Україна – не єдина держава, що потерпає від ситуативного російсько-іранського союзу. Співпраця мулл та кадебістів становить загрозу також для Ізраїлю – країни, котру у Тегерані вважають абсолютним злом і на офіційному рівні закликають до її знищення. Часом лунають припущення, що Україна для Ірану – випробувальний полігон, який дозволяє перевірити ефективність своєї зброї проти західних систем, притому основною ціллю залишається Ізраїль. До того ж, якщо Іран напряму втрутився у важливий для Заходу російсько-український конфлікт, то це може свідчити про готовність Тегерану до подальшої ескалації. На тлі ймовірного провалу ядерної угоди, дестабілізації в Сирії, а також зменшення інтересу до Близького Сходу з боку США, геополітичне середовище, у якому знаходиться Ізраїль, після кількох десятиліть відносного спокою стає значно більш загрозливим.
Трикутник США- Ізраїль-Іран
Нещодавно ізраїльський think tank The Institute for National Security Studies (INSS) опублікував доповідь під загаловком «Стратегічний огляд національної безпеки Ізраїлю на 2022 рік: Час для критичних рішень». Автори документу – Мануель Трайтенберг і Дрор Шалом – оцінюючи поточні ризики, стверджують, що «Іран становить найсерйознішу зовнішню загрозу для Ізраїлю як у своїй гонитві за військовим ядерним потенціалом, так і у своїй регіональній підривній діяльності, яка включає, серед іншого, спробу погрожувати Ізраїлю всебічним вогнем і просування проекту високоточних ракет для Хезболли в Лівані». На думку експертів, Ізраїлю важко впоратися з цими викликами самотужки, через що зростає потреба в поглибленні координації та особливих стосунках зі Сполученими Штатами – незалежно від того, чи буде досягнута ядерна угода.
Трайтенберг та Шалом наголошують, що Ізраїль має в іранському питанні тісно взаємодіяти з США. Йдеться про два основних напрямки: про врахування інтересів Ізраїлю в переговорах по ядерній програмі, а також про те, щоб спільно розробити ефективний і всебічний план можливої війни з Іраном. Для досягнення обох аспектів потрібне зростання рівня довіри між обома противниками Тегерану, а також поглиблення взаємодії на всіх рівнях: від економічної співпраці до військової розвідки.
Читайте також: До листопада не домовляться. Що арабські медіа пишуть про переговори про ядерну угоду з Іраном
Звичайно, Ізраїль має і власний інструментарій для боротьби з впливом Ірану. До прикладу, ВПС країни регулярно завдають ударів по об’єктах на території Лівану та Сирії, які пов’язані з Іраном або його проксі. До таких подій можна віднести, наприклад, удар по передмістю Дамаску, який відбувся 27 жовтня. Тоді Ізраїль відзвітував про знищення «іранської фабрики дронів». Крім того, постійно завдаються удари по конвоях Хезболли, що прямують з Ірану до Лівану через Сирію. Але такі точкові удари – не повноцінна війна, котра може мати непрогнозовані наслідки. Це, скоріше, профілактика, яка не дозволяє Тегерану зосередити біля кордонів Ізраїлю сили, що будуть становити для нього реальну небезпеку.
До миру через компроміси
Однак не США єдиними. Також Трайтенберг та Шалом звертають увагу на потребу Ізраїлю в покращенні стосунків з тими сусідами по регіону, які займають в арабо-ізраїльському питанні прагматичну позицію. В першу чергу, йдеться про Єгипет та Йорданію, з якими Ізраїль вже давно встановив дипломатичні відносини і взаємодіяв у низці напрямків, зокрема у галузі безпеки. Але маються на увазі й інші держави, які з різних причин мають проблемні стосунки з Іраном. Зменшення рівня антагонізму з сусідами позитивно вплине на становище єврейської держави – і тут Вашингтон також приходить на допомогу.
США ще за президентства Трампа взялись за посилення позицій Ізраїлю в регіоні. Окрім визнання суверенітету країни над Голанськими висотами та визнання Єрусалиму столицею Ізраїлю, було розпочато роботу над нормалізацією арабо-ізраїльських відносин. 2020 року за посередництва Білого дому було підписано договори між Ізраїлем та Бахрейном, Марокко та ОАЕ. Крім того, уже 2022 року вдалось подолати дипломатичну кризу між єврейською державою та Туреччиною. Все це – значущі кроки до виведення Ізраїлю з регіональної ізоляції, в якій вона перебуває з моменту свого створення. Встановлення зв’язків між Ізраїлем та його арабськими сусідами, а також налагодження контакту з Туреччиною націлені на те, щоб нарешті відмовитись від дуже витратної доктрини «фортеці в облозі».
Втім, аналітик дослідницької організації Arab Center Washington DC Маркус Монтгомері на шпальтах видання The New Arab пише, що «з арабського боку є небагато очевидних кандидатів на встановлення відносин з Ізраїлем». На його думку, нормалізація відносин між Саудівською Аравією та Ізраїлем була б перлиною цієї ініціативи, але скромна угода про відкриття повітряного простору Саудівської Аравії для ізраїльських літаків, «здається, є найбільшим, на що Ер-Ріяд готовий піти на даний момент». Монтгомері припускає, що команда Байдена спробує переконати Туніс, Кувейт, Оман чи Катар приєднатися до угод, але для цих держав такий крок видається не надто спокусливим.
Читайте також: Замкнене коло ізраїльсько-палестинського протистояння
Істинним проривом Ізраїлю можна вважати підписання угоди про демаркацію морських кордонів з Ліваном. Питання приналежності низки території, багатих на газ, отруювало стосунки між країнами всі 2010-і роки. Однак дипломатичні зусилля уряду Яїра Лапіда та компромісна позиція основних політичних сил Лівану дозволили вирішити конфлікт. Враховуючи критичну важливість Лівану для Ізраїлю, покращення стосунків із урядом арабської країни – цінний актив у боротьбі з впливом Хезболли, бази якої розташовуються якраз на півдні Лівану.
Глобальний світовий порядок на захисті Ізраїлю
Поступове входження Ізраїлю в регіональну систему відносин заступає парадигму протиставлення себе решті держав Близького Сходу, котра мала місце раніше. І це важливо на тлі більш масштабного геополітичного зсуву. Останнім часом великі не-західні держави, у тому числі КНР, Індія, Бразилія, Туреччина, Індонезія, усе частіше говорять про перехід від однополярного світу до багатополярного. Боротьбою з «американською гегемонією» прикривається і Росія у своїй імперіалістичній війні проти України. І якщо процес переформатування світу дійсно відбудеться, Ізраїль опиниться у великій небезпеці. Якщо звернутись до історії єврейської держави, то найбільш мирними в її історії були останні три десятиліття, котрі припали якраз на період «однополярності». В часи Холодної війни Ізраїль перебував в американському таборі та отримував відчутну підтримку з боку США – не в останню чергу завдяки цьому Ізраїль зміг укріпити свої позиції після краху СРСР. Сполучені Штати не полишають свого союзника і зараз. Лише протягом 2020 року Вашингтон надав Ізраїлю державі $3,31 млрд допомоги, із яких $3,3 пішли на посилення обороноздатності єврейської держави. Більше в той рік отримав лише Афганістан.
Справа, звісно, не тільки в грошах. США в цілому стежать за міжнародним ладом, вимагаючи від інших держав дотримуватись усталених правил гри чи принаймні не дуже нахабно їх порушувати. Це дозволяє тримати ізраїльско-палестинський конфлікт замороженим, а також захищає єврейську державу від прямої агресії з боку недружніх сусідів. Якщо за певних обставин – наприклад, уявімо, американсько-китайського конфлікту у Тихому Океані – інтерес Вашингтону до Близького Сходу знизиться, становище Ізраїлю стрімко погіршиться. Опинитись зі своїми ворогами сам-на-сам для цієї держави буде найбільшою загрозою, яку можна помислити. Звичайно, поки що це лише припущення. Але спроби Ізраїлю «обжитись» у регіоні дуже скидаються на гру на випередження.