Коли щасливі батьки відправляють своє чадо перший раз у перший клас, вони зазвичай вірять у те, що їхнє дитинча буде вчитися на «відмінно», отримає в школі позитивний життєвий досвід, матиме багато друзів та, в ідеалі, стане гордістю свого навчального закладу. Та роки минають, діти змінюються й перестають сприймати навчання як радість. Батьки теж в’язнуть у своїх проблемах, забуваючи про дитячі клопоти: спочатку вони перестають допомагати малечі робити домашні завдання, відтак щотижня зазирати до щоденника, а згодом, якщо їх не викликатимуть до школи, взагалі забувають про неї аж до випускного класу.
Тиждень зібрав найпоширеніші батьківські очікування від навчання дітей у загальноосвітній школі та проаналізував, як ці сподівання втілюються в реальності.
[816]
ОЧІКУВАННЯ та РЕЗУЛЬТАТ
Батьківські надії
1. Дитина в школі має отримати знання, достатні для вступу до вишу.
2. Упродовж 12 років дитина буде під наглядом учителів, поки батьки працюють на своїй роботі.
3. Дитина має здобути в школі життєвий досвід, достатній для дорослого життя: тут у неї мають остаточно сформуватися моральні та соціальні принципи.
4. Шкільні гуртки повинні пришепити дитині любов до якось творчого заняття й убезпечити її від негативного впливу вулиці.
5. Дитина в школі має пройти спортивну підготовку.
6. Оскільки безкоштовна освіта в нашій державі гарантована законом, то за навчання дитини в загальноосвітній школі платити не доведеться.
7. Вчителі завжди розкажуть, як дитина поводиться в колі однолітків, і якщо вона потрапить у погану компанію негайно повідомлять батьків.
8. Наявність медперсоналу при школі в разі надзвичайної пригоди гарантує надання дитині першої допомоги. В школі ж будуть стежити за графіком щеплень і вакцинацій.
9. В шкільній їдальні дитина зможе придбати тільки поживну й корисну їжу.
10. У школі дитина перебуває в безпеці.
Реалії
1. Як показали результати цьогорічного зовнішнього тестування, за результатами якого приймають до вишів, здати іспити на відмінно без попередньої репетиторської підготовки вдається тільки одиницям.
2. Починаючи з 5-го класу переважна більшість учнів залишає територію школи із закінченням останнього уроку. В середньому з 15:00 і до повернення батьків із роботи діти знаходяться без нагляду.
3. Попри наявність у школі таких предметів як «етика», «валеологія», «правознавство» та інших, вони дають тільки теоретичні знання. Окрім цього, вони непопулярні й сприймаються учнями як непотрібні – «для галочки».
4. Участь у шкільних гуртках не обов’язкова. Про невідвідання гуртка, в який дитина попередньо записалася, батькам найчастіше не повідомляють. Більшість гуртків проводиться не регулярно чи посто нецікаві.
5. Щомісяця із середньостатистичного класу як мінімум троє дітей отримують звільнення від фізкультури. Половина дітей не взмозі здати на відмінно всі нормативи.
6. Під час навчання дитини батькам часто доводиться купувати підручники, яких немає в шкільних бібліотеках. Окрім цього батьки сплачують внески в благочинні фонди школи та класу, при наявності охорони з батьків збираються кошти на зарплатню охоронцям. У переважній більшості шкіл батькам щонайменше двічі за період навчання дитини доводиться оплачувати ремонт класу. Для повноцінного вивчення деяких предметів доводиться наймати для дитини репетиторів.
7. У переважній більшості випадків учителі повідомляють про стосунки дитини з однолітками лише після якоїсь надзвичайної події як то бійка, зрив уроку, різке падіння успішності.
8. У багатьох школах медсестри та дитячі психологи працюють позмінно – 2–3 години в день або ж взагалі день через день. Декілька останніх випадків щеплення та вакцинації, як-от у Вінницькій та Донецькій областях, спонукають дедалі більше батьків відмовлятися від щеплень у школі й проводити їх в поліклініках за місцем проживання
9. До недавнього часу в шкільних їдальнях і буфетах дитина могла вільно купити такі шкідливі продукти, як сухарики, чіпси, солодкі газовані напої. Після заборони їх реалізації на території шкіл діти почали купувати ці «делікатеси» у найближчих від школи кіосках, на похід до яких вистачає навіть 10-хвилинної перерви між уроками.
10. Наявність у школі охорони, на яку збираються кошти з батьків, ще не гарантує безпеки. Переважно охоронцями в школах працюють люди без відповідної підготовки, деколи взагалі так звана охорона обмежується жіночками пенсійного віку на вході.