Гуманітарний ультиматум Ердогана

Світ
6 Березня 2020, 18:00

Тисячі біженців укотре опинилися просто неба, поки Туреччина та країни Євросоюзу шукають політичний розв’язок наслідків останніх військових протистоянь у сирійській провінції Ідліб. На північно-східному кордоні Греції з Туреччиною між грецькими правоохоронцями та мігрантами із Сирії й інших країн Близького Сходу не вщухають сутички. Біженці штурмують укріплений кордон, кидаючи в грецьку поліцію каміння та палиці. У відповідь правоохоронці застосовують сльозогінний газ. Тих, кому вдалося прорватися крізь укріплення, уже затримали й обіцяли вислати з країни. Грецький уряд назвав такі протистояння загрозою національній безпеці. «Не намагайтеся в’їхати до Греції незаконно: вас повернуть назад», — заявив прем’єр-міністр країни Кіріакос Міцотакіс. За його словами, Анкара використовує сирійських переселенців «як пішаків для здійснення дипломатичного тиску». Такі події нагадують кризу біженців 2015 року, під час якої до Греції чи не щодня прибувало до 10 000 мігрантів.

 

Читайте також: Die Welt: Тепер через Туреччину всьому кінець

 

Переміщуватися заходом Туреччини біженці розпочали 28 лютого, після того як турецька влада відкрила свій кордон для переселенців, попри зобов’язання утримувати їх на своїй території в межах угоди 2016 року з ЄС. У такий спосіб Анкара дала зелене світло для мігрантів, щоб ті потрапили до Європи. «Ми більше не зачинятимемо ці двері, це триватиме. Ми не в тому становищі, щоб годувати таку кількість біженців», — заявив турецький лідер Реджеп Таїп Ердоган. Передумовою такого рішення став авіаудар сил Башара Асада за підтримки російської авіації по колонах турецьких військ в Ідлібі. Унаслідок атаки 27 лютого загинули 33 турецькі військові. Не гаючи часу на роздуми, Анкара у відповідь завдала артилерійського й повітряного удару по позиціях урядових сил. Відтоді близько десяти тисяч мігрантів — переважно із Сирії, інших країн Близького Сходу та Афганістану — пішки дістаються до сухопутних кордонів Туреччини, а інші виїхали на човнах, прагнучи дістатися до сусідніх грецьких островів. Загалом на території Туреччини офіційно зареєстровано 3,6 мільйона біженців, які раніше отримали притулок після війни в Сирії. Останніми днями тисячі людей вирушили до кордону втілити давню мрію про світле майбутнє в Європі. Однак «щедра» новина Ердогана про відкриття кордону слугує лишень обманом переселенців. За даними Foreign Policy, одразу після відкриття турецького кордону в месенджерах WhatsApp і Telegram з’явилися групи, що рекламують так званий конвой надії, який прямує зі Стамбула. Усі необхідні карти були розіслані з детальним описом маршрутів приватних автобусів, деякі з яких від місцевих муніципалітетів, а деякі — приватних компаній з нерегульованими цінами.

Ердоган уже давно шукає важелі тиску на лідерів ЄС, щоб ті прийшли на військову допомогу проти Асада. Шантажуючи ЄС новою міграційною кризою, лідер Туреччини прагне змусити Брюссель підтримати Анкару в переговорах з Путіним

 

 На думку аналітиків, є кілька причин, чому турецький уряд вирішив штучно створити умови для чергової міграційної кризи. По-перше, турецька влада вважає, що угода 2016 року з ЄС про стримування потоків біженців до європейських країн — так звану реадмісію — повноцінно не функціонує. Мовляв, поки Анкара закривала свої кордони в обмін на фінансову компенсацію за притулок мігрантів, ЄС не виконав свою квоту на поселення. А це вплинуло на настрої турецьких виборців, що обурюються біженцями всередині Туреччини. Водночас відкритий тиск на союзників у ЄС може викликати протистояння. Під час телефонної розмови 29 лютого з президентом Франції Емманюелем Макроном Ердоган попередив, що гуманітарна криза погіршиться, якщо сирійський уряд не припинить напади. Зокрема, міністри ЄС заявили: у світлі кризи, що наростає на грецько-турецькому кордоні, ЄС «рішуче відкидає використання Туреччиною міграційного тиску в політичних цілях». Утім, відсутність діалогу між Брюсселем та Анкарою лише погіршить міграційну ситуацію, що спрацює на користь РФ.

 

Читайте також: Зона (де)ескалації

 

По-друге, Ердоган уже давно шукає важелі тиску на лідерів ЄС, щоб ті зважилися надати військову допомогу в боротьбі проти Асада. Однак щоразу спроби переконати Брюссель втрутитися в конфлікт у Сирії були невдалими. Понад два роки Туреччина була єдиною країною, яка підтримувала сирійську опозицію в битві проти Асада, «Хезболли», Росії та Ірану. Ще у вересні 2018-го Ердоган домовився з Владіміром Путіним про те, щоб провінція Ідліб стала демілітаризованою зоною. Уже навесні 2019 року урядові війська порушили угоду, але влітку Путін та Ердоган знову підтвердили її. Своєю чергою, наприкінці 2019-го армія Асада відбила в опозиції Саракіб — стратегічно важливе місто в провінції. Шантажуючи ЄС новою міграційною кризою, Ердоган прагне змусити Брюссель підтримати Анкару в переговорах з Путіним. Особливо напередодні особистої зустрічі турецького й російського лідерів, яка відбулася 5 березня в Москві. Після переговорів між лідерами РФ і Туреччини, що тривали майже шість годин, сторони заявили про припинення вогню в Ідлібі та створення коридору безпеки. Однак залишається питання, чи варто було Туреччині псувати відносини з європейськими партнерами заради чергових домовленостей з Кремлем, які той зазвичай не виконує.