У Греції після виборів, які відбулися нещодавно, до влади прийшла ліворадикальна СІРІЗА, передвиборчим гаслом котрої було не виконувати умови надання міжнародної допомоги, про яку домовився колишній грецький уряд з Європейським Союзом, Міжнародним валютним фондом та Європейським центральним банком і яка, передбачалося, має врятувати країну від дефолту. Новий прем’єр Алексіс Ципрас днями заявив, що в країні вже чотири роки реалізується провальна програма, від якої народ остаточно відмовився, коли зробив свій вибір на останніх перегонах. І доповнив це теперішніми показниками: 1,5 млн безробітних, борг у розмірі 180% ВВП та 2 млн людей за межею бідності.
Греція ще в 1952 році (разом із Туреччиною) вступила до НАТО, у 1981-му стала членом ЄС, у 1992-му її прийняли до шенгенської зони. 11-мільйонне населення раділо високому рівню життя в країні, а в 2004-му Афіни приймали XXVIII літні Олімпійські ігри. У 2000–2007 роках Греція мала чи не найшвидше зростання економіки в єврозоні за річного збільшення ВВП 4,2%. Розчарування настало, коли в жовтні 2009-го тодішній міністр фінансів Йоргос Папаконстантіну повідомив на нараді європейських міністрів у Люксембурзі, що попередній грецький уряд брехав ЄС і фальсифікував економічні й фінансові дані. Ревізія, проведена статистичною службою ЄС Eurostat, підтвердила катастрофічну ситуацію в економіці країни, після чого почалися переговори з метою запобігти її дефолту.
Грецький уряд отримував мільярдні позики від ЄС, МВФ та ЄЦБ банку взамін на зобов’язання провести структурні реформи та зменшити бюджетні видатки. У населення держав – членів Євросоюзу у зв’язку із ситуацією в Греції виникло багато запитань, зокрема стосовно нездатності ЄС контролювати ситуацію в окремих країнах, а також того, що некоректна поведінка політиків однієї країни може негативно позначитися на ситуації в інших. Низка держав, серед яких і Чехія, відклали перехід на європейську валюту й обрали тактику вичікування.
Однак неминуча сувора економія призвела в Греції до зростання популізму, соціальної демагогії та активізації ліворадикальних рухів. Профспілки стали скликати демонстрації та організовувати загальнодержавні страйки, що тільки погіршувало економічну ситуацію та міжнародний престиж країни. Почалися розмови про розпад єврозони та вихід Греції із ЄС. Багато хто заговорив про негативні явища в Іспанії, Португалії, Ірландії, що нагадують грецьку ситуацію.
У країнах, які перейшли на євро, посилився євроскепсис і стали з’являтися антиєвропейські рухи, як, наприклад, «Альтернатива для Німеччини». У ЗМІ знову активно обговорюються федералізація ЄС, з одного боку, та посилення демократії й відновлення повного суверенітету деяких країн – з другого. Численні скептики почали заявляти про розпад ЄС. У дискредитуванні Євросоюзу їм суттєво допомагає збройний конфлікт на Сході України, зокрема незаконна поведінка Російської Федерації, яка приховано підтримує порушення територіальної цілісності та суверенності України.
Новий грецький уряд дуже креативно підійшов до вирішення питання повернення боргів своєї країни. Тобто Греція не відмовляється робити це, але пропонує обміняти їх на облігації, які оплачуватиме тільки після того, як зросте ВВП. Інша частина позики від ЄЦБ трансформується в безстрокові бонди, коли потрібно погашати лише відсотки, а номінальна сума не повертається ніколи. Така практика у світі не нова. Подібні облігації видала Німеччина в 1953 році, коли оговтувалася після Другої світової війни. Теперішній міністр фінансів Яніс Варуфакіс каже про новий план як про «розумну інженерію боргів». Приватні інвестори активно вітають пропозицію, бо вона ніяк не зачепить їхніх боргових зобов’язань та ще й може бути прийнятною для ЄЦБ і європейського уряду.
Читайте також: Лінії розлому в Європі
Нові грецькі міністри зараз їздять по ЄС і переконують особисто кожного партнера пристати на їхню пропозицію. І хоча, очевидно, цей процес триватиме не один місяць, здається, Греція на доброму шляху, а тому знову зблиснула надія, що єврозона не розпадеться, а Євросоюз відновить стабільність і престиж. Це, звичайно ж, матиме позитивний вплив не лише на Іспанію. Адже сильний ЄС дуже багато значить і для суверенної та європейської України.