У присвяченому скасуванню політреформи 2004 року ефірі російського «Радіо Свобода», де я брав участь як експерт, один з російських слухачів, що додзвонився в студію, порівняв рішення Конституційного Суду України з так званим басманним правосуддям. Назва ця походить від назви суду в Басманному районі Центрального адміністративного округу Москви, відомого винесенням численних неправових рішень стосовно вироків проти нечисленної російської опозиції. У світі Басманний суд найбільш відомий рішенням у справі Міхаіла Ходорковского.
Рішення КС від 1 жовтня відкрило нову, невелику, але чорну сторінку в історії світової юриспруденції. Влада має пишатися тим, що слідом за Росією теж створила стійкий неологізм, який можна умовно назвати «донецьке право». На відміну від римського права, на якому базується юридична практика у світі вже понад два тисячоліття, право донецьке не матиме такої тривалої перспективи. Наріжним принципом римського права виступає справедливість. Jus est ars boni et aequi — цитата з юриста Цельса-молодшого, яка перекладається як «Право є мистецтво доброго і рівного». Головним же принципом донецького права виступає сила, подібно до попереднього афоризму це можна сформулювати як Viribus est ars omnium — «Сила є мистецтво всього сущого».
Історія вчить того, що декого вона не вчить нічому. Найцікавішим моментом в ухваленому рішенні КС, яке чітко вказує qui beneficium (кому вигідно), є те, що його публічним поясненням та відбілюванням займаються не самі судді (серед 18 членів КС лише троє мають стосунок до конституційного права, решта – екс-працівники прокуратури, КДБ СРСР etc), і президентські чиновники. Міністр юстиції Олександр Лавринович та представник президента в КС Олена Лукаш у два голоси заповзято взялися переконувати, що кращої Конституції за ухвалену 1996 року, у світі немає. Показовими були слова головного юриста про політреформу, яку він назвав «неприродними діями 2004 року над Основним законом».
У зв’язку з цим виникає низка незручних запитань. Зокрема, якщо кучмівський Основний Закон, як стверджує сам Віктор Янукович, є одним з найдосконаліших у Європі, чому тоді Партія регіонів так наполягала на проведенні політреформи шість років тому й віддала за законопроект №2222-IV 8 грудня 2004 року 59 голосів членів своєї фракції з 61?! До речі, за політреформу проголосував і тодішній, і нинішній голова ВР Володимир Литвин та вся його фракція Народної аграрної партії. А міністр юстиції Лавринович активно обстоював політреформу у 2004 році, коли посідав цю ж посаду. Ще в 2007 році він говорив, що треба продовжити зміни, започатковані політреформою: «Я переконаний у тому, що потрібно вносити зміни, які б завершили той процес, який був розпочатий у 2004 році. Якщо вносити зміни в ті розділи, про які ми говорили, які стосуються державної влади, це загальна процедура: ініціатива – розгляд в конституційному суді – повернення до Верховної Ради – голосування простою більшістю – почекали наступну сесію – ухвалили двома третинами або більше, і зміни в конституції є». У 2008 році Лавринович різко засудив нинішню ідею Януковича провести конституційний референдум. Він заявив, що Партія регіонів різко виступає проти «винесення на референдум будь-яких текстів у обхід парламенту й ухвалення нової Конституції. Це може стати небезпечним прецедентом, коли без представницького органу держави Основний закон виноситься на референдум. Зрозуміло, що всі виборці не будуть працювати над текстом і ставити плюс чи мінус біля кожної статті. Говорити, що в творенні Конституції бере участь народ, – це блюзнірство».
Оскільки в п. 1 рішення КС від 1 жовтня 2010 року зазначено, що треба визнати Закон України № 2222-IV від 8 грудня 2004 року «таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у зв’язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття», то логічно, що ініціатори політреформи (керівники АП, Мін’юсту, тодішні депутати ПР, Нашої України, СДПУ(о), КПУ, АПУ) мали би понести за це персональну відповідальність.
Рішення КС – це не тільки негативні наслідки для української демократії та погіршення стосунків з ЄС та США. Драматичний вплив це рішення матиме й для самої Партії регіонів та її союзників по коаліції. Обмеживши вплив парламенту та розширивши свої повноваження, Янукович остаточно порвав з усіма зобов’язаннями перед своїми союзниками та спонсорами. Відтепер йому не потрібно шукати важких компромісів та робити незручні поступки. Тут Янукович перефразував інший відомий латинський вислів vae victis (горе переможеним) – vae victoribus (горе переможцям).