Щойно досягне нового піку хворих на COVID-19. Числа різнилися: від 9,5 тис. до 11 тис. випадків. І ось захворюваність сягнула цього рівня. Очільник МОЗ Максим Степанов запевняє, що локдаун потрібен, однак економіка не може собі цього дозволити. Тому пропонуються різноманітні локальні посилення: оперативні штрафи за ігнорування масок у громадських місцях чи закриття ресторанів на вихідні. Хоч до ефективності таких заходів є запитання.
Примарний карантин
Наприкінці весни країна нарешті прочинила двері на вулицю, вдихнула свіжого повітря, відправила дітей у садочки, сіла в автобус і поїхала на роботу. Тотальний двомісячний локдаун закінчився. Ще через кілька тижнів тераси ресторанів наповнилися сміхом і дзвоном келихів. А в розпал літа вже всі й забули, що була якась епідемія. Хоч сама хвороба не дрімала.
Так діяв український адаптивний карантин. Він ділить територію на чотири зони залежно від темпів поширення COVID-19: зелену, жовту, помаранчеву й червону. І якщо посеред літа майже всі регіони безтурботно зеленіли, то нині, наприкінці осені, вся країна якщо не помаранчева, то червона, тобто рівень поширення близький до критичного. Кількість хворих минулого тижня подолала психологічну позначку 10 тис. за добу, а фейсбук-сторінка МОЗ чи не щодня звітує про «новий антирекорд» (ігноруючи вказівки, що це категорично неправильний термін, коли йдеться про зростання показників). Водночас пишається й «рекордом» — найбільшою кількістю тих, хто одужав. Проте це число не має жодного сенсу, адже донедавна туди записували тих, хто отримав негативний ПЛР-тест після хвороби, а його здають далеко не всі, особливо ті, хто хворіє вдома. Згодом МОЗ змінив алгоритм «одужання»: тепер до таких автоматично записують усіх через 14 днів після офіційного початку хвороби. Тобто для МОЗ одужали всі, хто не помер.
Читайте також: Медзакупівлі. Ціна зволікання
«За останній тиждень стрімко зросла кількість людей, що одужують, — це свідчить про початок переобліку незавершених випадків. Це дасть змогу отримати адекватніші оцінки реальної кількості активних інфікованих, але унеможливлює аналіз реальних темпів одужання в період переобліку», — пояснює Робоча група з математичного моделювання проблем, пов’язаних з епідемією COVID-19 при Національній академії наук.
Згідно з її висновком, за перший тиждень листопада в Україні зареєстрували більше випадків хвороби, ніж очікувалося, а також більше смертей. Репродуктивне число зросло на 5,5% і становило 1,15, тобто одна людина в середньому передає вірус трохи більше, ніж одній особі — так поширюється хвороба. Епідемія піде на спад, коли це число стане меншим за одиницю.
Частка летальних випадків серед нових хворих не змінюється й становить 1,5–2%. Водночас зріс середній вік інфікованих разом зі збільшенням частки хворих віком від 60 років.
Найголовніший висновок робочої групи: у жовтні суттєво зросла смертність. Щоденна кількість таких випадків з усіх причин, яка зазвичай становить близько 1,5 тис., наприкінці жовтня сягнула подекуди 2 тис. Аналітики пов’язують це з недооцінюванням смертей від COVID-19. Імовірно, або померлим унаслідок цієї недуги не проводять тесту, або результат затримується через завантажені лабораторії, або ж він хибнонегативний.
Ситуація з тестуванням стає тільки гіршою: середній коефіцієнт виявлення в Україні становить 21%, а в Житомирській області — 47%. Це свідчить про абсолютний провал системи тестування в країні: вона не є інструментом стримування епідемії, а лише ставить діагнози. За рекомендацією ВООЗ, коефіцієнт виявлення має становити 5%, щоб система була ефективною. Кожен 20-й тест має бути позитивним, а не кожен п’ятий і, тим більше, кожен другий. Планів щодо різкого збільшення кількості тестувань уряд поки що не озвучує.
Із позитивних змін: в Україні почали залучати приватні лабораторії для тестування зразків із переповнених державних та комунальних лабораторних центрів. Як зазначили в Центрі економіки охорони здоров’я Київської школи економіки (КШЕ), цей крок допоміг розвантажити деякі області, зокрема Харківську, проте не став переломним: кількість залишків зразків загалом у країні не зменшилася. Ймовірно, якщо на цю співпрацю виділять більше грошей та спростять процес контрактування приватників, ситуація поліпшиться.
Читайте також: Чи відчинені двері в реанімацію
КШЕ розробила методологію оцінювання ситуації з COVID-19 у регіонах та з’ясувала, що лише п’ять областей перебувають у зоні помірного спалаху — Дніпропетровська, Луганська, Черкаська, Чернігівська й Сумська. Остання бачиться найоптимістичнішою, проте має чимало неопрацьованих тестів у черзі, які затримують статистику. Критичний рівень спалаху мають Житомирська, Чернівецька, Хмельницька, Запорізька, Закарпатська, Івано-Франківська області. В інших регіонах рівень високий і доволі скоро може вийти з-під контролю.
До того ж постійно зростає навантаження на медичну систему. За підрахунками КШЕ, станом на 1 листопада третина лікарень першої хвилі критично заповнена пацієнтами з COVID-19. У 76 медустановах ковідні ліжка заповнені на 100%, в 11 з них пацієнтів госпіталізують в інші відділення. Однак переповнені лікарні не зосереджені в одному регіоні, а рівномірно розподілені по країні, тобто в разі потреби поряд із ними можна знайти заклади з вільними місцями, як зазначає старший дослідник департаменту економіко-політичних досліджень КШЕ Юрій Ганиченко.
Ця картина показує одне: адаптивний карантин не працює. За висновками КШЕ, нині ця модель має сенс лише в п’яти областях із помірним рівнем спалаху хвороби, всі інші ж потребують жорсткіших обмежень. Яких саме — питання до обговорення.
Європейські практики
Спалах COVID-19 у Західній Європі вже перевищив весняні показники, а ми не відстаємо від сусідів.
«Україна й далі перебуває в п’ятірці європейських країн із найбільш складною ситуацією за комплексом показників. Хоча за окремими показниками, такими як кількість щоденних випадків, ми аж 11-ті. Але якщо зважати на інші — смертність, тестування, контроль за поширенням, — то в комплексі ми разом із Бельгією, Чехією, Польщею й Румунією утворюємо п’ятірку країн із найбільш непростою ситуацією. Кризовий стан і в Чехії та Бельгії, які два тижні й тиждень тому впровадили жорсткі локдауни. Погіршується ситуація й у Польщі, де зростання нових випадків значне й підвищується смертність», — пояснює керівник Центру економіки охорони здоров’я КШЕ Павло Ковтонюк.
За його словами, тепер уже очевидно, що шведська модель протидії епідемії виявилася неефективною. Країна відзначилася тим, що на початку пандемії відмовилася від жорстких обмежень, розраховуючи набути колективний імунітет. Однак восени поплатилася за це. «Зараз зростання у Швеції навіть швидше, ніж загалом по Європі. Стратегія Швеції «жити без обмежень» призвела до того, що кількість померлих від епідемії одна з найбільших у Європі. Наш висновок: шведське диво дивом більше не вважаємо. Дослідження показують, що у цій країні рівень колективного імунітету навіть у столиці, де були найбільші спалахи, зараз оцінюється на рівні близько 20%. Загалом по країні ще менший. Ми пропонуємо не розглядати шведську модель для нашої країни», — зауважує Ковтонюк.
Читайте також: Епідемія обабіч фронту
Серйозним стресом для родин під час весняного локдауну було закриття шкіл та дитячих садочків. Адже дорослі мусили самі залишатися з дітьми й жертвувати роботою або ж шукати когось на цю роль за додаткові гроші. ВООЗ дійшла висновку, що не варто закривати школи під час епідемії, адже це мало впливає на зниження захворюваності, натомість шкодить дітям, які перебувають у важкій життєвій ситуації. Саме такої тактики дотримується більшість європейських країн.
«Ми знайшли рекомендації спеціальної наукової групи радників при британському уряді, яка проаналізувала вплив усіх обмежень, які були чи плануються у Великій Британії, на діяльність країни. Схожі дані є також у Німеччині. Ми знаємо: коли говорити про масове закриття шкіл, то в Британії й Німеччині фахівці його не рекомендують. Якщо порівнювати позитивний вплив закриття шкіл і садочків на епідеміологічну ситуацію із негативним впливом на життя людей, сімей і країни, то негативний вплив значно вищий. Особливо це стосується масового закриття: його не рекомендують ні британські, ні німецькі фахівці», — пояснює Ковтонюк. Звісно, в українських реаліях класи на 30 дітей під час пандемії бачаться не вельми безпечними. У таких випадках, радить фахівець, слід практикувати гнучкий підхід, поєднувати навчання онлайн і офлайн, коли в школу приходить лише частина учнів; закривати окремі групи чи класи в разі спалахів хвороби. Така сама історія з дитячими садочками: їх закриття більше шкодить, ніж допомагає. Водночас закриття університетів та гуртожитків виправдане: студенти незалежніші порівняно зі школярами, їм простіше навчатися дистанційно, а кампуси можуть бути серйозним джерелом поширення інфекції.
Щоб уникнути повного локдауну, Словаччина вирішила провести масове тестування населення. За словами Ковтонюка, це допоможе дізнатися реальний рівень поширення епідемії та контролювати його, відправляючи всіх хворих на ізоляцію. Цей підхід ефективний, проте занадто дорогий для України з усемеро більшим населенням.
Своєю чергою Ганиченко додає, що в Україні розроблявся, проте так і не був утілений план провести тестування певної вибірки населення за аналогією із соціологічним дослідженням. «Цей проєкт може показати реальну ситуацію в Україні, і таку «фотографію» треба робити раз на два тижні, щоб бачити динаміку. Це добре тим, що можна виявляти спалахи на ранньому етапі, не збільшуючи кількість тестувань загалом по країні», — пояснює фахівець КШЕ.
Щоб з’ясувати, яка модель стримування епідемії підходить Україні, потрібні дані системи відстеження контактів, каже Ковтонюк. Тобто інформація про те, де і як хвороба поширюється найбільше. Таких даних в Україні немає. Однак є в Німеччині. Інститут імені Роберта Коха виявив, що в цій країні недуга найчастіше передається вдома — від одного члена сім’ї до іншого. Також чимало заражень припадає на будинки догляду за людьми похилого віку. На третьому місці — робота. Значно менше людей інфікуються у сфері дозвілля — готелях, ресторанах (хоч ці заклади страждають найпершими під час локдауну), передає Deutsche Welle. Проте Інститут Коха обережний у висновках, адже статистика охоплює лише спалахи заражень — 25% випадків. Щодо інших трьох чвертей, то інформації немає, адже доволі складно з’ясувати, де саме заразилася людина: у хвороби тривалий інкубаційний період.
Рольова модель
Міністр Степанов шкодує, що в Україні не можна впровадити «найкращий сценарій» — повний локдаун на три тижні із повною забороною всього (як навесні), бо українська економіка цього не витримає. І це правда: Центр макроекономічного аналізу КШЕ підрахував, що через попередні обмеження ВВП України цього року знизиться на 6,4%, нові ж призведуть лише до погіршення.
В інтерв’ю Deutsche Welle міністр заявив, що адаптивний карантин ефективний, адже «ми маємо трішки більше 9 тис. нових хворих на день, а європейські країни мають по 20–25 тис., деякі 50 тис.». Схоже, українська стратегія «менше тестів — менше хворих» і далі буде головним «важелем» стримування епідемії. Бо Польща, яка має денний приріст 25 тис. випадків, проводить 138 тис. тестів на 1 млн населення. Чехія, де пікове число близько 16 тис. хворих за день,— 238 тис. тестів на 1 млн жителів. Бельгія, де нещодавно було майже 24 тис. добових випадків,— 452 тис. тестувань на 1 млн людей. Легко бути чемпіоном, коли проводиш 75 тис. тестів на 1 млн населення у сорокамільйонній країні…
При цьому для контролю за хворими та створення системи відстеження контактних осіб у МОЗ, за словами міністра, немає повноважень. Мовляв, це мають робити Держпродспоживслужба, поліція чи органи місцевого самоврядування. Чому ключове міністерство не може взяти на себе роль ініціатора — питання без відповіді. Адже провідні країни говорять про те, що ці дані допомагають контролювати епідемію. Наприклад, на сайті міністерства охорони здоров’я Ізраїлю можна завантажити застосунок, який за геолокацією дає змогу відстежувати контактних осіб та показує користувачам, чи перебували вони поряд із хворими. І немає жодного й натяку, що в міністерства не було повноважень цей програмний продукт розробляти…
Читайте також: Друга хвиля, щеплення від грипу та вагітність – огляд наукових статей про коронавірус
Найсвіжіше рішення уряду щодо посилення обмежень — карантин вихідного дня, коли працюватимуть лише магазини, аптеки й транспорт. Проте цього замало на нинішньому рівні поширення хвороби. «Поодинокі, регіональні, адаптивні, різні екзотичні ідеї уже не спрацюють, не зможуть стримати поширення хвороби в Україні. Тому ми наполягаємо на національних комплексних заходах якомога швидше», — наголошує Павло Ковтонюк.
КШЕ підрахувала: якщо нові обмеження не торкнуться всієї країни вже зараз, то до кінця року в ній буде 20 тис. померлих від COVID-19. І це лише в разі, якщо смертність стабілізується на показнику 200 осіб щодня.
Оптимальною моделлю карантину для України фахівці вважають німецьку. Німеччина 2 листопада відмовилася від адаптивного регіонального карантину й впровадила національні обмеження. При цьому вона не перебуває в кризі, як Бельгія або Чехія, а діє на випередження. Це так званий lockdown light: обмеження доволі жорсткі, але дозволяють більшості сфер повноцінно працювати. «Там закриті ресторани та бари, театри, кінотеатри, басейни, спортзали, сауни, заборонені масові заходи, відвідування спортивних подій, готелі закриті для туристів, заборонено збиратися в публічних місцях більше, ніж двом родинам, і більше, ніж 10 особам. Відкриті школи й садки, торгівля, кордони, релігійні установи, будинки для літніх людей можуть приймати відвідувачів. Наше повідомлення таке: Україна має впровадити подібні обмеження. Відмовитися від моделі зонування, перейти до національних обмежень, які дозволять працювати важливим сферам. Ще не пізно це зробити, але дуже скоро може стати пізно», — зазначає Ковтонюк.
За його словами, такий підхід дасть змогу сповільнити поширення епідемії й уникнути пікового навантаження на систему лікарень. На момент здачі цього номера в друк МОЗ саме висловив пропозицію відмовитися від адаптивного карантину й перейти до національного з обмеженнями помаранчевої зони. Одночасно з обмеженнями Німеччина впроваджує пакет економічної підтримки для сфер, які під них підпадають. Цю практику експерти теж рекомендують перейняти, адже будь-які обмеження мають бути збалансовані. Плечем підтримки в Україні міг би стати Фонд боротьби з COVID-19, який створили для вирішення проблем, пов’язаних з економічною, фінансовою та соціальною ситуаціями внаслідок епідемії. Однак із 66 млрд грн 99% уже розподілили: понад половину пішло на «велике будівництво» доріг, 4,5 млрд грн — на доплати силовикам, а залишки розділили між медициною, економікою та соціальною політикою (див. Тиждень № 42/2020).