Представники Альянсу неодноразово наголошували на необхідності здійснити реформи ключових сфер, зокрема оновити системи військового управління Збройних Сил України, реформувати Службу безпеки України, а також оборонні закупівлі. Чи аналізували ви кроки, які українська влада зробила для реформування цих секторів? Чи можемо ми говорити про якийсь прогрес?
— Щодо прогресу в реформуванні, яке Україна на сьогодні здійснила, то на рівні своєї посади я відстежую його останні три роки. Однак можу сказати, що навіть за такий термін ми побачили значний прогрес. Ми розуміємо, що це складний процес. Він вимагає кількох кроків, однак уже дещо зроблено для створення стратегії національної безпеки, стратегію воєнної безпеки, стратегічного оборонного бюлетеню та здійснення інших доктринальних військових реформ.
Важливішими є деякі ключові фінансові й законодавчі реформи, як-от закон про оборонні закупівлі (ухвалений 17 липня 2020 року. — Ред.) та нещодавній закон про корпоратизацію (проєкт Закону про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності № 3822 Верховна Рада ухвалила 13 липня 2021 року й передала на підпис президенту України. — Ред.). Це критично важливі кроки на шляху перетворення України на життєздатну націю з погляду її військових компонентів і спроможностей. І ці речі надзвичайно важливі для НАТО й союзників. Ми вітаємо нинішні успіхи, проте визнаємо, що попереду ще багато роботи, особливо щодо імплементації. Однак нещодавній прогрес досить натхненний і значний. Ми хотіли би бачити, що Україна продовжує цей рух, а НАТО, звісно, в цьому допомагатиме.
Цього року український уряд затвердив перелік спеціалізованих міжнародних організацій, які можуть брати участь у процесі оборонних закупівель. Цей документ відкрив можливості для сектору оборони й безпеки щодо закупівлі необхідних товарів, обладнання та послуг. Чи можете ви поділитися деякими планами Альянсу щодо постачання послуг для України?
— Дозвольте мені розділити відповідь на дві частини. По-перше, закон про оборонні закупівлі союзники розглядають як великий крок уперед з погляду того, що робить Україна, щоб бути здатною запровадити процеси й варіанти для закупівельних потреб військових. І загалом ми бачимо, що структура цього закону дуже важлива та слушна. Але, звісно, ще треба зробити кроки назустріч імплементації, попри те, що закон ухвалили торік.
Тепер перейду до другої частини запитання — щодо отримання продуктів і послуг від ключових агенцій Альянсу, як-от Агентства з питань обслуговування систем інформації та зв’язку НАТО (NATO communications and information agency, NCIA) або Агенції НАТО з підтримки та постачання (NATO support and procurement agency, NSPA). Обидві агенції доступні зараз і були доступними раніше, ще до ухвалення закону, ваша країна цілком успішно ними користується, коли необхідно щось отримати від NCIA або NSPA. Для цього витрачаються й державні кошти, і ресурси трастових фондів НАТО.
Я дуже уважно стежу за діяльністю всіх цих агенцій, тому знаю, що Україна вже є активним партнером у багатьох ініціативах з підтримки партнерства. Ви можете купувати товари та послуги й уже це робите. В окремих сферах, де є нові запити поза межами угоди про партнерство, виникає потреба в консенсусі всіх союзників, що може спричиняти деякі затримки. Однак Україна все робить правильно.
Читайте також: Олександр Краєв: "Отримання статусу основного союзника США поза НАТО – наразі доволі маргінальна ідея в Україні"
Чи можуть інвестиції в оборонну промисловість стати стимулом для розвитку всієї національної економіки?
— Чудове запитання, адже, як ви знаєте, насамперед оборонно-промисловий комплекс (ОПК) сам по собі є споживачем товарів і послуг решти економіки: від первинних матеріалів до компонентів та сервісів. Тому все, що країна інвестує в ОПК, матиме вторинний ефект. Звісно, військові виграють від збільшення своїх спроможностей, але це також позитивно вплине й на працівників, залучених на підприємствах ОПК. Ще важливішою є можливість дати своїм збройним силам те, чого вони потребують. Отже, країна виграє від того, що її армія стане спроможною, бо отримає нові матеріали, послуги, тренування чи навчання.
І нарешті, багато оборонних технологій, важливих для військових, також важливі й для цивільного використання. Зокрема для охорони здоров’я, транспорту, комп’ютерів, штучного інтелекту, аналізу даних і багатьох інших секторів. Усе це має цивільне застосування. Тому інвестиції в технології, пов’язані з обороною, можуть мати вторинний ефект або позитивно вплинути на цивільну промисловість загалом.
Чи є сфери, у яких Україна й Альянс можуть співпрацювати в питаннях інвестицій? Де ви бачите потенціал для розширення такої співпраці?
— З погляду інвестицій НАТО, гадаю, основним каналом для них мають бути самі союзники. Адже Альянс не надто багато вкладає власного капіталу чи спільних фондів. Є великі програми, однак більше доступні обсяги інвестицій надходять з боку приватного сектору й союзників.
Тому мій меседж «Укроборонпрому» й українському уряду такий: допоможіть корпоратизувати й модернізувати державну промисловість, потім допоможіть стимулювати приватний сектор. Так вони зможуть стати життєздатними та виробляти справді якісну продукцію й послуги, залучатимуть партнерів із сусідніх країн, союзників чи інших європейських держав задля розвитку потрібних технологій і розширення ринку, на який можна постачати українські товари.
Читайте також: Філіп Карбер: «Найкращим фактором стримування для Росії є Україна як сильна частина Заходу та член НАТО»
Чи ефективні способи боротьби з так званими токсичними інвестиціями (коли через низку проміжних компаній власником підприємства може стати недружня країна), що особливо важливо, коли ми говоримо про оборонний сектор?
— Гадаю, найкраща практика, яку ми бачимо в союзників, — це процеси перевірки закордонних інвесторів. Наскільки я знаю, схожий механізм розробляють і в Україні. Це важлива справа, над нею вже працюють. Маємо сказати, що надзвичайно важливо знати, хто з-за меж України прагне вкласти гроші у сферу високих технологій. Україна має бачити це, щоб надавати дозвіл. Адже інакше це може створити вразливості і з погляду прав власності, і з погляду використання цих технологій — від кіберсфери до інформаційного простору. Ми підтримуємо ідею перевірки іноземних інвестицій та захисту від утрати критично важливих технологій. Вважаю, що це найкращий підхід до токсичних інвестицій, як ви їх назвали.