День виборів у Білорусі розпочався звично: вранці викликав таксі, але
так до нього й не дійшов Міхась Пашкєвіч, довірена особа кандидата в
президенти Уладзіміра Някляєва. Невдовзі рахунок затриманих у регіонах
та столиці активістів різних кандидатів пішов уже на десятки. Після
сутички з міліцією у Мінську сам Някляєв залишився лежати непритомним, і
його довелося відвезти у шпиталь. Опозиція втратила бійця.
Площа-2010
На
Кастричницькій площі, однак, о 20:30 вже зібралося близько 20 тисяч
прихільників опозиції. На сходах Палацу культури профспілок встановили
таку-сяку апаратуру. По черзі виступають кандидати в президенти та їхні
довірені особи. Чути їх доволі погано, тому заклик Мікалая Статкєвіча
«Рушимо всі разом…» залишається незрозумілим. Куди вирушати? Кандидати
спускаються сходами та прямують у бік адміністрації президента. Натовп
сполохано-схвильовано суне слідом – невже нарешті адміністрацію брати?
Очікування не виправдалися: кандидати пішли в напрямку до площі
Незалежності, де міститься Будинок уряду. Навіщо туди йти, ніхто не
розуміє: Будинок уряду у вихідний день порожній, ЦВК ж перебуває у
Палаці республіки на Кастричницькій площі. Тимчасом десь «загубилися»
кандидати Яраслав Раманчук та Алєсь Міхалєвіч. Дорогою демонстранти
зірвали з будинку КДБ державні червоно-зелені стяги й поставили на їхнє
місце біло-червоно-білі.
На площі Незалежності мітингувальники
стикнулися з першими неприємностями: невідомі без жодних закликів
кинулися до центрального входу Будинку уряду та вибили кілька шибок з
дверей. За ними журналісти побачили міліцейські щити. Варто зазначити,
що цими дверми зазвичай майже не користуються. Кандидати вигукують, що
це провокації, вимагають зустрічі з силовими міністрами, генпрокурором,
Лукашенком. Підбурені провокаторами демонстранти знову йдуть бити
шибки урядової будівлі, з якої зненацька вириваються міліція та ОМОН.
Людей б’ють, дехто в крові лежить на асфальті, у натовп кидають димові
шашки. ОМОН розрізає маніфестацію на дві частини, демонстрантів
витискають з площі, лупцюючи дубинками. Під’їжджають 16 машин з
військовослужбовцями внутрішніх військ та чотири автозаки, до яких
закидають людей.
На цьому Площа-2010 (а точніше, її перший день)
закінчилася. Результат: за офіційними даними, було затримано 639 осіб.
Затримані й відразу доправлені в слідчий ізолятор КДБ кандидати Ригор
Кастусьов, Мікалай Статкєвіч, Віталь Римашевскі, Андрєй Саннікав,
Дзмітрій Ус. Зі шпиталю викрадений Уладзімір Някляєв. Вдома заарештували
Алєся Міхалєвіча. Площа не протрималася й трьох годин. Були затримані
25 представників як білоруських, так і зарубіжних ЗМІ. 21 журналіст
скуштував кийків, черевиків та кулаків міліціонерів. Не рятували ані
посвідчення, ані жилети з написом «преса».
Епілог
20
грудня по всій країні безупинно відбувалися арешти активістів.
Розпочалися вже й суди, адже місця в СІЗО не вистачає. Затриманим дають
переважно адміністративний арешт терміном від 10 до 15 діб або
накладають штрафи від мільйона білоруських рублів (2650 грн) і вище.
Новообраний (за офіційним результатом здобув 79,67%) президент Лукашенка
тимчасом проводить прес-конференцію. Схвально оцінює дії силових
структур, лає спостерігачів ОБСЄ, зневажає опонентів на виборах. Посли
країн Євросоюзу демонстративно відмовляються відвідувати цей захід.
Зовнішньополітично
Білорусь опинилася в звичній «прилукашенківській» ситуації: ОБСЄ та США
вибори не визнали. МЗС Литви, Чехії, Німеччини, Італії, Франції,
Словаччини, президент Польщі Броніслав Коморовський, голова
Європарламенту Єжи Бузек, верховний представник ЄС Кетрін Ештон та інші
західні політики засудили «брутальні дії білоруської влади». Євродепутат
Яцек Протасевич, голова делегації Європарламенту зі зв’язків з
Білоруссю, виступив за зміну політики щодо цієї країни. «Відлига
закінчилася», – сказав він.
Пообід 20 грудня після допитів у КДБ
відпустили екс-кандидатів Дзмітрія Уса та Ригора Кастусьова. «Знайшовся»
і Яраслав Раманчук, який вранці виступив із заявою, в якій відмежувався
від подій 19 грудня та засудив своїх колег, котрі «повели людей на
площу Незалежності». Ввечері він уже стояв поруч із Лукашенком та…
розмовляв про економіку та долю свого однопартійця, затриманого голови
Об’єднаної громадянської партії (ОГП) Анатоля Лябедзькі. ОГП засудила
дії Раманчука, а відомий білоруський політолог Віталь Сіліцький оголосив
про вихід із партії, заступник голови якої (Раманчук) робить такі заяви
перед телекамерами.
Міністерство юстиції виступило з погрозами.
«Якщо партія чи громадське об’єднання брали участь у масових безладах,
то ми ставитимемо питання про їхню ліквідацію», – повідомив міністр
юстиції Білорусі Віктор Галаванав. Фактично йдеться про всі політичні й
громадські опозиційні структури. А отже, почалася зачистка політичного
простору країни під створення «керованої демократії». На це, до речі,
вказав під час своєї прес-конференції і Лукашенка, зауваживши: «Більше
безглуздої демократії, безладної демократії у країні не буде. Ми не дамо
розірвати країну». Українці, це вам нічого не нагадує?
Напередодні подій на мінській площі Незалежності Тиждень поспілкувався з одним із лідерів демократичних сил Білорусі Аляксандром Мілінкєвічем
Записав:Михайло Глуховський
У. Т.: Що ви зараз відчуваєте?
– Щоразу, коли люди організовуються для протестів, вони сподіваються на зміни. Сьогодні також. Адже влада сама по собі не може змінитися, якщо суспільство цього не прагне.
У. Т.: Чи готові білоруси до змін уже сьогодні?
– Думаю, так. Більшість людей, навіть літні люди хочуть змін. Однак не кривавої революції, а спокійних змін.
У. Т.: Але протест нині сильніший, ніж виступи за. Тобто люди радше проти президента, ніж за когось із лідерів опозиції. То про які зміни може йти мова?
– Ви маєте рацію, у цьому й є проблема. У 2001 та 2006 роках ми робили спроби здійснити кольорову революцію проти авторитарного керівника. Тоді об’єдналися всі: й праві, й ліві. Я проїхав усю країну. Люди прагнуть змін, але не хочуть жити в страху, тому не хочуть революцій. «Ви нам доведіть, що коли ви прийдете до влади, буде краще», – кажуть мені люди. Сказати їм, що ми зараз переможемо, а завтра між собою розберемося, замало.
У. Т.: Амбіції опозиційних кандидатів вищі за демократичні цінності і за потребу єднання?
– На жаль, у політиці без амбіцій не обійтися, без егоїзму також. Якщо вони не змогли об’єднатися, то й людям важко визначитися, за кого голосувати.
У. Т.: Як поразка помаранчевої влади в Україні позначилася на опозиції та громадянах вашої країни?
– Насамперед вона впливає на громадян. Коли перемагали кольорові революції в Україні, Грузії, це сприяло тому, що громадськість менше боялася влади. Хоча для мене ваша революція – це не Жовтнева і не Французька. Ваш переворот був революцією духу. Люди прийшли і сказали: ми громадяни. Таку революцію ми б хотіли, якби ви мали явні успіхи після неї.
Коли МЗС України «стурбоване непропорційним застосуванням сили проти учасників акцій протесту й журналістів…», МЗС Польщі не лише «стурбоване», а й «апелює до припинення насильства й негайного звільнення затриманих».
21–22 жовтня 2010 року в Чернігові мав відбутися фестиваль білоруського року Be Free, проте міська влада відмовила в його проведенні, бо захід міг «знищити окремі види рослин».
Польща відкрила для українців чимало навчальних програм для поширення демократичних цінностей. Натомість Україна після Помаранчевої революції не відкрила для білорусів жодної.