лічені дні такі гасла заполонили польський громадський транспорт, радіоефір та Instagram, викласти селфі з надкушеним «яблуком свободи» стало громадянським обов’язком. «Це (зараження яблук східною плодожеркою і західним каліфорнійським квітковим трипсом. – Ред.) привід. Справжня причина – позиція Польщі в українському питанні, а не погана якість фруктів і овочів», – прокоментував заборону президент Асоціації польських садівників Мирослав Малішевський.
Ембарго відчутно вдарить по польських постачальниках яблук, адже країна є найбільшим у світі експортером цих фруктів, і 2013 року понад половина товару припадала саме на Росію. «Але якщо брати економіку Польщі загалом, то експорт яблук – лише її невелика частина», – коментує президент варшавського Центру соціальних і економічних досліджень (CASE) Крістофер Гартвелл. Крім того, за словами Міністра сільського господарства Польщі Марека Савіцького, «у цій новій ситуації муситимемо інтенсивніше просувати нашу продукцію на ринки Китаю, Сінгапура, Японії, Південної Кореї – ми вже вийшли туди з деякими продуктами, польський бренд там упізнаваний, споживачі не бояться його». Він додає, що Польща вже раніше диверсифікувала експорт сільськогосподарської продукції, тож на Росію припадає всього близько 7% загальних її продажів за кордон. Щоправда, за кілька годин до здачі номера до друку з’явилося повідомлення про те, що Росія виставляє «харчовий кордон» з усіма країнами, що підтримали санкції проти неї. Повний перелік імпорту, що підпадає під обмеження і заборони, поки що невідомий, але охоплює він сільськогосподарську продукцію, сировину і продовольство, що походить із цих країн, а то величезна частина експорту щонайменше країн Балтії.
Росії ж, схоже, більше подобається принцип «на зло ворогам корову продам, щоб діти молока не пили»: через заборону польських яблук ціни на найпопулярніший серед пересічних споживачів «дешевий сегмент» цих фруктів у Росії можуть до кінця року підскочити на 30-40%, прогнозує російський Інститут аграрного маркетингу. Торік 54% усіх яблук до Росії ввозили саме з Польщі. Тепер їх планують замінити імпортом із країн, що не входять до ЄС, зокрема Китаю, Чилі, Аргентини, Азербайджану. У Піднебесній, мабуть, з огляду на стан тамтешнього довкілля, плодожерки не виживають, то й яблука обробляти не доводиться. Як нове ембарго вплине на вартість інших продуктів у Росії і чим замінюватимуть заборонений імпорт поки невідомо.
А загалом польська економіка не надто тісно пов’язана з російською. Натомість уже два десятиліття найважливішим для Польщі торговельним партнером є Німеччина. Туди спрямовується понад чверть усього польського експорту. А у 2013-му, за попередніми оцінками Державної статистичної служби Німеччини, Польща обігнала Росію за обсягом імпорту з Німеччини: до першої ФРН продала товарів на понад €42 млрд, а до Росії – на дещо більш як €36 млрд. Отже, ЄС залишається найважливішим торговельним партнером для Польщі: у 2012 році, наприклад, частка польського експорту туди становила 75,8%.
Читайте також: Санкції сповільненої дії
Чітко усвідомлюючи всю небезпеку будь-якої залежності від Росії, Польща активно намагається диверсифікувати власне і європейське енергозабезпечення. Тому польський прем’єр Дональд Туск активно просуває ідею створення енергетичного союзу, в якому газопроводи в Європі були б взаємно поєднані, закупівля газу в зовнішніх постачальників – уніфікована в єдиному представництві ЄС, а джерела енергоресурсів – диверсифіковані. Тим часом польські компанії вже активно проводять розвідку родовищ сланцевого газу, і початку видобування його в комерційних масштабах можна сподіватися вже цього року, заявив у середині червня Міністр довкілля Польщі Мацей Ґрабовський.
Маленькі, але горді
Серед «яструбів» у питанні санкцій проти Росії були і країни Балтії, хоча вони до контрудару з її боку видаються значно вразливіші за Польщу. Вони менші, їхні економіки далеко не такі стійкі, залежність від російського газу стовідсоткова, і в них проживають великі російськомовні громади. Крім того, експорт до Росії їхніх продуктів сільського господарства і харчування становить доволі значну частину їх загальних продажів закордон. Інший важливий сегмент – транспортування реекспортної продукції з третіх країн ЄС, які теж підпадають під російські санкції. Останні сильно вдарять по балтійському транспортному бізнесу.
Найбільше від санкцій з боку Росії у відповідь на підтримку європейських може постраждати Латвія. «Харчова промисловість – один із найбільш вразливих до фітосанітарних обмежень секторів, на який припадає половина латвійського експорту», – заявив наприкінці липня тамтешній міністр економіки В’ячеславс Домбровскіс в ефірі місцевого телеканалу. Під удар з російського боку може потрапити і транзитний сектор – наприклад, через незаплановані ремонтні роботи на залізничних шляхах, що ведуть до латвійських морських портів, додав він. Між тим, за 2013 рік, за інформацією Державної урядової бази статистичних даних, експорт Латвії до Росії ледь перевищував €1 млрд, а до 27 країн – членів ЄС – €7 млрд. Що стосується газової залежності, то ще у 2012-му вона становила 100% (наряду з Естонією, Литвою та Фінляндією). І попри всі ризики, Латвія, як і Естонія з Литвою, виступали за жорсткіші санкції проти Росії. «На жаль, ситуація між Україною і Росією не поліпшилася, тож ці санкції були логічним наступним кроком, їх не можна було уникнути», – вважає президент країни Андріс Берзіньш. Прем’єр Лаймдота Страуюма нещодавно заявила, що європейські санкції проти Росії не вплинуть на латвійську економіку, оскільки на цьому етапі не стосуються транзиту й експорту, але цю заяву було зроблено до оголошення Росією про ембарго на імпортне продовольство.
Читайте також: Ребекка Гармс: «Лідери ЄС та США повинні чітко показати, що не приймають політики зигзагів Путіна»
Сусідня Естонія теж на 100% залежна від російського газу, однак за обсягом експорту Росія в неї на третьому місці, позаду Швеції та Фінляндії. 2012 року 66% її експорту припадало на країни ЄС. За словами місцевого бізнесмена, колишнього мера Таллінна і міністра внутрішніх справ Естонії Юрі Мийза, новий раунд економічних санкцій проти Росії не мав би суттєво вплинути на Естонію, оскільки багато підприємців уже порвали зв’язки з Москвою. «Всі бізнеси, які тверезо дивляться на ситуацію, вже покинули Росію», – сказав він у коментарі естонському національному каналу Err. Однак обсяг естонського експорту до Росії у 2013 році становив 11% від загального (він сильно скоротився порівняно з попереднім роком), а серед основних експортних товарів – продукція машинобудування, сільського господарства і продуктів харчування. Тим часом, Ян Гофмейр, який очолює відділ аналізу і політики у кейптаунському Інституті справедливості і примирення, у своїй статті для EurActiv попереджає, що, замість прямої конфронтації з боку Росії, позицію Естонії можуть пробувати підривати зсередини через розпалювання внутрішньої незгоди та мобілізацію тамтешньої громади етнічних росіян. Однак Естонія має стресостійку державну владу та високу довіру до державних інститутів – це робить її менш вразливою до таких впливів, пише експерт.
Читайте також: Подвійний удар по Росії
Чи не найпослідовніше підтримка України і критика Росії постійно звучить з боку Литви. Торік країна вже переживала торговельну війну з Росією – 7 жовтня 2013 року остання заборонила імпорт литовської молочної продукції, м’яса і риби. На той час Литва головувала в Європейському Союзі й активно просувала програму Східного партнерства. «Нинішні європейські санкції – більше фінансового, а не енергетичного характеру, – коментує Тижню Ґітанас Науседа, головний економіст SEB Group у Литві. – У нас спільних з Росією проектів у цих галузях практично немає. Але якщо з її боку будуть санкції іншого характеру у відповідь, ми будемо доволі чутливі до них», – додає він. За його словами, зараз усе йде нормально, литовські підприємства далі працюють у нормальному режимі з російськими партнерами, але такі ризики висять у повітрі. Коментар Ґітанас давав за день до оголошення Росією своєї відповіді на європейські санкції. Якщо брати показники 2012 року, на першому місці серед імпортерів литовських товарів була Росія (16%), потім Латвія (11%) і Німеччина (8,4%). Якщо ж загалом, то у 2012-му 69,5% експорту Литви припадало на тоді ще 27 країн – членів ЄС, 15,4% – на СНД і 15,1% – на інші країни. «Однак якщо взяти ту ж молочну продукцію, обсяги її експорту до Росії вже не ростуть, зате зростають на інші ринки, зокрема ЄС», – зазначає Ґітанас Науседа.
Відтак, зрозуміло, що європейські санкції проти Росії не мали б завдати відчутної шкоди економікам балтійських країн чи Польщі, бо ті майже не взаємодіють із нею у фінансовій сфері і не продають туди зброю чи новітні технології для газо- і нафтовидобування. Однак Росія б’є у відповідь і робить це асиметрично, вибираючи найбільш болючі точки. Як робила це з Грузією 2006 року. З Латвією – 2013-го. З Польщею – на початку серпня. З Україною – постійно. І найкраща відповідь тут – диверсифікувати ринки збуту, шукати нових споживачів, адаптувати продукцію до інших ринків. Хоча зробити це настільки раптово зараз буде дуже складно.