«Кого я буду підтримувати? Скажімо так, у мене є свій фаворит. Кого підтримає комісія? Не знаю, голосування покаже. Але, думаю, ми зможемо вас здивувати», – розповідав журналістам депутат Євген Дейдей у коридорах Кабінету міністрів за кілька хвилин до старту голосування за кандидатуру директора Держбюро розслідувань.
16 листопада конкурсна комісія, яка з осені минулого року вступила в активну фазу відбору, врешті визначилася із керівництвом новоутворюваної правоохоронної структури. За цей час фаворити змінювалися кілька разів. Крісло очільника пророкували і чинному голові військової прокуратури Анатолію Матіосу, і «представнику» Адміністрації президента Олексію Горащенкову, і Ользі Варченко, яка працює у Генпрокуратурі в так званому «департаментом Кононенка-Грановського». Прогнозували, що очолити структуру може непублічна особа. Окрім всього, претендували на цю посаду й відверто одіозні особистості, як от Ігор Цюприк (детальніше читайте в матеріалі «ДБР у старій міліцейській формі»). Однак ситуація почала змінюватися ледь не за два дні до засідання.
У вівторок, 14 листопада, на прес-конференції, присвяченій скандалу навколо Національної агенції з питань запобігання корупції (НАЗК) виступила екс-очільник департаменту НАЗК Ганна Соломатіна. Вона заявила, що перевірками електронних декларацій високопосадовців, якими займалася ця структура, керували безпосередньо з Банкової. А куратором такої «роботи» був ніхто інший, як… Горащенков. Той самий, який висував свою кандидатуру на пост голови Держбюро. Пізніше, вже у день голосування, журналісти програми «Схеми» випустили матеріал, у якому йшла мова про незадеклароване житло Горащенкова в історичній частині Подолу. Стало зрозуміло, що один із найбільш сильних кандидатів, фаворит у цій гонці різко перетворюється на аутсайдера.
В той же час, вперед вирвався майже нікому не відомий до цього моменту Роман Труба. Він почав свою роботу в прокуратурі у 1997 році у Львові. У 2011-му став прокурором Пустомитівського району Львівської області. В часи Революції гідності, як вже встигли повідомити ЗМІ, пан Труба вів справи євромайданівців. Згодом, після втечі Януковича, він потрапив на роботу до Києва. У Генпрокуратурі став першим заступником начальника Головного слідчого управління. За часів генпрокурора Віталія Яреми він став начальником управління з розслідування особливо важливих справ. Після зміни керівництва ГПУ, вже за Віктора Шокіна, Трубу понижують на посаді. Однак довго там він не затримується і вже у травні 2015-го починає працювати в юридичній компанії «Сектор права». Власне, саме Трубу за день до голосування називали переможцем конкурсу. Мовляв, цю кандидатуру рекомендував сам секретар Ради нацбезпеки Олександр Турчинов. За інформацією джерел різних ЗМІ, його заступниками вже мали стати пані Варченко та пан Горащенков. Тим паче, що останній прислав до конкурсної комісії листа, в якому зазначав, що хоче брати участь в конкурсі не лише на посаду директора ДБР, як було раніше, але й на його заступників. Тож, коли комісія почала своє засідання, мало хто з присутніх журналістів очікував на несподіванки.
Читайте також: Як гальмується створення ДБР
Голосування стартувало із запізненням на 40 хвилин. Від початку дев’ятеро членів комісії (по троє представників від президента, Кабміну та парламенту) взялися вирішувати, в якому порядку необхідно голосувати кандидатури: спочатку голову ДБР, а потім його заступників, чи все ж таки навпаки. Процедурна суперечка ризикувала затягнутися в часі, однак ситуацію розрядив депутат Дейдей: «Може вже давайте голосувати? Країна чекає на новий орган!» – посміхаючись сказав він.
І комісія взялася до роботи. Вирішили йти за алфавітом. Згідно правил конкурсу, претендент на посаду мав отримати п’ять і більше голосів членів комісії. У разі, якщо кількість голосів була б однаковою – конкурсна комісія мала голосувати повторно. Але, скидалося, що до таких процедур ніхто вдаватися не буде. Тим паче, що переможців на всіх трьох посадах ЗМІ уже називали.
Голосування за голову Держбюро несподіванок не принесло. Комісія вправно давала від одного до чотирьох голосів за кожного з кандидатів у списку. Навіть Анатолій Матіос, який до певного моменту таки претендував на цю посаду, отримав в результаті рейтингового голосування «четвірку». Після оголошення прізвища Труби була невеличка пауза, хтось із членів комісії нервово розминав шию, хтось свердлив поглядом стіл, однак дев’ять рук все ж піднялися вгору. Присутні журналісти зустріли таке голосування нервовим сміхом. Втім, для балансу, члени комісії таки дали одному із 19-ти кандидатів п’ятірку.
На черзі стояла кандидатура першого заступника голови Держбюро. Рядами журналістів прокотилося одне прізвище – Варченко. Конкурсна комісія не підвела: дев’ять рук піднялися вгору, пан Труба отримав свого першого підлеглого. Наступним мав стати Горащенков. Однак, коли члени комісії дійшли до питання заступника й прозвучало прізвище колишнього фаворита гонки за високе крісло, вгору піднялося чотири руки: три голоси дали представники президента і ще один голос дав депутат від Блоку Петра Порошенка Микола Паламарчук.
«Чотири», – поводячи головою із сторони в сторону оголосив результат голова комісії Роман Майданик.
Переможцем же став Олександр Буряк, за якого проголосувало шестеро кандидатів. Що, зважаючи на одностайність у попередніх двох питаннях, виглядало дещо дивним. Коли список закінчився, представники президента спробували дати Буряку задню. Слово взяла Тетяна Сліпачук.
– Здається, ми маємо випадок, коли в результаті голосування немає однозначно визначеного кандидата, – тихо заговорила вона.
– Але переголосування може бути лише тоді, коли однакова кількість голосів, – рішуче заявила представник Кабміну Наталія Севостьянова.
– Це не переголосування. Мова йде про те, що комісія в разі потреби може провести повторну співбесіду. Адже відрив між кандидатами доволі незначний, – продовжувала Сліпачук.
– Панове, у нас було рейтингове голосування. У такому випадку ми маємо і по першому, і по другому голосуванню робити… – втрутився у суперечку Дейдей.
– Ні, там були значні відриви між кандидатами. Тут же справа інакша. Ну, це моя персональна думка, – наполягала Сліпачук.
– Колеги, на відміну від першого заступника і директора ДБР, у нас немає явного лідера. Чи є у нас підстави…
– Очевидно, що до норм закону у нас було рейтингове голосування. І у нас є переможець рейтингового голосування. Якщо у вас є таке бажання – давайте проголосуємо щодо цього питання, – продовжувала суперечку Севостьянова.
– Колеги! Хто за те, щоб провести повторну співбесіду з тими кандидатами, які набрали п’ять і більш голосів і які будуть рекомендовані на посаду заступника директора ДБР, – оголосив Майданик.
Як і у випадку із голосуванням за пана Горащенкова, піднялося чотири руки. Спроба переграти результати голосування, очевидно, не принесла результату. Комісія, проголосувавши за направлення до Кабміну подання щодо кандидатур переможців, пішла на тривалу перерву.
«Вони фактично створили другу прокуратуру. Ви подивіться на цих переможців: Труба – прокурорський, Варченко – прокурорська, Буряк – теж прокурорський. А це ж мав бути орган, який займатиметься оперативною діяльністю», – скаржилися правники, які займалися супроводом конкурсу.
«До всього, зараз є ще одна проблема: згідно Конституції, президент не має права призначати керівників центральних органів виконавчої влади, яким є Держбюро розслідувань. Тобто призначенням має займатися Кабмін (за процедурою, конкурсна комісія подає кандидатуру директора ДБР до Кабміну, який своєю чергою подає її президенту – ред.). І зараз результати цього конкурсу зможе оскаржити в Конституційному суді будь-який юрист. Ми намагалися донести керівництву це ще на самому старті, однак нам сказали: це не ваша справа, забезпечуйте роботу комісії. Ми й забезпечували», – скаржилися співрозмовники Тижня.
Читайте також: Набір в агенти ДБР
У коридорах, між тим, представники президента гучним шепотом обговорювали результати Горащенкова. Все зводилося до того, що навіть у випадку проведення повторної співбесіди шансів у представника Адміністрації президента не було: для повторного візиту в конкурсну комісію він мав би набрати п’ять голосів, однак цього не відбулося.
«По двох кандидатах ми дійшли згоди перед початком засідання. Ви маєте рацію, що прізвище Труби звучало заздалегідь. Однак я не хотів би це коментувати. Особисто для мене найбільш пріоритетним був Юрій Македон. Однак Труба став компромісним рішенням. Ви ж розумієте – найбільшою загрозою було те, що ДБР як структуру не створять взагалі, а сам правоохоронний орган відкладуть кудись у довгий ящик. Експерти пророкували, що конкурс зірветься і жодна з кандидатур не набере потрібної кількості голосів», – розповів у коментарі Тижню член конкурсної комісії Денис Монастирський.
«Перед засіданням ми однозначно визначилися щодо двох кандидатів. Я не знав, скільки членів комісії буде голосувати за Трубу, однак було очевидно, що їх буде більшість. А щодо Буряка, чи Горащенкова, такої одностайності не було. Тому ми погодилися голосувати як є, щоб вирішити питання більшістю голосів. Власне, так і сталося», – додав Монастирський.
«Шкода, що комісія не обрала жодного оперативного працівника. Лише прокурорів. Бо ДБР треба ж буде займатися оперативною діяльністю. З іншого боку, у нас попереду ще проведення конкурсів на посади в центральному апараті Держбюро та на регіональні відділи, там десь 150 людей. Однак немає затверджених вимог, штату… подивимося, як швидко із цим впорається новопризначений керівник. Він зі штатом має розбиратися», – коментував журналістам ситуацію член комісії, нардеп від БПП Паламарчук.
Читайте також: ДБР. Правоохоронці на папері
Після перерви зібрання вирішувало суто технічні питання, як от утилізація документів, пов’язаних з конкурсантами, або ж дати наступних засідань. Цього разу обійшлося без суперечок. Врешті, близько восьмої майже всі члени конкурсної комісії залишили будівлю Кабміну. Частина з них, щоправда, допізна засиділася у Кабінеті міністрів із паперовою бюрократією.
Власне, у питанні створення нового правоохоронного органу врешті почалися зрушення: структура отримала своє керівництво. Попри це, до повноцінного запуску Держбюро розслідувань ще далеко: попереду конкурс на посади в центральний апарат та керівників регіональних підрозділів. Швидкість, із якою стартуватиме цей етап залежить безпосередньо від підпису Петра Порошенка під поданими кандидатурами Труби, Варченко і Буряка. До всього, і в самій комісії, як прогнозують джерела Тижня, можуть очікуватися проблеми: після провалу голосування за кандидатуру Горащенкова, прогнозують вони, ряди комісії можуть залишити представники президента. Саме ДБР, за оптимістичними оцінками, має почати свою повноцінну роботу наприкінці наступного року.