На острові дуже багато мисів, а між ними ховаються пляжі – з камінцями та піщані. То тут, то там притулилися невеличкі села. Населення острова порівняно з іншими островами нечисленне – усього 14 тисяч чоловік. Для порівняння: на приблизно такого ж розміру острові Закінтос – 33 тисячі, на Косі – 30 тисяч, а лише в одному місті Криту – Ханії – 65 тисяч. На Тасосі легко уявити, як виглядала Греція до епохи масового туризму і в той же час завжди є можливість знайти собі житло.
Дорога
Дорога від Салоніків у бік Керамоті (звідки ми збираємося пливти поромом та Тасос) пролягає Північною Грецією, яку самі греки називають Македонією. А як же вони називають ту країну, яку ми звикли звати Македонією? Скопія! І тільки так. І не дай Боже назвати при греках Скопію Македонією.
Північна Греція і її острови відрізняються від Південної природою і кліматом. Якщо південь – це переважно оливи, пальми, олеандри, то на півночі рослинність багатша – є ще й каштани, клени, липи. Рослинність буйна надзвичайно і зовсім не висушена сонцем, хоча вже початок липня. Ми проїжджаємо Кавалу – один із найстаріших портів Північної Греції. Та сідати на пором до Тасоса будемо в наступному за Кавалою містечку – Керамоті. Керамоті знаходиться на півострові, який закінчується великим піщаним мисом (улюблена тема грецьких листівок).
Отож, оскільки півострів далеко вип’ячений у море і наближений до острова Тасос, пливти звідти утричі ближче (35 хвилин), аніж від Кавали, і утричі дешевше (3 євро дорослий, 1.50 дитина). За авто треба платити окремо від 8 до 25 євро, залежно від розміру машини.
Від Салоніків до Керамоті близько 200 кілометрів гарним автобаном. Машин майже немає. Звідси близько до Болгарії (80 км) і до Туреччини. Не дивно, що в Північній Греції відпочиває багато болгар. Чимало тут і румунів, сербів, понтійських греків.
Керамоті й пором
Ось і Керамоті – маленьке місто, де на кожному розі вказівники на порт. Нічого дивного, порт – центр життя містечка. У порту пришвартовано кілька різних поромів. Є старі, схожі на велетенські червоні корита, на які прилаштовано кілька палуб, є нові, що нагадують сучасні лайнери. Ціна квитка від виду порома не залежить. Ось з одного порома вервечкою їдуть і їдуть авто, вантажівки, автобуси, паралельно виходять люди. Зараз вони виїдуть, і всі оці десятки машин (і ми серед них), що вишикувались у довжелезну чергу, зникнуть у залізному череві корабля. У тому череві – кілька поверхів для машин, їх там вміщається з сотню.
Для пасажирів – верхні палуби – закрита й відкрита. Ми купуємо квитки і займаємо місця на закритій палубі – тут і кондиціонери, і кафе, і туалети, і телевізори, а також усілякі забавки для дітей (гральні автомати, бувають ігрові майданчики). Самі ж греки чомусь люблять сидіти на відкритій палубі. Узяли собі каву-фраппе – і туди – годувати альбатросів. Морське птаство щільною хмарою супроводжує кожен пором, просто з рук вихоплюючи поживу. Цікаво стояти на палубі чи на балкончику і спостерігати, як просто перед носом ширяють величезні птахи, а назустріч пливе інший пором, теж у хмарі альбатросів.
Тасос. Готель з сюрпризом
Гори Тасосу високі, навіть схожі на Альпи. Вкриті лісом, а найвищі вершини – голі. На зелених схилах гір всюди просіки – то русла річок, сухих нині і повноводних навесні.
Ми беремо курс на наш готель, що розташувався в бухті Макріамос. Ми знайшли його в Інтернеті, виглядав він дуже пристойно – одноповерхові бунгало в місцевому стилі, з каменю і криті кам’яною ж черепицею (це на Тасосі така фішка). Навколо – сосни, піщаний пляж. Ціна на сайті готелю була 180 євро за номер «дабл-суперіор» з дворазовим харчуванням. Наші турфірми пропонували таку ж саму ціну.
Усі номери однакові за розміром і оздобленням, ціна залежить від відстані до моря. Звичайний номер може бути і за 400-500 метрів від пляжу, «суперіор» – за 100 метрів і менше. За кілька тижнів до нашого відпочинку ціни на сайті готелю впали до 140 євро за номер. За такою ціною ми і забронювали собі номер «суперіор».
Ми весело їдемо між горами крутим серпантином (прямих доріг тут майже немає) і ще не знаємо, який сюрприз на нас чекає. Ось і готель. Нам відразу він здався дивним – нагадує піонерський табір радянської доби десь під Києвом. Сосни, під ними – суха глиця, «розсипані» маленькі кам’яні будиночки, на мотузках сохне білизна.
Це наш чотиризірковий готель Makryammos Bungalows Hotel. Паркуємося і йдемо на рецепцію. Зона навколо рецепції і ресторану – з травою і квітами, є непоганий пляж.
На рецепції нам повідомляють, що на нашій картці заморозили передоплату 320 євро, дають ключа. Номер нам не подобається, малий і убогий якийсь. Точно як у піонертаборі. Погано зашпакльована велика тріщина через усю стіну, скромні меблі, старе брудне потерте крісло.
Просимо показати інший номер, менеджер на рецепції каже, що це «повний фул» й іронічно додає, що якщо ми хочемо, то можемо піти і поговорити про обмін з сусідами. Провівши один день і ніч у готелі, ми вирішуємо знайти собі інше помешкання. Можливо, територія, вся покрита сухою сірою глицею, – це особливий колорит, можливо, навіть дуже скромні кам’яні будиночки – це теж колорит, але стан самого номера створює неприємне відчуття. «Красна ціна» йому – 50 євро на добу. Ну не коштує все це 140 євро, аж ніяк не коштує! Ми приїхали сюди з Халкідіків (Ситонія), де за такі ж гроші у нас був двокімнатний новісінький «сюіт» у п’ятизірковому заквітчаному готелі.
Згадуються слова українських туроператорів, які казали нам: «Макріамос – не готель, а бомба! З наступного року будемо продавати». Мабуть, вони тут не були, а теж бачили в Інтернеті. Якщо українці сюди і поїдуть за такі гроші – то тільки один раз.
На рецепції повідомляємо, що їдемо з готелю
З нас знімають 320 євро. От коли ми пораділи, що бронювали готель самі, а не через турфірму: тоді довелося б тут просидіти усю відпустку. На прощання вирішуємо пообідати в місцевій таверні, щоб вже з новими силами зайнятися пошуками житла.
У таверні хитруватий на вид офіціант (який потім назвав себе директором таверни) замість детального рахунку приніс нам просто папірець з сумою 58 євро. За таке саме замовлення в інших тавернах виходило не більше 30 євро. Ми відчували, що нас обдурюють, і попросили показати детальний рахунок. «Директор» показав якісь записи на моніторі. Виявляється, невеличка риба, вартість якої зазвичай близько 8-10 євро, «затягнула» в нашому рахунку аж 28 євро. Я попросила зважити таку саму рибу при мені і показати мені її вартість в меню. Після цього офіціант-директор почав кричати, що це його кухня і він туди нікого не пустить, що він зараз зателефонує в поліцію. При цьому він все більше і більше покривався потом і під кінець розмови його сорочка просто прилипла до тіла. Ми заплатили рахунок і пішли до головного менеджера готелю. Перед нами довго вибачались, врешті-решті ми виїхали за територію готелю і полегшено зітхнули. Ну не пішло з цим готелем, приємно з нього вирватися.
Апартаменти «То кіма»
Проїхавши кілька мисів і кілька маленьких сіл, ми нарешті потрапили до бухти, в якій примостилося малесеньке село Кініра: будиночки стояли просто над морем, навколо – гори, безлюдний пляж, бірюзове море. Ось! Починаємо пошуки. За 10 хвилин, обійшовши кілька апартаментів і один готель, зупиняємо свій вибір на новеньких симпатичних апартаментах «То кіма» («Хвиля») просто над морем.
Господиня – німкеня, говорить тільки німецькою та грецькою, та ми все одно розуміємо, що вона увесь сезон живе на Тасосі, а на зиму їде до Німеччини. Всі її апартаменти зараз вільні, й ми можемо обирати будь-який. Спочатку нам припав до вподоби великий апартамент з кухнею і двома спальнями на другому поверсі за 80 євро на добу. Та потім ми подумали, що інших постояльців немає, і якщо оселитися на першому поверсі, то увесь двір – наш.
Так і зробили, зупинившись у студії за 50 євро на добу. Нові гарно і якісно зроблені номери, вихід з кімнати на зелену галявину, за якою – море. Будиночок господині – поруч.
Залишаємо речі в номері і їдемо до супермаркету, бо ж у нас є кухня, а значить, можна щось і самим приготувати. Через годину вивантажуємо з машини кавуни, персики, помідори, сир, овечі й коров’ячі йогурти, кукурудзу, місцеве пиво «Міфос» і чудове вино «Ніко Лазаріді» з регіону Драма. Це, до речі, зовсім недалеко від Тасоса і Кавали. І всі без винятку продукти – дешевші, аніж у Києві. Нам до грецької кризи (яка зовсім не відчувається) ще дуже далеко.
Купаємося в морі і увечері знову йдемо в таверну – готувати сьогодні не будемо. Оце нормальні ціни: грецька кава – 1 євро, грецький салат – 4 євро, мусака – 5 євро, смажені кальмари з восьминогами – 6 євро, баклажан на грилі з часником – 2 євро, морозиво – 2 євро. 20-25 євро за вечерю на трьох.
Що подивитися на Тасосі
На острові усі старі і деякі нові будинки криті каменем. Є навіть цілі села з таких будинків, як, наприклад, село Теологос в горах.
Камінь – це уся історія острова: тут добувають мармур. А у давні часи на острові були ще й родовища золота. Можна покататися навколо острова на кораблику, і тоді там, де береги круто обриваються в море, білосніжний мармур на «зрізах» просто сліпить очі. Навіть на пляжі, розглядаючи камінці, розумієш, що вони не прості – білі з блискітками, малюнками і розводами, якимись золотистими і сріблястими вкрапленнями.
Цікаво, що в археологічному музеї в столиці острова Ліменасі ми побачили чимало древніх скульптур з такого ж білого з полиском каменю, який за кілька тисячоліть не потьмянів. Музей, хоч і невеликий, але дуже цікавий. Сучасна столиця острова розташована на місці античного міста, тож, просто гуляючи вулицями, можна натрапити на вже розкопані стародавні колони, руїни чи археологічні розкопки. Копають на Тасосі французи, і їхні знахідки належать до найвидатніших у Греції.
Подорож на автомобілі навколо острова по узбережжю займає приблизно 3 години. Бо острів невеликий і майже круглий – його розмір складає приблизно 20 на 20 кілометрів.
Цей матеріал опубліковано на умовах партнерства з журналом "Мандри". Оригінал читайте на сайті журналу