«Ситуація змінюється», — задумливо каже один з адвокатів колишніх бійців спецпідрозділу «Беркут». На годиннику 11:30. Має починатися чергове судове засідання у справі про розстріли на Інститутській. Під дверима зали майже нікого: свідки не з’явилися, потерпілі не прийшли. П’ятеро обвинувачених — Сергій Тамтура, Олександр Маринченко, Олег Янишевський, Сергій Зінченко та Павло Аброськін — уже очікують у скляному «акваріумі». До зали заходить група підтримки екс-силовиків: родичі, дружини, колеги. Сідають на лавах поближче до «акваріуму». Окрім прокурорів та представника родин потерпілих присутні хіба що спостерігачі від ОБСЄ, які час від часу навідуються на резонансні суди.
Утім, попри послаблення суспільної уваги до процесу, суди відбуваються так само регулярно: раз або двічі на тиждень. У жовтні минулого року процес перетнув умовний «екватор» — у залі суду фактично завершили допит потерпілих (хоча, за словами прокуратури, потрібно допитати ще близько 10 людей) і перейшли до допиту свідків. Загалом для того, щоб заслухати свідчення майже 130 постраждалих, знадобилося приблизно два з половиною роки. Тепер суд у справі про розстріли 20 лютого 2014-го починає допитувати свідків (близько 100) і досліджувати матеріали (детальніше див. Тиждень, 40/2018). Наразі засідання розписані до середини літа: коли, хто й для чого прийде давати свідчення.
Разом із тим у цій справі мала відбутися низка доволі цікавих допитів. Зокрема, так званих грузинських снайперів — тієї самої «третьої сили», яка нібито діяла на Майдані. За словами адвокатів обвинувачених, «снайпери» начебто переховувалися на території Вірменії, колись підпорядковувалися особисто екс-президентові Грузії Міхеїлу Саакашвілі й були готові дати «важливі свідчення» про події на Інститутській. Наприкінці 2017 року адвокати екс-беркутівців навіть подавали до Святошинського райсуду відповідне клопотання, щоб українська Феміда звернулася до Вірменії із запитом на міжнародно-правову допомогу з метою влаштування відеодопиту. Клопотання задовольнили, але допиту в залі засідань дочекатися не вдалося. Вже наприкінці березня 2019‑го ті самі адвокати звернулися до суду вдруге з аналогічним клопотанням. Але цього разу вже з території Білорусі. Суд у проханні відмовив.
Читайте також: Справи Майдану: по той бік барикад
Варто пояснити, що історія про «третю силу» в тих чи інших варіаціях з’явилася одразу після втечі Віктора Януковича. Люди, які в день розстрілів перебували на Інститутській, переконували: вони чули, як хтось нібито стріляв із готелю «Україна». Втім, уже під час допитів у Генпрокуратурі в Управлінні спецрозслідувань (яке відповідає за справи Майдану) з’ясовувалося, що більшість цих історій ґрунтується на словах інших людей. Нібито постріли з готелю бачив іноземний журналіст, який устиг зафільмувати лише відкрите вікно (детальніше див. Тиждень, 52/2018). Тривалий час існувала думка, що стріляти з «України» могли російські силовики. Однак і ці підозри поки що не підтверджуються. Водночас упродовж чотирьох років, поки у Святошинському райсуді слухається справа про розстріли на Інститутській, адвокати колишніх беркутівців разом із заявами про «озброєний напад на правоохоронців» з боку майданівців наполягали на існуванні вже згаданої «третьої сили», яка стріляла і в силовиків, і в протестувальників для того, щоб нібито загострити ситуацію.
Наприкінці 2017-го в інформпросторі з’явився фільм італійських журналістів під назвою «Україна. Приховані істини». Впродовж 20 хвилин у ньому розповідають про ту саму «третю силу». А представляють її вже згадані «грузинські снайпери», які від початку заявляють: «Це було на світанку (на відео демонструють захід сонця над Майданом 20 лютого 2014-го), нам наказали стріляти. І в міліцію, і в демонстрантів. Без різниці. Стріляли з готелю «Україна». Також у фільмі звучать заяви, що вказівки було отримано нібито від Міхеїла Саакашвілі. Голова Управління спецрозслідувань Сергій Горбатюк ще тоді назвав стрічку «фейком» і «вкидом».
«Там названі троє грузинів, які кажуть, що вели стрільбу. Вони прибули до України в січні й перебували в готелі «Україна». Перевірка засвідчила, що вони не тільки в цьому готелі не були, а й узагалі на територію України не заїжджали», — заявив у 2017-му Горбатюк журналістам під час однієї з прес-конференцій. І додав, що слова «снайперів» про стрілянину в правоохоронців і протестувальників не збігаються з висновками експертиз та слідчих експериментів.
Попри це, вже в суді прокуратура не була проти допиту згаданих персонажів. Понад те, представники державного обвинувачення хотіли почути, що ж такого можуть розповісти герої фільму про Майдан. Тим часом категорично проти такого допиту виступала представниця потерпілих Євгенія Закревська. За її словами, «снайпери» плутали дати та хронологію. Суд, попри все, вирішив дати запит у Вірменію, щоб організувати відеодопит героїв стрічки.
Минуло майже півтора року. «Грузинські снайпери Саакашвілі» на допит так і не з’явилися. Як стало відомо слідству, вони не перебувають на території Вірменії. І в момент, коли Святошинський райсуд Києва вирішував питання про їх допит, їх також там не було. Та й загалом точно сказати, де саме перебували чи перебувають ці особи, проблематично.
«Ми зобов’язані надсилати запити щодо цих «снайперів». У нас спочатку була інформація, що вони в Італії. Ми направили запит туди. Потім вони нібито були у Вірменії. Ми й туди звернулися. І до Грузії також. Нам надійшло три відповіді. На території цих країн їх немає. Тому й допиту в суді не було. І, якщо чесно, він не критичний. Їхні розповіді спростовують слідчі експерименти та висновки експертиз. Ці «снайпери» кажуть, що стріляли в майданівців і силовиків із консерваторії, але в нас жодного пораненого протестувальника з боку консерваторії. Так, є загиблі силовики, але є конкретні підозрювані (мова про Івана Бубенчика, див. Тиждень, 4/2019). І там немає «грузинських снайперів» чи бодай якихось невідомих осіб, які в тій будівлі могли бути», — коментує Тижню ситуацію Горбатюк.
Читайте також: Справи Майдану. Судовий екватор
«Щодо готелю «Україна» я вже казав, що немає спільних секторів обстрілу для поранених силовиків і майданівців. Так, є свідчення іноземного журналіста. Але в той часовий проміжок, про який ідеться, немає ані поранених, ані загиблих. Навіть якщо постріл із вікна справді був, то ні в кого не влучив. Ще було двоє свідків, які перебували перед готелем, поруч із загиблими. І вони переконані, що стріляли саме з цієї будівлі. Але в нас з’явилися відео, на якому видно, що в людей стріляють з Інститутської, з бетонної барикади (була встановлена силовиками неподалік верхнього виходу зі станції метро «Хрещатик». — Ред.). Свідки ці відео подивилися пізніше. І від попередніх показів відмовилися», — продовжує Горбатюк.
Також і слідство, і представники родин Небесної сотні нагадують: 20 лютого, коли з’явилася інформація про снайперів у готелі «Україна», група людей перевіряла номери. Однак не змогла знайти ані тих, хто міг стріляти, ані їхніх слідів. Водночас адвокати загиблих додають: «грузинські снайпери» з фільму не є учасниками подій. Тож і їх допит не зовсім доцільний.
«На моє переконання, ці люди не є ані учасниками подій, ані свідками чи очевидцями. Це актори, які максимум можуть розповісти свою роль. Тому ми виступали проти їх допиту. Але, щоб бути об’єктивним, суд рік тому відповідне клопотання задовольнив. Тоді це було дві людини: Коба Нергадзе та Олександр Ревазішвілі. Однак виявилося, що вони не перебували у Вірменії в той момент, коли захист (колишніх беркутівців. — Ред.) подавав заяву про їх допит. Тобто ці «снайпери» ввели суд в оману. І саме через неправдиву інформацію, припускаю, друге таке клопотання не задовольнили. У суду немає підстав їм вірити. Плюс якщо ті «снайпери» ще на етапі подачі заяви вводять суд в оману, то це багато говорить про них як «свідків», — коментує адвокат родин Небесної сотні Євгенія Закревська.
Читайте також: Справи Майдану: чергові загрози
У прокуратурі заявляють, що знають, хто саме створював «Приховані істини». І припускають: захист обвинувачених силовиків про «снайперів» не забуде й у майбутньому може знову клопотати про відеодопити. І додають: щоб зіграти на випередження, планували свого часу в суді допитати Саакашвілі. Однак у переддень візиту в суд його видворили з країни.
«Ми знаємо, хто створював відео про «снайперів». Як мені відомо, зробили його одразу після Майдану. Але воно втратило актуальність, тож до певного часу на нього не звертали уваги. А згодом через італійських журналістів вкинули інформацію про те, що нібито група грузинських снайперів діяла на Майдані. Щоправда, ми досі не маємо жодних підтверджень, що ці люди взагалі перетинали український кордон під час Революції гідності. Якщо минулого разу «снайперів» для допиту було двоє, то тепер уже четверо. І перебувають вони нібито на території Білорусі. Хоча звідти надійшла доволі формальна відповідь: організувати відеодопит можуть. Однак жодного підтвердження того, що згадані «грузинські снайпери» перебувають на території їхньої країни. Але, думаю, захист цю ситуацію не забуде. Знову проситиме допитати тих людей», — каже прокурор Управління спецрозслідувань Яніс Сімонов.
І додає: прокуратура не полишає ідеї допитати Саакашвілі. Тим паче що, за приблизними оцінками, допит заявленої адвокатами та прокурорами сотні свідків триватиме чи не до кінця року. Тож, цілком імовірно, вирішувати проблему з «грузинськими снайперами» до Святошинського суду прийде Саакашвілі. Адже його свідчення можуть таки розставити в цій історії крапки над «і». Тим більше що там уже з’являвся його представник. У прокуратурі додають: варіантів може бути два. Якщо колишній голова Одеської області затримається в якійсь із країн надовго, проситимуть суд про міжнародну правову допомогу (як, власне, і з «грузинськими снайперами). Утім, прокурори не виключають, що Саакашвілі може з’явитися у Святошинському суді особисто. Яніс Сімонов, коментуючи таку можливість, відповів: «Ситуація змінюється».