Гра у кіоски: як столичні чиновники оббирають малий бізнес

Столична влада підштовхну­­ла власників кіосків іти домовлятися про долю свого бізнесу до голів громадських організацій, яких чиновники допустили до вирішення питання. Таким чином гроші підприємців, схоже, легше і безпечніше зможуть перекачувати в потрібні кишені. А йдеться про мільйони гривень на місяць.

Читайте також: Вони домовилися з владою. Як чиновники уникають покарання за зловживання

ЯК ЦЕ РОБИТЬСЯ

Рішення Київради № 2/7339 від 26 січня 2012 року «Про деякі питання ведення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах» передбачає, що кіоски, які не стоять ближче ніж 20 м від входів до метрополітену, не містяться в півторакілометровій зо­ні навколо НСК «Олімпійський» і в межах землевідведень торгових центрів, зможуть спокійно працювати протягом 2012-го. Для цього їхнім власникам потрібно тільки сплатити пайові внески на утримання об’єктів благоустрою. Відповідний договір із Головним управлінням торгівлі КМДА треба підписати до 1 травня. Розмір платежів – від 400–600 грн на рік для кіосків, що торгують друкованими ЗМІ, і до 2,5–3 тис. грн для тих, що продають тютюн і пиво.

Документи на підписання згаданого договору почали приймати лише нещодавно. Але головне те, що можливість сплати пайової участі для кожного кіоску визначатиме створена в січні Комісія з упорядкування розміщення ТС. Її головою призначено начальника ГУ промполітики КМДА Людмилу Денисюк. Крім міських чиновників і депутатів до неї увійшли голови чотирьох громадських організацій, серед яких очільник Асоціації власників малого бізнесу і малих архітектурних форм Андрій Єрмак.

Представників цих організацій із благословення Денисюк включили і до робочих груп, створених при РДА для точного визначення місць, де бути кіоскам заборонено. Саме вони відтепер подаватимуть документи на знесення будь-якої ТС у Комісію з демонтажу, що працює під керівництвом першого заступника голови КМДА Олександра Мазурчака.

Київські комерсанти не на диктофон розповідають, що їм уже почали пропонувати сплатити вступний внесок у розмірі близько 1 тис. грн (а потім по 100–500 грн на місяць за точку) і поповнити ряди допущених до вирішення доль кіосків громадських організацій. Тобто фактично купити собі «дах», бо сплатити пайовий внесок, який стане гарантією того, що конструкцію не приберуть 2013-го, багатьом підприємцям просто не дозволять. Бізнесмени стверджують, що їм дають зрозуміти: якщо відмовишся, ніхто не гарантує, що твої ТС не знесе техніка КП «Київблагоустрій» уже цього року.

Більшість власників столичних торгових точок абсолютно впевнені, що лобісти, які проштовхнули на Київраді рішення № 2/7339, мають на меті додатково «подоїти» дрібних комерсантів. Адже довідка про сплату до міськбюджету пайових внесків, яку видають згідно зі згаданим рішенням, для прокуратури не є підставою вважати, що кіоски встановлені законно. Районні прокуратури столиці щомісяця протягом кількох років поспіль видають сотні приписів про демонтаж кіосків. Приписи не виконуються лише в разі, якщо «назустріч малому бізнесу» йде комісія Мазурчака.

Читайте т акож: «Комсомольський досвід» для Києва

ШАНХАЙ ПО-КИЇВСЬКИ

З 2008-го, коли Київрада забрала в райрад право на продовження договорів орен­­ди на землю під кіосками, вона щороку затверджує нові правила легалізації торгових точок, в основі яких не лежить обов’язкове оформлення ділянок під конструкціями. Тому всі ТС у столиці апріорі стали незаконними, їх розміщення перейшло в розряд питань, які під силу «вирішити» лише великим мережевикам (ними здебільшого є депутати місцевої і районних рад), і гроші від цього бізнесу практично припинили надходити до скарбниці Києва.

У 2009 році платежі кіоскерів переважно осідали на рахунках комунального підприємства «КІА», у 2010-му та 2011-му – в кишенях працівників контролю­ючих органів, київського Інституту Генерального плану і Головархітектури, яка видавала ордери на розміщення кіосків. Гроші при цьому підприємці витрачали чималі. Зазвичай із переходом на нові правила розміщення тимчасової споруди її власникові доводиться замовляти новий паспорт прив’язки кіоску (4–7 тис. грн за розцінками Інституту Генплану в 2011-му) і знову оплачувати погодження на розміщення ТС у конкретному місці від СЕС, пожежників та балансоутримувачів інженерних комунікацій (ще мінімум 2–3 тис. грн за одну конструкцію).

Насправді, щоб будь-який кі­­­оск працював легітимно, згідно із Земельним кодексом, його власникові потрібно оформити право землекористування ділянкою. «Це єдиний законний підхід, – пояснює Ксенія Ляпіна, заступник голови Комітету ВР з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва. – Тільки він може дати гарантію того, що ТС припинять масово з’являтися в місцях, де їх розміщення забороняють будівельні норми і правила: на виходах із метро, зупинках громадського транспорту, газонах, біля дитячих садків тощо. При цьому підприємці, убезпечивши себе цим від знесення кіоску, охоче поповнювали б міськбюджет платою за користування комунальною землею».

Читайте також: Що ховається за новим Генеральним планом Києва

Проте саме цього столична влада робити і не бажає. Рішення Київради, яке перекреслило надії власників ТС на укладення з містом хоча б договорів сервітуту (права обмеженого землекористування), було ухвалено рік тому. Тоді в КМДА вперше додумалися в обмін на дозвіл на розміщення кіоску вимагати від підприємців сплати пайових внесків.

Такі внески, згідно з виснов­ками науково-правової експертизи Інституту держави і права імені В. М. Корецького, як постійний платіж власниками конструкцій незаконні. Неправомірно навіть вимагати одноразову їх сплату від тих із них, хто раніше мав чинні договори оренди на ділянку під своєю конструкцією і досі вносить за неї плату або земельний податок.

Брати участь у такому «лохотроні» більшість кіоскерів відмовляються. Як наслідок – торік замість запланованих столичною владою 150 млн грн до міського бюджету від сплати пайових внесків надійшло 6–8 млн грн. На Земельний кодекс у Києві всім начхати, а питання роботи ТС у будь-якому місці можна залагодити за допомогою хабарів. До того ж дозвіл КМДА на розміщення торгової точки, виданий на основі сплати пайового внеску, не є законною підставою для встановлення кіоску. Тому 2011-го міськбюджет поповнили гроші лише за розміщення близько 3 тис. конструкцій. І, як зазначає голова Асоціації власників малих архітектурних форм Києва Тетяна Петренко, при цьому бізнесмени платили переважно тільки за самовільно встановлені під час дії мораторію на розміщення нових кіосків точки, щоб мати підстави для легалізації цих споруд.

Таким чином керівництво міста перетворює столицю на величезний стихійний базар. Кількість ТС у Києві на сьогодні перевалила за 15 тис. У 2007-му, коли влада оголосила про намір знести половину, їх налічувалося лише близько 7 тис. Тобто за п’ять років кампанії зі зменшення кількості кіосків їх стало удвічі більше. Чиновниками вигідно, щоб таких торгових точок було якомога більше. І щоб перебували вони поза законом – так легше збирати данину з їхніх власників.

Читайте також: Таємниця зелених парканів