УТ: Сьогодні під час покладання квітів до пам`ятника воїнам-інтернаціоналістам представниками влади ветерани Афганістану вишикувалися в кілька шеренг та повернулись до урядовців спиною. Це була спонтанна реакція чи акція планувалась заздалегідь?
“Афганці” почали приходити на своє свято і побачили паркани, міліцію, яка стояла і охороняла нас від свого ж пам’ятника. Хочу сказати, що мені не подобається, коли говорять, ніби “афганці” повернулись спиною до Президента. Не до Віктора Федоровича ми повертались спиною! Це був символічний жест, який означав, що ми повернулись спиною до влади взагалі, тому що влада давно повернулась спиною до нас. Протягом останнього року було прийнято низку законопроектів, що обмежили соціальні гарантії учасників бойових дій, ветеранів війни. Пізніше Конституційний суд розтлумачив, що нам не потрібно давати гроші. Те, що відбулось сьогодні – відповідь на ці дії. Ця відповідь була спонтанною.
УТ: На якому етапі зараз знаходиться переговорний процес з владою щодо збереження соціальних гарантій?
Сьогодні голова Українського союзу ветеранів Афганістану Сергій Червонописький підписав з прем’єр-міністром Миколою Азаровим меморандум від імені всіх “афганців”. У цьому меморандумі сказано, що у нас все буде так само «дуже добре», як і минулого року. Як «було добре» минулого року, може розповісти будь-який “афганець”, який недоотримав належну йому соціальну допомогу. Минулого року нас позбавили прав, які ми мали.
Є закон “Про соціальні гарантії учасникам бойових дій”. Держава ніколи у повному обсязі не виплачувала соціальної допомоги, але відповідно до закону ми мали на це право. Тепер нас цих прав позбавили. А Конституційний суд 26 січня сказав, що ми навіть не маємо права оскаржити у суді рішення, які щодо нас у ручному режимі буде приймати Кабмін. Тобто влада сказала: ми вам все дамо, але не відповідно до закону, а якщо будуть гроші в бюджеті. Конституційний суд це підтвердив своїм вердиктом. А Червонописький підписався під меморандумом, що він бере на себе забов’язання роз’яснювати, що влада чинить правильно.
УТ: Якими є подальші політичні плани Вашої організації?
Ми не пішли на підписання меморандуму з урядом. Ми на початковому етапі вийшли з переговорного процесу з владою, оскільки там почали обговорювати лише питання “афганців” і “чорнобильців”, і зовсім не планували обговорювати проблеми матерів-одиначок, шахтарів, вчителів, працівників правоохоронних органів, інтереси яких теж зачіпав законопроект (про скорочення пільг –Ред.). Ми не беремо участі у переговорному процесі з урядом, бо ми намагаємось відстояти не тільки афганців, але й інші категорії людей. Наша організація – це не тільки колишні воїни, хоча вони є її основою. Серед членів організації є учасники інших бойових дій, є просто студенти тощо. І ми будемо у цьому році продовжувати захищати права ущемлених. Влада штовхає нас в спину. Якби вона виконувала те, що декларує, не було б протестних настроїв, а так вони будуть.
Є кілька шляхів, як діяти. Ми мирна організація і намагаємось відстояти наші права, показуючи владі, що ми є. Ми вказуємо на помилки, які робить влада. Виходимо на демонстрації. Інший шлях – створювати партію та йти в політику. Ми розглядаємо обидва варіанти. Але рішення ще не прийняли. Зараз діємо як громадська організація.
Хочу окремо наголосити: зараз політики заявляють, буцімто ми у когось на підтанцьовці, але ми ні на кого не працюємо. Ми абсолютно самодостатня організація. Ми запрошуємо всіх, хто поділяє наші погляди, вони можуть стояти в наших рядах, висловлювати свою позицію. Але ніколи ні для кого на замовлення танцювати не будемо.
УТ: Які вимоги Ви будете висувати на протестних акціях?
Ми вимагатимемо, щоб держава відповідала за свої забов’язання перед суспільством. У нас є закон про соціальні гарантії ветеранів війни, учасників бойових дій. І ми хочемо, щоб його виконували. А уряд говорить, що у нього не вистачає бюджетних коштів. Держава ж не пробачає нам борги за комунальні платежі. Чому тоді ми маємо пробачати державі те, що вона винна нам. Кінець кінцем, є якась система векселів, цінних паперів. Ці гроші могли б отримувати наші діти.