За президентства Януковича в щорічному рейтингу свободи слова «Репортерів без кордонів» Україна опустилася на 42-ві позиції. У щорічному «Індексі свободи слова-2010» вона посіла 131-ше місце між Іраком та Ізраїльськими територіями. «Україна платить ціну за численні порушення свободи слова, що поширилися по всій країні з лютого 2010-го, коли Віктора Януковича було обрано президентом», – роблять висновок в організації «Репортери без кордонів». – Ці порушення одразу зіткнулися з байдужістю місцевої влади. Що ще гірше, про своє повернення просигналізувала цензура, особливо в аудіо-візуальному секторі. Цензура та серйозний конфлікт інтересів ставлять під загрозу плюралізм ЗМІ в Україні». 12–13 жовтня Україну на запрошення президента Віктора Януковича з дводенним візитом відвідала представник ОБСЄ зі свободи ЗМІ Дуня Міятович, щоб особисто зібрати інформацію про стан свободи слова в Україні. Представниця ОБСЄ не приховує стурбованості станом свободи медіа в Україні, яку висловила й на конференції «Забезпечення плюралізму медіа в Україні». Тижню вдалося поспілкуватися з пані Міятович.
У. Т.: Чи згодні ви з думкою Ренати Вольвенд (екс-доповідача з питань дотримання Україною своїх зобов’язань перед Радою Європи. – Ред.), що недавня резолюція ПАРЄ щодо України була надто м’якою?
– Мені не відомо про такий коментар, але це дуже добре, що міжнародні організації, зокрема Рада Європи, найважливіша інституція у сфері захисту прав людини, виявляють інтерес до України. Також дуже важливо, що вони бажають допомогти Україні захищати громадянські свободи на її шляху до демократії. Якщо говорити про координацію цієї роботи, то (на конференції) ви бачите за одним столом Єврокомісію, Раду Європи, ОБСЄ. Всі ми маємо різні інструменти, різні підходи до різних питань. У цьому конкретному випадку, що стосується України, всі міжнародні організації роблять те, що можуть, і діють відповідно до своїх мандатів.
У. Т.: Які практичні інструменти впливу на українську владу має ваша організація?
– Мій офіс працює в межах ОБСЄ, але це автономна, незалежна інституція. У нас є мандат, який надали мені країни-учасниці та який передбачає різні інструменти. Найпотужніший із них – цей голос, який ви сьогодні чули. Він дуже відкритий, без політичних впливів, відвертий. Саме так я планую працювати й далі. Є й інші інструменти, як-от раннє попередження. Я ним уже скористалася, повідомивши українському урядові про випадки, які вважаю тяжкими порушеннями свободи медіа. Також є можливість юридичної оцінки, допомоги в розробці законодавства тощо. Але головне, що, як єдиний у світі міжнародний «сторожовий пес» медіа, я маю прямий доступ до уряду будь-якої з 55 країн-членів ОБСЄ. І дуже вітаю запрошення від держав. Я проводжу конструктивні, дружні зустрічі з урядовцями й ціную це. Але в Україні хотіла би бачити результати – на практиці, а не на словах.
У. Т.: Як зазначали учасники конференції, ваш приїзд змусив українську владу активізуватися в питаннях свободи медіа. Схоже, ваша присутність в Україні є інструментом впливу…
– Мені дуже лестить така думка, тому що це оцінка моєї професійної діяльності в Україні. Звісно, я можу відвідувати Україну з багатьох нагод, але мені сподобалося почуте сьогодні на конференції: українці самі мають боротися за свободу медіа. І вони отримають будь-яку допомогу від мого офісу. Україна – держава, що рухається від однієї системи до іншої. І це дуже схоже на шлях, який пройшла моя країна (Боснія та Герцеговина. – Ред.). Ви маєте боротися за демократію. Це нелегко, болісно, і потрібно допомагати одне одному. Це справа і уряду, і громадянського суспільства, але врешті-решт усе впирається в українців. І я впевнена, що вони можуть це зробити. Вони завжди були моделлю для інших. Сподіваюся, так буде й далі.
У. Т.: Учасники конференції шкодували, що представники влади залишили захід одразу після своїх виступів, не вислухавши інших доповідачів. Понад те, в залі не було жодного народного депутата від коаліції. Чи ви поділяєте це розчарування?
– Я ухилюся від коментаря, бо це не має нічого спільного з моїм мандатом. Від себе особисто можу лише сказати, що цей факт говорить сам за себе.