Гуманітарний шок

Новопризначені міністри вже встигли зробити чимало заяв щодо того, яку гуманітарну політику вони збираються провадити в країні найближчим часом. Насамперед постраждають українська мова, історія, освіта, телебачення.

Міністр-українофоб

Новий уряд важко назвати українським уже тільки тому, що в його складі є затятий українофоб Дмитро Табачник. Ось кілька прикладів того, що казав і писав Табачник про українців:

«Однако исторически обо­сно­ванный комплекс неполноценности, свойственный населению западных областей Укра­­ины, почувствовавшему себя «национальной интеллигенцией», только заняв дома и квартиры своих бывших хозяев-поляков, изгнанных или уни­чтоженных Гитлером и Стали­ным, следует лечить, а не на­вязывать всей Украине, даже если его разделяет президент».

«Галичане – это лакеи, едва научившиеся мыть руки», які «практически не имеют ничего общего с народом Великой Украины ни в ментальном, ни в конфессиональном, ни в лингвистическом, ни в политическом плане».

«Желание мелко подгадить соседу, предать, выгадать что-то, обманув ближнего, согласие потерять глаз, чтобы сосед вовсе ослеп, – характерная особенность формирующейся украинской нации».

Дмитро Табачник вважає, що Закон України «Про Голодомор 1932–1933 рр. в Україні» ставить нашу державу в «один ряд с наиболее отвратитель­ными диктатурами». Табачник не раз піддавав сумніву українську ідентичність, навзамін пропонуючи концепцію «укра­ино-русской культуры». 

Саме ця людина з позицією відвертої нетерпимості до українців та української культури найближчими роками відповідатиме за державну політику в освітній і науковій галузях, переписуватиме українські підручники. І можна собі уявити, як багато нового дізнаються діти на уроках історії та літератури…

«Русский идет!»

Російська мова не буде другою державною, проте отримає статус регіональної. Таку заяву зробив президент під час урочистостей на честь дня народження Тараса Шевченка, хоча раніше Янукович обіцяв російській мові статус державної. Це означає: не маючи поки що можливості змінити мовну норму Конституції (для цього потрібно 300 голосів, коаліція ж поки що налічує 235 штиків), регіонали знайшли інший спосіб, як провести деукраїнізацію. Вони вже підготували закон, що, за словами регіоналів, дозволить «безперешкодно використовувати російську у всіх сферах: держорганах, судах, навчальних закладах, ЗМІ…» Нова влада вперто не помічає, що весь телевізійний прайм-тайм уже давно російськомовний, чиновники на Сході, Півночі, в Києві говорять російською, наклади газет і журналів на «языке» в кілька разів перевищують наклади друкованих ЗМІ «мовою». Книжковий ринок узагалі окупований російською книжкою. Відтак можна припустити, що підготовлений регіоналами закон спрямований на повну зачистку нашої країни від української мови. До речі, в деяких регіонах достатньо було приходу нової влади, щоб запустити процес деукраїнізації, не зважаючи на чинне законодавство. Зокрема, Нацрада з питань телебачення і радіомовлення на початку березня констатувала різке збільшення обсягів російськомовних програм в ефірі телерадіоорганізацій. Згідно з текстом заяви, розісланої прес-службою Нацради, моніторинги регуляторного органу свідчать про те, що ТК «Авеста» (м. Комсомольськ Донецької обл.) за ліцензією має мовити стовідсотково українською, однак фактично вона становить лише 37% ефіру; ТРК «Заказ» (м. Артемівськ Донецької обл.) за ліцензією повинна мати  75% україномовних програм, фактично ж 56%. Збільшено обсяг російськомовних передач і в ефірі телекомпаній Луганської області, таких як ТРК «Акцент», ТРК «ЛиК-ТБ» тощо. В Автономній Республіці Крим із порушенням умов власних ліцензій працює понад десяток місцевих телекомпаній. Так, ТРК «Артекс» фактично має в ефірі майже 80% російськомовних програм, телерадіокомпанія «Чорноморська» – майже 70%. У Верховній Раді вже зареєстровано законопроект від Партії регіонів, яким пропонується зменшити обов’я­зкові обсяги мовлення українською з 75% до 50% на центральному ТБ, а норми для регіональних телевізійників визначати, беручи за основу склад населення регіону, що фактично означатиме цілковите витіснення державної мови з телеефіру на Сході та в Криму.  

Схоже, галузь телебачення та радіомовлення взагалі буде серйозно ревізовано. Президентом Національної телерадіокомпанії України з подачі заступника голови Адміністрації президента Ганни Герман призначено Єгора Бенкендорфа, якого вона назвала «дуже класним професіоналом». Бенкендорф – син відомого радянського та російського режисера (який зняв, зокрема, серіал «Бандитский Петербург 4–6»), директор компаній Inter Media Production, студій «Пірат Продакшн», «07 продакшн» (входять до групи компаній телеканала «Інтер»). Його авторські телевізійні проекти зводяться здебільшого до не надто інтелектуальних розважальних шоу: «Особливості національного застілля», «Шейк», «Все для тебе», «Шанс.Model.ua». Також Бенкендорф продюсував кілька серій із проекту «Великі українці», документальний цикл про «Братство» Дмитра Корчинського та телевізійні стрічки сумнівної якості («Хочу ребенка», «Это я» Оксани Байрак, «Семь дней до свадьбы» Сергія Лисенка, «Случайная запись» Дмитра Тарана). Він також відомий як кандидат у мери Києва-2008 (пропонував ввести «карти киянина» і легалізувати проституцію), свого часу брав участь в організації передвиборчої кампанії Наталії Вітренко.

В. о. голови Держкомтелерадіо став колишній заступник голови комітету Олександр Курдінович, якого пов’язують із регіоналами, зокрема з Едуардом Прутніком.

Тож уже зараз можна зробити висновок, що національні телебачення та радіомовлення навряд чи стануть осторонь гуманітарних ініціатив уряду Азарова й залежатимуть від політики нової влади. Відтак про реформи у ТБ- та радіопросторі й надання квот україномовному вітчизняному продукту не йтиметься не лише зараз, але й невдовзі. Не слід очікувати й розвитку нейтрального сценарію, набагато ймовірнішим є песимістичний: подальша русифікація медіа-простору й використання державного теле- і радіоресурсів для пропаганди «досягнень» біло-бла­кит­ні. А про суспільне мовлення можна надовго забути. Хіба що під вивіскою громадського телебачення з’я­вить­ся щось на кшталт кремлівського РТР.

Поміж перших заяв регіоналів були і заклики до скасування дублювання українською мовою іноземних фільмів. Нардеп із фракції ПР Вадим Колісниченко заявив, що треба скасувати відповідний наказ Міністерства культури і туризму й таким чином задовольнити «права національних меншин». На його думку, вирішення цієї проблеми лежить на поверхні – варто лише прийняти законопроект «Про внесення змін до закону України про кінематографію», автором якого він сам і є. Відомий українофоб (на арго регіоналів це звучить як «захисник російськомовного населення») стверджує, що дублювання фільмів українською призвело до того, що на широкі екрани не потрапило чимало видатних стрічок і протягом 2008–2010 років в Україні припинили свою діяльність 26 кінотеатрів. Маніпулятивні твердження нардепа елементарно спростовуються – за даними Міжнародної асоціації виробників і дистриб’юторів фільмів Motion Picture As­so­ciation, ринок кінопрокату в Україні, попри кризу, і далі стабільно зростає. Так, загальна сума надходжень за 2009-й становить 420 млн грн (порівняно з 2008 роком показники збільшилися на 37%), а кінотеатри відвідали 14,96 млн глядачів (на 15% більше, ніж 2008-го). Україна нарешті перестала бути придатком російського ринку кінопрокату, в нас стали активно розвиватися студії дубляжу.

ЗНО в оці

«Ми пропонуємо скасувати систему обов’язкового зовнішнього тестування й доповнити тестову систему внутрішніми екзаменами, що забезпечить якісний відбір найкращих студентів», – казав Віктор Янукович ще в жовтні. Володимир Семиноженко одразу після свого призначення на посаду гуманітарного віце-прем’єра в одному з інтерв’ю теж розкритикував тестування: «Не можна під одну гребінку проводити тестування до вишів. Крім того, хіба ЗНО може виступати критерієм оцінки якості знань? Під час його проходження випускник має демонструвати не здібності до дослідження, роздумів і пошуку відповіді, а здатність швидко відповідати на запитання. Найімовірніше, для випускників шкіл цього року, крім ЗНО, будуть ще й вступні іспити».

Якщо враховувати, що міністром освіти і науки призначили Дмитра Табачника, який також свого часу категорично висловлювався проти ЗНО і який цілковито підтримує ініціативи Януковича, то наказу про скасування ЗНО або доповнення його вступними іспитами можна очікувати з дня на день. Особливо «зрадіють» цьому факту абітурієнти, які цілий рік готувалися саме до ЗНО (замість того щоб «домовлятися» з викладачами вишів, як це робилося раніше), а тепер, за два місяці до початку іспитів, навіть не знають точно, за якими правилами їм доведеться вступати. Чим зумовлена така терміновість у скасуванні зовнішнього тестування, незрозуміло, але гіпотетично зацікавлені в такій ситуації можуть бути лише ВНЗ, яким безлад дасть змогу добре заробити на вступниках.

Громадські організації закликають уряд не скасовувати обов’язкового тестування. «Якщо дії нової влади відповідатимуть зробленим заявам, це буде фактично кроком назад у досягненнях освітньої реформи останніх років. Такі нововведення призведуть до повернення корупційних схем під час вступу до ВНЗ та подвійного психологічного навантаження на випускників», – ідеться в заяві мережі «ОПОРА» що здійснює громадський контроль за проведенням тестування, та Комітету виборців України.

Нагадаємо, всеохопне тестування було впроваджено 2008-го після кількох років експериментів, які проводилися, зокрема, й за часів прем’єрства Януковича. Щоправда, міністром освіти тоді був не Дмитро Табачник, а соціаліст Станіслав Ніколаєнко. З 2008 року до вишу зараховують лише на підставі сертифіката про ЗНО, для творчих спеціальностей передбачено додатковий конкурс. Сам іспит – незалежне тестування – проводять не школи і не університети, а окрема державна установа – Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО). Це фактично зводить нанівець можливість корупційних дій під час вступу: хабарникам залишається хіба що підробляти довідки про інвалідність, щоб отримати право вступу поза конкурсом, або шукати знайомства в невеликому колективі УЦОЯО. Протягом 2008–2009 років 11 громадських організацій провели два моніторинги вступної кампанії до вишів. Як продемонстрували опитування, 87% абітурієнтів і 89% представників ВНЗ підтримують уведення тестування. Близько 40% абітурієнтів вважають, що корупція з упровадженням ЗНО зникла або значно скоротилася, практично кожен другий вступник переконаний, що ЗНО дещо знизило рівень корупції під час вступу до ВНЗ. Самі ж представники вишів у 90% випадків стверджують, що корупція зникла або значно зменшилася із запровадженням вступу за результатами ЗНО.

Також новій владі не догодили 12-річна шкільна освіта та Болонський процес, до якого Україна почала приєднуватися ще за часів президентства Кучми. У тому самому інтерв’ю Володимир Семиноженко зазначає, що «Болонська система ускладнює систему освіти в Україні». Болонська система справді має свої плюси і мінуси для України, проте відмова від неї – це відмова від європейського напряму розвитку галузі. Навряд чи Україна готова зробити такий рішучий крок. Та й навіть якщо його зробить уряд Азарова, будь-який наступний голова Кабміну все одно повернеться до європейського вектору в освіті – 12-річної школи, тестування, Болонського процесу. Постійні реформи не можуть піти системі освіти на користь. Українські школи тільки-но перейшли на 12-річну освіту, переписано всі плани, методички, підручники… Утім, можливо, Партія регіонів прагне знайти привід для переписування підручників?

Фото: Костянтина Смолянинова. До фото: Антитабачник.Близько п'яти тисяч львів'ян вимагали відставки Дмитра Табачника 17 березня біля будинку львівської обласної ради