Один із найенергетичніших і найкорисніших українських традиційних продуктів – горох – наступного року може стати на вагу золота. Повторивши тим самим долю гречки. Про це вже сьогодні повідомляють експерти, зокрема президент Українського клубу аграрного бізнесу Алекс Лісіца.
Наступного року в Україні буде дефіцит гороху. Ще бракуватиме молока і вівсяних пластівців, позаяк вівса, як і гороху, посіяли замало, а корів з огляду на падіння цін на м'ясо, найімовірніше, різатимуть, щоби уникнути збитків. Але Бог із ними, тими коровами і їхнім молоком. Сухим кокосовим обійдемося. Але горох…
На тлі і без того нікчемного життя простих українців, тотального зубожіння, подорожчання і згортання бізнесу такі сюрпризи не здаються звичайним знущанням. Додаймо до цього «мудрі» реформи влади, яка обіцяла покращити будь-що всім нам життя, і по висновки бігти далеко не доведеться. Тому наразі є нагода, тож швиденько біжіть до магазину, купуйте біле простирадло, замотуйтеся в нього і потихеньку повзіть на цвинтар… І обов’язково прихопіть із собою трохи грошей. Безкоштовно і без хабара в цій країні навіть трупів не закопують.
Не все так критично, як скажуть оптимісти і, до речі, щодо чогось матимуть рацію. Гречку ж якось стабілізували. Закупили всього-на-всього втричі дорожче у Китаї – і проблему як вітром звіяло. Не варто і киянам перейматися горохом. Хто-хто, а вони якось викрутяться. Київзеленбуд обіцяє замінити білі київські каштани червоними. Вони, мовляв, більш стійкі до всіляких болячок та шкідників. Це, звісно, влетить в копієчку, адже якщо купуватимуть дерева так, як у Донецьку, в чотири рази дорожче за їхню справжню вартість, то київський бюджет неабияк схудне. Але не це насправді головне. Коли вже вирішили замінити каштани, то слід вимагати, щоб на місце білих саджали не рожеві, а їстівні. Ті самі, які темношкірі французи так апетитно смажать для туристів по цілому Парижу. Вони не лише смачні, а й горох у раціоні простих громадян замінять. Олів’є, щоправда, з них не зробиш, але для пиріжків цілком згодяться.
Хоча панікувати ще зарано. Не виключено, що такі прогнози про гороховий голод, – це лише провокації зацікавлених ворогів. Поки наш улюблений Микола Янович Азаров смажить свої втомлені тілеса десь на сонечку, йому в такий спосіб вирішили завдати удару в спину. Але ми ж то знаємо, що такий безпрєдєл з Миколою Яновичем дурно не минеться. Хай він тільки відпочине і повернеться з відпустки – пір’я полетить з усіх винних. Залишити країну без гороху й олів’є на Новий рік – це ж злочин проти людства. До того ж, коли любі сусіди наполягають на підвищенні ціни на газ і відмовляються йти на будь-які поступки. Як же грітися в сильні морози простим громадянам, як не горохом. Бог з нею, з гречкою, але ж горох це насамперед тепло… Одним словом, вся надія на Миколу Яновича. Коли вже він не дасть з тим ради, інші й поготів.
А попереджав мудрий прем'єр. Кістковим мозком відчував, що біда насувається. Просив, візьміть люди лопати і на город. Знав, що казав. Однак не всесильний він. От не вродить горох чи продадуть бузувіри його за кордон і що тоді? Звісно, уряд спробує щось зробити. Віднайде у своїх глибоких кишенях гроші, навіть якщо доведеться забрати трохи у вчителів чи пенсіонерів і закупить ті нещасні бібки на олів'є, але ж хіба не зганьбиться? Така родюча земля, такі чорноземи, і щоб гороху не було. Не інакше як бардак. Якась ворожа провокація.
Звісно, винних знайдуть. І покарають. Хоча винні і так відомі. Ходять зараз до Печерського суду на побачення з суддями. Одна з косою, а другий в окулярах. Останній, щоправда, не ходить, його возять, але горох все одно на його совісті. Але що з того, що покарають, як людям Новий рік перепаскудять. І хіба ж лише його. А поминки, на які прості громадяни люблять варити горохову кашу, а життя студентам, які без горохових пиріжків вимруть як мамонти. От-от і до голодних бунтів дійдемо. Це вам не підприємців податками ганяти. Це горох, стратегічний продукт, заслужено оспіваний українськими класиками. А Микола Янович, як повернеться з відпустки, обов’язково підсобить. Будьмо певні…