Цивілізований світ повірив у свою технологічну всемогутність і непереможність. Про глобальні загрози людству говорили не дуже серйозно. Хіба що на рівні флешмобів шведської дівчинки Ґрети Тунберґ. Утім, є проблеми, яких оглядачі старанно оминають через їхню складність, практичну нерозв’язність і викличність. Напевно, це почалося ще з ігнорування вчення Мальтуса, що пояснювалося його некомпліментарністю щодо ідей нескінченного, нічим не обмеженого поступу й похмурими передбаченнями жорсткого конфлікту між нестримним зростанням населення нашої планети та ресурсами Землі. Людство, очевидно, не здатне регулювати свою чисельність. За багатьма дослідженнями, за 30–40 років кількість жителів Землі сягне 10 млрд. Чи здатна планета витримати таку кількість? Чи вистачить чистого повітря, чистої води, чи витримає екологічна система нашого небесного тіла? Наскільки поглибилася й сьогодні дуже гостра проблема відходів, що зростають у геометричній прогресії? Є вже цілі архіпелаги пластикових предметів у Світовому океані.
Знаний британський фізик Стівен Гокінґ сказав, що Земля неминуче стане непридатною для проживання людей в найближчі 100 років і тому доведеться шукати іншу планету для можливого переселення туди представників виду homo sapiens.
Читайте також: Математичні моделі пандемії: як роблять прогнози
Звісно, варто згадати й про те, що перемоги медицини в боротьбі з хворобами чомусь закінчуються виникненням нових, ще проблемніших. Чи все це не є спробами природи регулювати чисельність людства в інтересах стабільності планети? Адже не варто сперечатися з тим, що природа є саморегульованою системою… Лишається тільки здогадуватися, які страшні винищувальні захворювання можуть з’явитися в майбутньому.
У цьому сенсі COVID-19 є лише попередженням, зокрема про неготовність людства до таких викликів. Вірус, завдавши великої шкоди, не знищить людей повністю, як не знищила їх іспанка початку XX століття, забравши життя мільйонів. Проте експерти вже сьогодні чекають на виникнення абсолютного вірусу, так званого агента Х, що може поставити останню крапку в людській історії. Ми до цього також не готові — тому що не готуємося… За всі роки XX і початку XXI століття передові країни світу, розв’язуючи безліч проблем (і серед них чимало штучних, вигаданих), не спромоглися створити міжнародний потужний центр прогностичної чи превентивної медицини, завданням якого стало б прогнозування появи нових небезпечних захворювань, яких немає сьогодні, однак які можуть з’явитися завтра абсолютно несподівано.
У цьому центрі варто було б об’єднати зусилля найліпших вірусологів, епідеміологів, генетиків, мікробіологів тощо. Кілька мільярдів доларів, що треба було б витратити на такий центр, є незіставними з багатотрильйонними втратами людства від різноманітних епідемій.
Уже сьогодні такому центру треба було б узяти під особливий контроль вірусотвірні регіони світу: Китай, Південно-Східну Азію, Індостан, Тропічну Африку, Амазонію в Південній Америці, степи Центральної Азії.
Читайте також: Природне походження, котики і причини високої заразності: огляд наукових статей про коронавірус
Варто визнати чесно: COVID-19, коли ця епідемія лише починалася в місті Ухань провінції Хубей у Китаї, людство банально проґавило. Адже перед тим було чимало попереджень: свинячий грип, атипова пневмонія… Час від часу нагадує про себе лихоманка Ебола, ще не сказав останнього слова ВІЛ, та й чума і сибірська виразка поки що не є явищами абсолютно історичними. На жаль, ми не знаємо всіх тих загрозливих для нас процесів і мутацій, що відбуваються у світі мікроорганізмів, з якими ми змушені співіснувати на цій планеті. Але знати бодай головне та вчасно дати сигнал тривоги — це питання виживання нашого біологічного виду. Як показує COVID-19, досить лише один раз проявити легковажність, щоб наслідки набули катастрофічного характеру.