– Пане Юінг, Пекін сигналізує про нову жорстку лінію стосовно Гонконгу. Цього можна було очікувати, чи це стало несподіванкою?
– Гонконг не виправдовує тих очікувань, які бачаться з Пекіну. Можна сказати, що після 15 років з часу передачі Гонконгу Китаю, почуття до материкових лідерів та людей, ще ніколи не були гіршими. Та найбільше, мабуть, засмутило материкових чиновників те, коли протестувальники на недавній демонстрації у Гонконгу розгорнули Юніон Джек (Велика Британія використовує як національний прапор королівський штандарт, названий Union Flag чи Union Jack – Ред.) і Гонконгівський колоніальний прапор, що показує ностальгію за тим, що гонконгівці сприймають, як кращі часи. Таким чином жорстка лінія не є несподіваною. Проте, така реакція Пекіну у відповідь здатна лише погіршити ці настрої і призвести до подальших протестів. Так що це не є розумним кроком.
– Материковий Китай звинувачує неназвані офіційно «зовнішні сили» у втручанні в справи Гонконгу?
– Так, Чжан Сяомін, заступник директора канцелярії Державної ради зі справ Гонконгу і Макао, зробив такі обвинувачення у статті на 6 тисяч слів, котра була опублікована у місцевій пропекінській газеті. Він, безсумнівно, мав на увазі Сполучені Штати і Велику Британію, хоча і не називав у статті ці країни. Чжан Сяомін при цьому не надав ні найменших доказів, які б підтримували його заяву. Немає ніякої великої таємниці, і це добре відомо, що Сполучені Штати і Велика Британія підтримують зусилля з розширення демократії в Гонконзі. Але Чжан Сяомін звинуватив їх в втручанні у вибори місцевих органів влади. Хоча докази цього є нульовими.
– Виборча система Гонконгу, в першу чергу, розроблена і призначена для того, щоб гарантувати Пекіну повний контроль?
– Так, Пекін має тверду руку на політичному апараті Гонконгу. Лідер міста – в даний час глава адміністрації спеціального адміністративного району Сянган (Гонконг) Лян Чженьін вибраний виборчою комісією, яка контролюється Пекіном. І тільки 35 членів міні-парламенту Гонконгу, Законодавчої ради, безпосередньо вибираються людьми. Наступне обрання керівника, як прогнозується, має відбуватися під час загальних виборів. Але виборча комісія, де Пекін має домінуючий вплив, як і раніше, швидше за все, вибере кандидатів, за яких можуть голосувати жителі Гонконгу. Але пан-демократи контролюють 27 місць в Законодавчій раді, що дає їм право вето. Так що Гонконг – це є своєрідна форма квазідемократії.
– Те, що добре для Пекіна часто розходиться з вимогами самих гонконгців?
– Пекін майже завжди не здатен знайти спільну мову з більшістю гонконгців в питаннях свободи слова і прав людини, але Гонконг виграв економічно від своїх відносин із центральним урядом. Місто, в даний час, є торгівельним центром для китайської валюти, юаня, і туристи з материка забезпечили великі вливання у місцеву економіку. Але їхня присутність тут, як це виглядає, підвищує ціни і додає ще більше заторів у вже і так без того переповнене місто, тому гонконгців іноді це обурює.
– Якими сьогодні є головні проблеми Гонконгу?
– Економічно в Гонконзі дуже добре, якщо порівнювати із західними містами, котрі все ще страждають від продовження фінансової кризи 2008 року, а тепер і кризи у єврозоні. Але політична система Гонконгу – на половину демократія, на половину – відсутність демократії, просто не працює. І це призвело до 15 років віртуального політичного паралічу, наслідком чого стало озлоблення проти ситуації, котра склалася, як в Законодавчій раді, так і на вулицях. І, чесно кажучи, політична система в Гонконзі не працює.
– Які перспективи для Гонконгу в майбутньому?
– Ведуться розмови, що Гонконг може стати економічно маргінальним, порівнюючи з такими містами на материку, як Шанхай, котрі швидко розвиваються. Але я не бачу симптомів того, що це може відбутися найближчим часом. Гонконг, як і раніше, розвивається, працює набагато краще, ніж будь-яке інше місто на материку. Й плюс до цього, Гонконг має мінімальну корупцію і верховенство закону. Тому місто, як і раніше, залишається дуже привабливим місцем для ведення бізнесу. З політичної точки зору, майбутнє Гонконгу виглядає так само. Ось чому китайські чиновники нервують і починають погрожувати, але ці погрози лише погіршують ситуацію.
Довідка Тиждень.ua: Кент Юінг -викладач гуманітарних дисциплін в Гонконгській міжнародній школі і постійний кореспондент Asia Times. Кент Юінг живе і працює в Гонконзі вже протягом 23 років.