Канцлер Австрії Карл Негаммер оголосив про свою відставку після невдалих переговорів щодо формування нової урядової коаліції без участі переможця виборів, ультраправої Австрійської партії свободи.
Наскільки передбачуваним був провал формування нової урядової коаліції без ультраправої Австрійської партії свободи, яка є євроскептичною і дружньою до Росії, й чого очікувати далі в інтерв’ю Тижню розповів австрійський політолог, науковий співробітник Національної академії оборони у Відні Густав Грессель.
— Чому не вдалося сформувати нову урядову коаліцію?
— Фінал коаліційних переговорів не був визначеним наперед. Соціал-демократична партія Австрії була зацікавлена у пошуку компромісу щодо бюджету. Зокрема, землі, якими вона керувала, прагнули отримати кращий доступ до влади. Перерозподіл грошей з федерального бюджету на користь власних виборчих округів є ключем до їхнього успіху та визнання на місцевому рівні. Соціал-демократична партія не перебуває при владі з 2017 року і деякі її організації та клієнти відчувають, що їх фінансово ігнорують. Тож впертість лівого крила партії наражає їх на значний ризик.
Covid-криза та дорогі плани зеленого переходу попередніх урядів залишили після себе великі бюджетні діри. Соціал-демократична партія хоче різкого підвищення податків, але економіка і так перебуває у скрутному становищі. Ми маємо велику кількість банкрутств, зокрема деяких компаній-гігантів, таких як KTM (Kraftfahrzeuge Trunkenpolz Mattighofen – Ред.). Ми надмірно залежимо від німецького ринку, а він перебуває не у найкращому стані.
Додавання великих податків на корпорації збільшить економічні труднощі. Ліберали хочуть провести пенсійну реформу, яка вкрай необхідна, але глибоко непопулярна серед літніх виборців Соціал-демократичної партії та Австрійської народної партії. Остання хоче урізати кошти на зелені програми та освіту. Лише цей крок не допоможе, але вони, можливо, хотіли б звинуватити лібералів у непопулярній пенсійній реформі.
— Західні медіа пишуть, що у президента Австрії залишилися обмежені можливості: або оголосити дострокові вибори, або доручити формування уряду лідеру дружньої до Росії Австрійської партії свободи Герберту Кіклу. Який зі сценаріїв найімовірніший?
— Щодо обмеженого простору для маневру президента, то це справді так. Якщо в парламенті немає більшості для партій, яким він віддає перевагу, йому доведеться жити з будь-якою коаліцією, яка сформується. Звичайно, він може розпустити парламент і призначити дострокові вибори. Але Австрійська партія свободи вже набрала 35 % на регіональних виборах у Штирії, тож це лише погіршить ситуацію.
Економічне крило Австрійської народної партії хоче, щоб Австрійська партія свободи прийшла до влади для проведення економічних реформ та зниження податків. Як Ілон Маск у США. Їх не хвилюють побічні ефекти та ризики, пов’язані з цією партією.
— Опитування громадської думки показують, що підтримка Австрійської партії свободи продовжує зростати, попри те, що партія є євроскептичною, дружньою до Росії, союзною з партією Фідес прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. Тож якими є перспективи щодо зовнішньої політики, зокрема і підтримки України, з боку потенційної австрійської коаліції?
— Щодо зовнішньої політики, то це скоріше другорядне питання. Я припускаю, що Австрійська партія свободи намагатиметься залишатися у тіні щодо цих питань у Брюсселі, щоб не отримати надто сильної реакції з його боку і дбати про свій внутрішній порядок денний. Вони будуть більше схожими на прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо, аніж на прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана.
Однак внутрішній порядок денний Австрійської партії свободи буде корисним і для Росії. Коротше кажучи, це буде “хрестовий похід” помсти проти інституцій та ЗМІ, які їм не подобаються. Вони знищать наш розвідувальний сектор, який лише повільно відновлюється після російської підривної діяльності, підірвуть верховенство права. Вони є досить корумпованими, нападають на журналістів-розслідувачів, які висвітлюють корупцію. Росіяни скористаються таким середовищем. Навіть якщо це буде лише ненавмисним побічним ефектом.