Томаш Соліс мріє про день, коли місцевість навколо Любліна на сході Польщі перетвориться на другу Тоскану: сюди приїжджатимуть на автомобілях і велосипедах помилуватися краєвидами, а також освіжитися ковтком витонченого напою, який може подарувати лише ця земля. Але питимуть вони не вино, а сидр.
Слід зауважити, що до цієї мрії треба пройти ще довгий шлях. Старшому поколінню поляків сидр нагадує про часи комунізму, коли люди вдома робили самогон з усіляких фруктів, які були під рукою. (Це було незаконно, але толерувалося державою. Можливо, тому що населення під мухою навряд чи вдаватиметься до контрреволюційних змов.) За спогадами однієї домогосподарки, вона варила цілі казани полуничного варення, сподіваючись, що солодкий запах заглушить дух браги з фруктів, яку готував її чоловік.
Але все змінилося. У Європі сидр та аналогічний грушевий напій – пері – рекламуються як делікатеси для витончених гурманів. Не став винятком і дорогий сегмент варшавських барів. А з минулого року, коли Росія запровадила ембарго на імпорт польських фруктів, у країні з’явився великий надлишок яблук. Якщо не можна їх експортувати, міркують місцеві мешканці, то чому б їх не пити?
У Польщі продаж сидру різко зростає (цього року очікується на рівні 18 млн л проти 1,9 млн л у 2013-му), і такі виробники, як Томаш Соліс, сподіваються на конкуренцію з пивом за звання національного напою. Соліс, віце-президент національної спілки садівників та Асоціації любителів сидру, називає новий популярний напій «можливістю стратегічного розвитку» в кількох розуміннях. За його словами, російське ембарго мало «знищити нас», польських власників фруктових садів, натомість зробило їх «сильнішими, примусивши до інновацій».
Читайте також: Світ у склянці
Як уже переконалися виробники спиртного в інших країнах, інновація у світі напоїв часто означає повернення до забутих традицій або ж вигадування нових. Лікер Bailey’s – «Ірландські вершки» – став улюбленим традиційним продуктом зі Смарагдового острова, як і твід. Але вперше його почали виготовляти в 1970-х, змішуючи вершки з віскі, щоб якось використати надлишки молока. Приблизно в той самий час на ринку стали просувати пері (як шипучий слабоалкогольний напій для жінок), хоча виробники могли б цілком заслужено сказати, що його виробляють в Англії ще з 1066 року.
Для пана Соліса екскурси в таку сиву давнину не потрібні; сидр робив ще його дід. А тепер він сам вважає своїм патріотичним обов’язком стерти порох із пресів і запропонувати всім по келиху.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com