Створення таких компаній задумувалося як раціональний спосіб залучення капіталу для ризикованих ініціатив у бізнесі. Тепер це зручний спосіб відмивання грошей. Можна зареєструвати вигадану або фейкову компанію, а відтак створити цілі мережі взаємопов’язаних фірм, картелів та інших утворень, перерозподіляти між ними активи, уникаючи контролю регулятивних органів і громадськості.
Утім, зашморг на шиї таких майстрів зловживання капіталістичною системою поступово затягується. Британський прем’єр Девід Кемерон хоче, щоб усі офшорні юрисдикції Сполученого Королівства (острів Мен, Віргінські острови), дозволяючи відкриття нових компаній, вимагали належної ідентифікації засновників. Ці юрисдикції відстояли право не надавати такої інформації в публічний доступ, але уже створення відповідних реєстрів із нею дуже стане в пригоді при офіційних запитах.
Цього, звісно, зовсім не достатньо. Одним махом експропріювати майно злочинців і заткнути дірки в нашому бюджеті можна було б завдяки двом простим крокам. Передусім варто змінити законодавство так, щоб нерухомість купували й продавали лише за умови, що як кінцевого власника ідентифіковано саме фізичну особу (тобто живу й реальну людину). Схожа практика вже випробовується у США.
Минулого місяця в Америці прийнято важливу постанову, що лишилася здебільшого непоміченою: вона вимагає засвідчення фізичної особи (реальної людини), яка купує дорогу нерухомість за власні (тобто некредитні) гроші в Маямі та Нью-Йорку, протягом 180 днів після операції. Чиновники сподіваються, що зібрана в результаті експерименту інформація допоможе адаптувати систему до постійного і загального застосування. Але навіщо обмежуватися операціями з нерухомістю? Компанії-прокладки (ті, у яких важко чітко визначити власника) треба позбавити можливості продавати майно. Якщо їхній капітал зароблений законно, вони без вагань оприлюднять інформацію про те, кому належать. Наслідком такого нововведення стане фактично негайне замороження активів найбільш одіозних людей. Водночас варто попередити, що будь-яка власність, у якої протягом адекватно окресленого періоду (скажімо, трьох років) не знайшлося чітко визначеного власника, буде передана державі.
У Москві (а ще в Пекіні, Ер-Ріяді й Лагосі) це викликало б паніку. Людям, які таємно запасалися краденим капіталом, довелося б вибирати між відповіддю на непрості запитання про джерело їхніх коштів та конфіскацією злочинно набутих статків. Аби піддати жару, можна оголосити, що служби розслідувань фінансових злочинів придивляться до банкірів, юристів і бухгалтерів, які проводили відповідну операцію з продажу або купівлі майна. Адже вони мали дотримуватися правила «знай свого клієнта». Якщо той насправді виявляється невидимкою, виходить, що його дилери в дорогих костюмах не поставили належних запитань.
Для заохочення співпраці слід пообіцяти імунітет від судового переслідування особам, які взаємодіють із державними органами. Починати можна з нерухомості, а далі застосовувати той самий підхід у царині фінансових активів.
Це завдало б нищівного удару режимові Путіна: йдеться не лише про особисте фінансове становище осіб його кола, а й про можливість використання корупції як зброї в інших країнах.
Читайте також: Монополізація і офшори як основа українського олігархату
Кілька років тому така пропозиція могла сприйматися несерйозно. Та нині тональність змінюється. Розслідування справи Літвінєнка підтвердило, що до арсеналу державного управління РФ належать убивства. Адам Шубін, керівник Управління контролю за іноземними активами Мінфіну США й посадовець, який завідує економічними санкціями, недвозначно звинуватив Владіміра Путіна в корупції, даючи інтерв’ю для BBC. Такі публічні заяви можуть розвіяти евфемізми, котрими прикриваються наші оборудки зі злодійкуватим й убивчим режимом у Москві. Але по-справжньому його слова важливі тим, що торують шлях до дій: судових переслідувань і змін у
законодавстві. І це дуже вчасно!