Це про участь в АТО. Звісно, це відбулося в маршрутці. Звісно, водій відмовив в безкоштовному проїзді. Принаймні, намагався. Мовляв, в нього вже є пільговики. На моє зауваження щодо закону України та відсутність обмежень – тірада про бездіяльність влади, непрацюючі закони, олігархів і т.д. На пропозицію почати виконувати закони з себе відповів, що зараз кудись подзвонить до кума, буде перевіряти, чи дійсно я воював. Цікаво, якщо родич також має УБД, він схвалить таку поведінку щодо військових?
Але найцікавіше почалося згодом. На мене накинулися всі присутні пасажири. А їх було 5 (!), маршрутка їхала порожня – гарний привід відмовити пільговику. Всі – жінки-пенсіонерки. Далі я почув стандартний набір. "Ми вас не посилали", "захищав олігархів", "вбивав мирних", "чого добився", "громадянська війна", "треба миритися з Путіним". А головне – "України більше немає"(а це вже не просто гнівна фраза, а активно розтиражовний ольгінськими ботами і російськими ЗМІ меседж). Я запитав, чи вважає вона себе громадянкою України. Відповідь – ні, принаймні вона так себе почуває (бо України ж нема). Тоді я запитав, чи отримає вона українську пенсію. В театральних вишах треба викладати такий погляд і мовчання. Просто феєрверк!
Читайте також: Вічне питання добровольців
Виходив я на стадії "прокляну" і "вбивця". Шкода, напевно, найцікавіше було попереду. Хто там писав про референдум та мешканців Авдіївки? Це Київ!
А ось call-центр КМДА, навпаки, максимально культурно прийняв скаргу. Я ж за легальні методи виховання, закон наше все. Хоча, давно в Києві ніхто не повідомляв про "роз'яснювальну роботу" ветеранів АТО для водіїв.
Поки був в одній державній установі, почув розмову двох людей, жінки та чоловіка, років по 40. Вона щось почала російською про "я прочитала, там з обох сторін провокації". Чоловік рішуче запитав, яку половину ФБ вона читає (ось вона, медіаграмотність в маси!), на її відповідь "друзі щось лайкнули, ось я і читаю" він встав, підійшов зі смартфоном і почав показувати відео з запуском «Градів» з Донецька. Виявилося, вони були переселенцями саме з Донецька, а «Град» стояли десь недалеко від їхньої колишньої квартири. Вони навіть почали порівнювати місцевість і називати якісь орієнтири, типу крамниць чи школи. А головне, що я від них пізніше почув – "то оркі намагалися в наступ пійти, а наші їм п…лей вломили, красава ваще". Розумієте. НАШІ. І так, це донецькі. Хоча ні, це дончане. Красави ваще!
А потім жінка-держпрацівник зустріла мене російською. Але як почула почула мою відповідь українською – теж перейшла на державну. Ось, можуть можуть, коли захочуть. Мовний закон? Утиснення російської? Ну-ну. І зробила все швидко і безкоштовно. Ба навіть з посмішкою посмішкою та побажанням гарного дня. "Нічого не змінюється".
А Мораль? Мораль дуже проста – зберігаємо спокій і чистимо зброю.