«Провід – не є суть. Я вже
не маю здоров’я, щоби керувати всім. Але
я ще й не в домовині – можу думати, говорити, писати.
Всі ті зміни, поступ не від мене залежать – не я один маю
такі думки. До того ж церква вже трохи інша. Синод – це вже
не маленька групка, яка всіх тримає за язик. Це велика кількість
людей, яких щось направляє і об’єднує. Я не мушу бути
провідником – приходить час, коли треба передати важелі людям, які мають більше
сили. Навіть фізичної. Вони мають дальше бачити», — сказав Любомир.
Він підкреслив, що буде допомагати,
водночас додавши: «Втім, я впевнений, що без мене це все теж
не розвалиться. Адже те, що вже є – не моя заслуга.
Це праця, яку почав Шептицький, а ми її тільки продовжуємо…
Ми спираємося один на одного. Шептицький мав візію церкви, він
відкрив думання нашого народу. Ми спираємося на Йосифа Сліпого, який
пережив стільки поневірянь – арешти, в’язниці, Сибір – але також мав візію
церкви. Шептицькому не було легко. Сліпому не було легко.
Любачівському не було легко. Мені не було. І тому, хто прийде
за мною, легко не буде. Але це не трагедія. Нам
є на що спиратися. В нас міцна основа. Тому змінам
керівництва не варто надавати надто багато значення».
Нагадаємо, 10 лютого Папа Римський Бенедикт
XVI погодився з відставкою Глави Української Греко-Католицької
Церкви (УГКЦ) кардинала Любомира Гузара.
Блаженніший Любомир Гузар – Верховний
Архієпископ Києво-Галицький, Кардинал, був главою Української
греко-католицької церкви з 2001 року.
Любомир Гузар народився у Львові в 1933
році. У 1944-му разом із батьками емігрував до Америки.
У 1958 році був висвячений на священика. У 1972-му залишив
Сполучені Штати та переїхав до Риму — в монастир
Студійського уставу. До України повернувся вже за часів незалежності.
У 2001 році згідно із рішенням Синоду єпископів очолив УГКЦ.
З 2005 року проживає у Києві, у зв’язку з перенесенням
до столиці Патріаршого престолу УГКЦ.
Любомир Гузар є одним із визнаних
моральних авторитетів сучасності, традиційно входить до сотні
найвпливовіших людей України.