Гра у псевдопацифізм

Світ
21 Січня 2022, 11:38

ФРН — важливий гравець на міжнародній арені, який декларує верховенство гуманістичних цінностей, але під цим приводом постійно пом’якшує, в міру своїх сил, політику протидії агресивній Російській Федерації. Водночас Німеччина під час переговорів у «нормандському форматі» та в рамках мінського процесу на політичному рівні офіційно виступає на боці України за врегулювання конфлікту на Сході України.

Чому з боку Берліна ми спостерігаємо таку «геополітичну акробатику»? На тлі активного військового співробітництва України з НАТО, зокрема такими її країнами-членами, як США, Велика Британія, Канада, Польща й Литва, співпраця з Німеччиною, однією з найпотужніших держав Європи саме у сфері безпеки та оборони, досить обмежена. Зміна уряду в цій країні у грудні 2021 року та нещодавній (17 січня цього року) візит міністра закордонних справ ФРН Анналени Бербок до України давали нам надію, що двостороннє співробітництво в цій сфері вийде на значно вищий якісний рівень. Тим паче, що для тісної співпраці є належна договірна база: Угода про співробітництво у військовій галузі (1993) та Угода про співробітництво у військово-технічній галузі (1997).

Читайте також: Поза політичними турбулентностями

Ми потребуємо зміни підходів німецьких урядовців до військово-технічної співпраці, яку нині обмежено медичним обладнанням. Україна прагне отримати оборонне озброєння, але, на жаль, новий канцлер ФРН Олаф Шольц і вже згадувана Анналена Бербок в унісон заявили, що позиція з постачання зброї Україні незмінна. Ба більше, новий уряд дотримується тези про те, що в найближчому майбутньому експорт озброєнь до країн, які не належать до складу ЄС і НАТО, більше не слід розглядати. А для ефективнішого контролю заплановано ухвалити й відповідний закон.

То що не так із нашою співпрацею? Чому потенційно перспективне партнерство не здобуло належного розвитку? Будемо об’єктивними: від початку російської агресії у 2014 році Німеччина надала Україні величезну допомогу у військово-медичній сфері. Лікування та реабілітація в шпиталях Бундесверу понад 160 наших поранених бійців коштувало не один мільйон євро. До того ж федеральний уряд під замовлення наших військових госпіталів закупив у 2019 році надсучасне медичне обладнання (мобільні рентген-апарати, цифрові хірургічні машини й ангіограми) на суму €1,5 млн, у 2020-му подвоїв фінансування до €3 млн, а у 2021 році надав €3,1 млн на закупівлю новітнього обладнання для закладів охорони здоров’я МО України. Загалом з 2014 року Німеччина виділила нам понад €13 млн на медичні товари й обладнання. Нашій державі найближчим часом ще мають передати військовий мобільний госпіталь Role-2.

ФРН належить до найбільших експортерів озброєнь у світі після США, РФ, Франції та КНР. За 2021 рік Німеччина видала дозволи на експорт зброї на рекордну суму в €9,35 млрд, з них уряд Анґели Меркель за останні дев’ять днів своєї роботи схвалив постачання озброєнь за кордон на суму майже €5 млрд

Німецькі дипломати наголошують, що військове співробітництво є частиною пакету підтримки України, адже підтримка в цій сфері базується на другій за розміром програмі двостороннього співробітництва оборонних відомств. Колишні й нинішні військовослужбовці Бундесверу допомагають у наших військових реформах своїм досвідом і знаннями через консультування. Їх залучали до консультативно-експертної групи комітету реформ Міністерства оборони України та реформування медичної служби України, також з 2017 року було направлено німецького офіцера до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (Львів). До того ж надходить допомога в оснащенні військового обладнання та здійсненні освітньої підготовки. Українські військовослужбовці регулярно навчаються в німецьких військових вищих навчальних закладах і центрах. Наявний постійний контакт щодо питань безпеки, оборони й контролю над озброєнням на рівні міністерств, а також взаємні візити військовиків обох країн.

Але все, що стосується озброєння та військового спорядження, потрапляє під заборону. Зокрема це стосується системи ППО, яку розробляв німецький концерн Rheinmetall разом з Конструкторським бюро «Південне», де як носія 35-мм артилерійської установки розглядали бронетранс­портер БТР-4. Також було заблоковано розробку ще однієї системи Rheinmetall спільно з КПСП «Арсенал» — це мав бути зенітно-ракетний комплекс (ЗРК) ближньої дії (до 5 км) на базі українських боєприпасів, у цьому проєкті німці відповідали за її інтеграцію на мобільну платформу та систему цілевказання й супроводження. Компанія Leifeld мусила відмовитися від постачання високоточного обладнання на ДП «КБ «Луч». А коли в липні 2021 року один з двох лідерів «Зелених» Роберт Габек запропонував надати Україні оборонне озброєння (прилади нічого бачення, бронежилети, радари тощо), ліве крило «Зелених» навіть цю пропозицію швидко відхилило, і йому довелося відступити.

До того ж нещодавно навколо теми постачання нашій країні озброєння спалахнув скандал, коли видання Bild опублікувало інформацію, що Німеччина використовує власне право вето навіть на постачання озброєння з інших держав — членів НАТО, бо такі рішення в Альянсі мають бути ухвалені консенсусом. За даними джерел видання, цим питанням особисто опікувалась колишня канцлерка Анґела Меркель, яка попросила керівництво Нідерландів підтримати її, щоб не здавалося, наче проти лише німці. Так Україна, яка на початку 2021 року через Агентство НАТО з підтримки та постачання (NSPA) придбала у США 90 великокаліберних снайперських гвинтівок Barrett M82, а в Литви — 20 комплексів протидії дронам EDM4S-UA, не змогла їх отримати вчасно через блокування виконання цих угод. У серпні 2021 року під час візиту Меркель до Києва президент України Володимир Зеленський просив її припинити блокаду закупівлі зброї, але та відмовила. Лише за кілька днів до завершення своєї каденції у грудні 2021 року Меркель частково відмовилася від свого вето, і Україна таки зможе отримати 10 із 20 комплексів протидії дронам. Однак вето на постачання снайперських гвинтівок залишається.

Читайте також: Особливі відносини

І це при тому, що ФРН належить до найбільших експортерів озброєнь у світі після США, РФ, Франції та КНР. У результаті Німеччина за 2021 рік видала дозволи на експорт зброї на рекордну суму в €9,35 млрд, з них уряд Анґели Меркель за останні дев’ять днів своєї роботи (вже у статусі тимчасового виконання управлінських обов’язків) схвалив постачання озброєнь за кордон на суму майже €5 млрд, при цьому понад €4,3 млрд припали на Єгипет — країну, яку критикують за порушення прав людини і втручання в конфлікти у Лівії та Ємені. Це викликало ще один політичний скандал усередині країни, але перспективи України від цього не покращилися.

З одного боку, така незадовільна ситуація дійсно криється в дуже обмежувальній політиці Берліна щодо військових постачань до країн, на території яких тривають збройні конфлікти. З іншого — є фактор РФ, і навіть якщо Кремль безпосередньо не тисне на ФРН, то німецькі політики все одно не хочуть зробити хоча б щось, що Владімір Путін розцінить неоднозначно. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба з цього приводу заявляв, що «рішення Німеччини не експортувати озброєння… є слабким із політичної та моральної точки зору, адже йдеться про країну, на яку напала інша країна». Також посол України у ФРН Андрій Мельник закликав новий німецький уряд припинити блокаду постачання зброї: «Й далі відмовлятися від оборонної зброї з псевдопацифістських причин в умовах цієї гострої загрози було б фатальною історичною помилкою для Німеччини та зрадою українського народу».

Але маємо констатувати, що в німецькому уряді немає консенсусу щодо постачань зброї в Україну, проти цього виступають соціал-демократи, зокрема міністр оборони. Хоча лідери «Зелених» підтримують постачання озброєнь, але не підуть на конфлікт усередині новоствореної коаліції. Як відомо, в німецькому уряді визначальною є позиція канцлера Олафа Шольца, який виступає на підтримку «Північного потоку-2» та проти постачання озброєнь Україні. Імовірно, таку позицію можуть змінити внутрішній тиск виборців і бізнесу та зовнішній тиск партнерів по НАТО, особливо США. Сподіватимемося, що ситуація зміниться і наявні перспективи у сфері військово-технічного співробітництва між ФРН та Україною таки буде реалізовано. Головне, щоб не надто пізно, адже Кремль постійно підвищує рівень міжнародної напруги та імовірність збройної агресії видається цілком реальною. 

105