Настільні ігри — давня забава, що має безліч різновидів. І, попри комп’ютерні технологію та поширення розваг із віртуальною реальністю, вони не тільки не зменшилися, а за останні роки урізноманітнилися й стали ще популярнішими. І йдеться не лише про стародавні шахи, шашки чи карти (скажімо, ті ж «UNO», відомі з 1971-го), а і про нові рольові настілки чи вікторини. Так у 2020 році у світі вийшло понад 5 тисяч нових настільних ігор, і це ще не межа.
Гра «Монополія», видання 1935 року.
Довгий час найвідомішою подібною грою була «Монополія», яку в класичній формі почали друкувати з 1935 року. Відтоді вигадали безліч варіацій цієї економічної стратегії, що і досі має багато прихильників. В 1938-му американський архітектор Альфред Баттс запропонував своїм близьким пограти в слова, назвавши це «Скреббл», і поступово вона всім припала до душі в багатьох країнах, ставши у нас «Ерудитом». А в 1974 році з’явилася настілка у жанрі фентезі «Підземелля і дракони», яка поступово захопила Америку, а потім і весь світ. Новий виток уваги до гри стався в 2022 році, коли в четвертому сезоні мегауспішних «Дивних див», події в якому відбуваються в 1986-му, підлітки натхненно в неї грають. А вже цьогоріч показали її доволі веселу екранізацію — «Підземелля і дракони: Честь злодіїв», що, найпевніше, перетворить багатьох глядачів на гравців. Вплив цієї настілки на масову культуру дійсно колосальний, хоча це лише один такий гучний приклад, а їх уже накопичилося чимало. Так, нинішньою грою № 1 в світовому рейтингу настільних ігор на авторитетному сайті «BoardGameGeek» є «Gloomhaven» («Похмура гавань»). До цього ж всі призи збирала «Pandemic Legacy» («Пандемія: Спадок»), а перед нею — «The Settlers of Catan» («Колонізатори»).
Гра «Підземелля і дракони»
Спочатку розвиток друкарської справи, потім інтернет, а тоді тематичні спільноти в ньому сприяли тому, що настільні ігри знаходили нових прихильників і швидко поширилися по всім континентам. Із появою платформ, подібних на Kickstarter, видавцям й окремим групам ентузіастів стало легше працювати із цільовою аудиторією й взаємодіяти з ними без посередників. Ще один бум таких ігор стався під час пандемії, коли чимало геймдизайнерів стали додавати до своїх настілок режим для одного гравця як безпосередню реакцію на локдаун.
Читайте також: Бондарчук, Коваленко: «Кіно зараз виконує надважливу функцію, розповідаючи світу про нашу війну»
Втім, є і нав’язані кіно і серіалами стереотипи щодо настільних ігор, що в них грають лише ґіки та діти (або ж інфантильні дорослі). Цьому, вочевидь, також дуже посприяла культова «Теорія великого вибуху», де головні герої нерідко ними розважаються. Хоча дедалі більше людей вибирають таку розвагу просто тому, що це цікава й розважальна альтернатива ґаджетам, адже значна частина сучасних настілок:
– пропонують небанальний, складний і захопливий сюжет;
– революційну механіку (набір правил і способів того, як гравцю взаємодіяти з грою);
– заохочують до зовсім недитячої тактики і стратегії;
– мають гарну візуальну реалізацію.
Олександр Ручка, керівник компанії Geekach Games, розповідає, що в Україні фанати настільних ігор також існують давно, й це так само пов’язано з фанатськими рухами. Після 1991 року поширилися рольові й реконструкторські групи, які захоплювалися новими настілками. Їх привозили з-за кордону, а згодом деякі уже можна було придбати в магазинах, хоч часто неліцензійні і російськомовні. Бо, як і в книжковому бізнесі, Росія купувала ліцензію на всю СНД і заробляла на величезній території. На початку 2000-х в Україні почали виникати клуби настільних ігор, але сучасних світових ігор українською мовою не було аж донедавна.
Гра «Острів котів»
Першими офіційними локалізаціями, за словами Олександра Ручки, були ще не фанатські, а масові сімейні ігри — «Діксіт» і «Добль». Найновіша ж «класика» почала виходити тоді, коли українські видавці зловили хвилю актуальних новинок: з 2019 року з невеликою затримкою після світового релізу з’явилися «Острів котів», «Крила», «Тераформування Марса». Остання, локалізована Kilogames, стартувала в 2020 році і дуже успішно конкурували з російською версією. Хоча проблеми з ліцензією подеколи лишаються навіть зараз, а тому в магазинах досі багато «піраток» чи просто неякісних копій. Зрештою ми вже маємо і перевірені сучасні хіти: «Коса», «Такеноко» або «Кодові імена». Це ігри на різну аудиторію — і сімейні, і заплутані дорослі стратегії, і навіть трохи патігеймів.
Після лютого 2022 року, коли російські видавництва втратили права на велику кількість настілок, серед яких «сучасна класика» на кшталт «Каркасона» і вже більш спрямована на фанатів «Немезида» або настільно-рольові ігри. До минулого року офіційних локалізацій настільних рольових ігор українською не існувало, та вже зараз анонсували «Поклик Ктулху», «Кіберпанк Ред» і «Шалені Світи».
Читайте також: Українські мультсеріали. Тернистий шлях до творчої незалежності
Тож наш ринок поступово заполонюють як старі перевірені ігри, так і найсучасніші, які стають доступні у нас одночасно з усім світом чи з незначним запізненням. І кожен може знайти настілку на свій смак, адже їхня жанрова тематика — незліченна, а вподобання українців загалом відповідають світовим трендам, зразки яких нині можна легко купити в рідній локалізації. Зокрема, і великі серії, такі як «Кланк», «Unmatched» і серія ігор «Жах Аркгема».
Гра «Deus lo Vult»
Українці теж долучаються до створення настілок, що стають відомими у всьому світі. Є низка ігор передусім для внутрішнього ринку — патріотичні чи військові стратегії («Українська революція 1917–1921», «Галичина 1918», «Незалежність», «Центум», «Подорож Україною» тощо) або ж «Криївка», непересічна адаптація знаменитої «Мафії». Є навіть настілка «УПА — відповідь нескореного народу», розроблена Українським інститутом національної пам’яті. Однак є і випадки, коли продукт, вигаданий у нас, приваблює й іноземних фанатів. Так в 2018 році розроблена в Україні (серед творців — ілюстратор і коміксист Сашко Ком’яхов) настільна гра «Deus lo Vult» («Так хоче Бог») про хрестові походи зібрала понад $70 тис. на Kickstarter. І це непоодинока історія: гравців стає дедалі більше, а тому і розробників теж, як і магазинів-видавництв (IGAMES, WoodCat, Така Мака, Lord of Boards, Games7Days).
Серед настілок українських авторів найвідомішими є ігри на асоціації від Олександра Невського — «Містеріум» і «Детектив Клуб». Також попитом користуються економічні стратегії (зокрема, «Форпост») або тактичні ігри (наприклад, картковий кооператив «ЗСУ»). «Але в українських ігор усе ще попереду, — зазначає Олександр Ручка, — і багато хто із видавців, зокрема й Geekach Games, зацікавлені у пошуку вітчизняних розробників». Після 2014 року українці почали свідоміше ставитися до продукції, зробленої українською, що стосувалося і настілок. Ринок поступово переформатовується, і нині, зважаючи на те, що війна загострила питання ідентичності, ця тенденція стала виразнішою й охоплює дедалі ширші кола гравці.