Черненко зазначив, що для політика може бути два види відповідальності: політична – за невиконання обіцянок, зміну позиції, та юридична – якщо політики та посадові особи здійснили правопорушення, кримінальний чи адміністративний злочин.
«Політична відповідальність в Україні – ми за всю 20-річну історію мали буквально кілька прикладів, коли політики, які порушували, розчаровували виборців, лякались політики – це 2007 рік, позачергові вибори, – Соціалістична партія, Олександр Мороз, який пішов на вибори під одними гаслами, потім пішов у більшість з «регіонами», – його не обрали. І приклад президентський – це Віктора Ющенка, який за п’ять років був п’ятим чи шостим на наступних президентських виборах», – пояснивголова правління КВУ.
На його думку, «усі інші приклади політичної відповідальності в Україні не працюють». Зокрема, він зазначив, що комуністи постійно представлені в парламенті, хоча обіцянок своїх не виконують.
«Інший приклад – це відомі «тушки», які змінюють політичну позицію, партію, і, тим не менше, їх далі і далі обирають. Тому політична відповідальність в Україні майже ніколи не працює. Про юридичну теж говорити не доводиться», – сказав Черненко і додав, що приклад екс-прем’єра Юлії Тимошенко «не витримує жодної критики».
Черненко вважає, що нинішні політики та влада так само, як і попередні – «абсолютно безкарні і безвідповідальні», і це породжує корупцію та зловживання владою, ігнорування волі громадян.
Читайте також: «Прозорість влади» як спосіб знущання з народу