Дональд Трамп підняв імпортні мита проти індійських товарів до 50 %. Чи спонукатиме це Нью-Делі перестати купувати криваву московську нафту? І які заходи могли б бути більш ефективними?
Усе пішло не за планом
У 2022 році багато що пішло не за планом Владіміра Путіна та його кремлівських посіпак. Подібно до своїх імперських і більшовицьких попередників у Японії та Фінляндії, чинний московський диктатор очікував на легку переможну війну, що мала закінчитися якщо не за лічені дні, то за кілька тижнів.
Можемо припускати, що до планів російської владної верхівки не входила переорієнтація на нові ринки збуту енергоносіїв. Імовірно, Путін і компанія вважали, що Європа й не подумала б відмовлятися від їхніх нафти й газу, особливо якби вторгнення в Україну виявилося швидким і відносно безкровним, а нова маріонеткова влада у Києві не мала жодних претензій до «визволителів».
Про впевненість Кремля у своїх енергетичних силах, навіть коли війна вже перейшла в затяжну фазу, свідчить добровільна зупинка «Газпромом» постачання газу в Європу. Мовляв, «європейці благатимуть нас відновити продаж газу напередодні зими, підуть на поступки, знімуть санкції» й так далі.
Однак цього не сталося. Європа, на диво, змогла домовитися про імпорт блакитного палива зі США та інших джерел. Водночас «Газпром» потрапив у справжню фінансову яму: наприклад, у 2024 році збитки газового гіганта перевищили трильйон рублів. Закупівлі нафти країнами ЄС також суттєво скоротилися, і Брюссель уже представив план повної відмови від російського «чорного золота» до 2030 року.
За таких умов здатність Москви продовжувати широкомасштабну війну могла би бути нівельована, якби не допомога від двох великих азійських економік: китайської та індійської. Саме про останню поговоримо нині, зокрема в контексті дієвості нових американських мит, перспектив відмови Нью-Делі від хай і непрямого, але фінансування російської армії, а також запропонуємо альтернативний захід, що міг би бути результативнішим.
Індійсько-російська взаємодопомога
Динаміка масштабів торгівлі між росіянами та індійцями справді вражає. До 2022 року більшість індійського імпорту нафти забезпечували Іран і Саудівська Аравія, тоді як із Росії ввозилося менш як 1 %. Цей уривок зі статті Тижня про американські тарифи проти друзів Москви показує блискавичність поглиблення зв’язків між нею та Нью-Делі:
Іншим надійним партнером РФ стала Індія. Ця колишня британська колонія простягнула справжню руку допомоги московському агресору, після 2022 року ставши другим за розміром споживачем його нафти. У 2022–2024 роках обсяги торгівлі між Росією та Індією, які раніше були незначними, зросли до майже $72 млрд ($67 млрд імпорту й лише $5 млрд експорту). З них майже $60 млрд (83 %) припадає на закупівлю індійцями російської нафти та інших видів викопних ресурсів.
Крім того, Індія постачає Росії автозапчастини, електроніку та інше обладнання військового чи подвійного призначення. Індійський експорт цих товарів до РФ за два роки зріс на 88 %. Також повідомлялося, що Росія викуповує в Індії раніше продану їй воєнну продукцію.
За різними оцінками, закупівля російської нафти зі знижкою дозволила Індії заощадити до $33 млрд за 2022–2024 роки. Знижка спочатку становила 15 % від «стелі» ціни на російську нафту, а нині зменшилася до 5 %.
Саме на ці факти звернули увагу у Вашингтоні, коли Дональд Трамп нарешті захотів натиснути на Росію. 6 серпня президент підписав указ про запровадження додаткових 25 % мит на індійський експорт до США, підіймаючи загальну тарифну ставку до 50 %. Анонсуючи своє рішення, Трамп пов’язав його саме з небажанням Індії відмовлятися від допомоги Москві: «[Індія є] найбільшим, разом з Китаєм, покупцем російської нафти, поки всі хочуть, щоб Росія припинила вбивства в Україні», — написав президент у своїй соцмережі Truth Social. 27 серпня указ набрав чинності.
Логіка таких дій зрозуміла: США є найбільшим торговельним партнером Індії. У 2024 році американці придбали 18 %, або $79,4 млрд, індійського експорту. Підвищення мит до 50 % стане серйозним ударом по експортному потенціалу країни, коштуватиме індійцям десятків тисяч втрачених робочих місць, передусім у галузях сільського господарства та текстильної промисловості.
Як відреагує Індія?
Але чи означає це, що суттєві збитки змусять Індію відмовитися від російської нафти? Поки незрозуміло. Прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді та представники його кабінету нині заявляють, що не змінюватимуть своєї торговельної політики через американські погрози. На тлі введення мит Нью-Делі терміново спорядив делегацію до Москви.
Сам Моді 31 серпня — 1 вересня взяв участь у саміті Шанхайської організації співпраці (ШОС), поїхавши в Китай уперше за сім років. Там він, безсумнівно, обговорював проблему американських тарифів з Путіним та Сі Цзіньпінем. Уряд Індії наголошує на несправедливості рішення Трампа, адже Китай — найбільший споживач російської нафти — додаткових тарифів не отримав. Так само не постраждали й ті з-поміж країн Європи, що досі купують російські енергоносії.
Хай там як, дешева російська нафта максимально відповідає чинним потребам індійців. Сьогодні економіка Індії зростає найшвидше з-поміж великих економік світу. За попередні десять років ВВП країни подвоївся, досягнувши $4,3 трлн у 2024 році. Якщо темпи зростання залишаться незмінними, індійці обійдуть Німеччину й стануть третьою найбільшою економікою світу, поступаючись лише США та Китаю.
Для підтримки такого шаленого зростання потрібно надзвичайно багато енергії. Індія не може забезпечити своїх потреб в енергоносіях самостійно, тож змушена імпортувати багато нафти та інших ресурсів. Можливість закуповувати дешеву російську енергію стала справжнім подарунком для індійців, від якого їм непросто відмовитися навіть під загрозою втрати ринку США.
Крім того, не варто забувати про особливу геополітичну орієнтацію Нью-Делі. Відколи британські колоністи пішли з країни, поведінка індійців щодо «західних партнерів» є доволі обережною. У тому числі й у контексті торгівлі. Наприклад, обсяг товарообміну Індії зі США до 1997 року не перевищував $10 млрд, а по-справжньому зростати почав після 2004-го. З іншого боку, індійці мають тривалу історію теплих стосунків з Росією, зокрема у сфері торгівлі озброєнням. Коли на голосування Ради безпеки ООН виносилися рішення щодо конфлікту в Кашмірі, СРСР, а нині Росія, завжди ставали на бік Індії. Також Індія є засновником антизахідної за суттю організації BRIC, що нині розширилася до BRICS+.
Нерозуміння політики Трампа з боку Індії пов’язано ще й з тим, що адміністрація Байдена відкрито заохочувала індійців купувати російську нафту після 2022 року. Мовляв, такий крок був необхідним, щоб запобігти підвищенню цін унаслідок накопичення надлишків нафти на ринку. Байдену й демократам було потрібно тримати ціни на пальне низькими з огляду на прийдешні вибори. І байдуже, що це суперечило закликам до інших держав відмовлятися від російської нафти.
Відповідно, зараз ми не можемо точно спрогнозувати реакцію Індії на американські мита. Все залежатиме від послідовності Вашингтона й розміру збитків, яких зазнають індійські виробники. Якщо шкода буде справді завеликою, Індія може повернутися до закупівлі нафти в країн Перської затоки. Реальні наслідки стануть очевидними лише за декілька місяців.
Ефективніший альтернативний спосіб
Проте знавці особливостей індійської політики пропонують альтернативний спосіб тиску. Йдеться про міграційні обмеження щодо громадян Індії, які прибувають до США.
Починаючи з 2000 року індійці становлять найбільшу частку серед мігрантів, які їдуть до Штатів. У 2023 і 2024 роках близько 97 000 і 90 000 індійських мігрантів відповідно зареєструвалися в американських аеропортах. Університети США є улюбленим місцем навчання для дітей індійських еліт. Також заможні індійці переважно обирають Штати для інвестицій, лікування, відкриття закордонних банківських рахунків тощо.
Експерти вважають, що сам Вашингтон не зазнає значної шкоди через політику міграційних обмежень проти Індії. Якщо Нью-Делі відповість дзеркальними заходами, це лише обмежить потік американських туристів, які зможуть просто обрати альтернативне місце для відпочинку. До того ж більшість американських громадян, які подорожують до Індії, мають індійське походження.
Для Моді ж американські міграційні обмеження стануть значною проблемою, що обернеться репутаційними втратами й загрозою провалу на виборах. У такому разі проти чинної влади можуть виступити як її великі спонсори, так і широкі маси середнього класу, що мріють відправити своїх дітей на навчання в Америку.
Хай у якій формі адміністрація Трампа запровадить подібні обмеження, вони могли б стати значно ефективнішими за торговельні мита. Нині ми не знаємо, чи обговорюється можливість такого кроку у Вашингтоні, але це питання точно може постати на порядку денному в разі загострення протистояння з Нью-Делі. Побачимо, як далеко захоче піти Трамп.