Гнучке перемир’я

 

Поміж запрошених – команда Росії, запеклий ворог Альбіни та Ірини Дерюгіних і компанії. Династія корифеїв вітчизняної художньої гімнастики не один десяток років чубиться з російським тренером і функціонером Іриною Вінер, дружиною сталевого й медійного магната Алішера Усманова. Від цієї антипатії потерпають спортсменки обох країн.

 

З подачі Вінер елітні російські гімнастки неодноразово пропускали київський турнір, який входить до етапу Гран-прі. Щоправда, 2008-го Росія делегувала до української столиці лідерів Євґєнію Канаєву, Ольґу Капранову та Вєру Сєсіну, адже в олімпійський рік участь у цьому заході була їм потрібна, як повітря. Чи завітають до нас три грації цього року, стане відомо лише за добу до початку гімнастичних баталій.

 

Спортивний світ дав­­но не чув обопільних російсько-укра­­їнських звинувачень і образливих висловлювань із ксенофобським присмаком. Це ще не дає вагомих підстав сподіватися на потепління у взаєминах учасників кон­­флікту, та спор­­­тивна спільнота розраховує принаймні на збереження позірного політесу. Миротворцем виступила FIG (Міжнародна федерація гімнастики), що публічно заборонила Дерюгіній і Вінер робити радикальні заяви. Росіянці зробили офіційне зауваження, а українці не дали навіть «китайського попереджен­­ня»: торік у квітні Міжнародна федерація дискваліфікувала Дерюгіну на вісім років, позбавивши її суддівства, а також участі в будь-яких офіційних змаганнях під егідою FIG.

 

На той час це означало, що лідери збірної України Ганна Безсонова і Наталія Годунко мали протистояти суперницям на пекінській Олімпіаді без надійного опікуна. Дерюгіній тоді інкримінували порушення п’я­­ти пунктів статуту Федерації, звинувативши її у «завданні шкоди іміджу художньої гімнастики, а також в агресивному ставленні до спортсменів та офіційних осіб».

 

Відбувати покарання для Ірини Іва­­нів­­ни – звич­­на річ. Ще 2000 року оцінки, виставлені нею Олені Вітриченко на європейській першості, спровокували справ­­­­жню бурю. Тоді бу­­ло документально доведено, що деякі арбітри спеціально занизили оцінки абсолютній чемпіонці світу. Спійманих на гарячому суддів усунули від роботи на сіднейській Олімпіаді й дискваліфікували на рік. Упередженість Де­­рюгіної шокува­­­­­ла найбільше, адже йшлося про землячку. Дерюгіна в підсумку отрима­­ла два «штраф­­ні» роки.

 

Справу закрито 

 

Другий випадок – публічне з’ясуван­­ня з Вінер стосунків на підвищених тонах та в неприпустимих у пристойному товаристві висловах – мав інший підтекст, але набув ще більшого розголосу. Проте вже влітку 2008 року Апеляційний трибунал FIG скоротив термін дискваліфікації Дерюгіної з восьми до чотирьох років. Шукати правди винуватиця бучі подалася до Спортивного арбітражного суду в Лозанні. За два тижні до початку Ігор тренерці дозволили перебувати разом із підопічними на всіх турнірах, проте, як і раніше, двері до технічного комітету й суддівського корпусу для неї зачинені.

 

Влітку це рішення президент Української федерації гімнастики Віктор Корж назвав перемогою. «Після Олімпіади Україна домагатиметься цілковитого зняття всіх санкцій», – упевнено заявляв він. За сім місяців, що минули, настрій функціонера відчутно змінився: «Наша Федерація не воюватиме за пом’якшення вердикту для Ірини Іванівни. Я переконав пані Дерюгіну, що їй слід зосередитися на тренерській роботі. Неможливо поєднувати роботу тренера із суддівством. Хай там що кажіть, а Дерюгіна – добротний наставник, а не арбітр. Тож у її судовій справі можна сміливо поставити крапку. Якщо Ірина Іванівна захоче повернути повноваження судді, ми спробуємо їй допомогти, не задіюючи при цьому судових органів. Ми налагодили співпрацю і з Міжнародною федерацією, і з керівництвом російської художньої гімнастики».

 

Здається, з характеристикою «нас­­­­­­­­тавник, а не арбітр» Віктор Корж погарячкував. Зокрема, в Пекіні Дерюгіна мала бути членом головного суддівського журі, яке виправляє помилкові оцінки й вирішує дисциплінарні питання. За три десятиліття роботи в царині художньої гімнастики вона не лише виховала чемпіонок, а й досягла першої категорії суддівської кваліфікації. З-поміж нинішніх арбітрів ще тільки п’ятеро її колег дісталися цієї вершини: двоє з Італії, по одному – з Іспанії, Ізраїлю і Канади.

 

На щастя для України, у Дерюгіної з’явилися спадкоємиці: на інтерконтинентальному курсі в Мінську: Лідія Виноградова, Наталія Єрьоміна та Юлія Атрушкевич успішно склали всі іспити й потрапили до другої когорти арбітрів. За крок до цієї групи опинилася й Ніна Вітриченко. Як і її знаменита донька, вона мешкає в передмісті Барселони, але в суддівському корпусі представляє нашу країну.

 

Змінити другу категорію на першу можна буде аж за чотири роки. Та, на думку Лідії Виноградової, великої потреби підвищувати клас немає, бо зі своїми кваліфікаціями троє наших суддів мають право обслуговувати всі найпрестижніші турніри, поміж яких і Олімпійські ігри.

 

 

23 березня технічний комітет Міжнародної федерації змінив правила, чим додав клопоту і суддям, і учасникам майбутніх змагань. Арбітри поспіхом опановують нововведення, щоб об’єктивно оцінювати роботу спортсменок, які, своєю чергою, підлаштовуються до сьогочасних вимог. Тепер робота тілом відійшла на другий план – пріоритетними будуть вправи з предметами, максимальні оцінки за які збільшено із семи до десяти балів. Окрема бригада арбітрів виставлятиме оцінку лише за артистизм. Судді пильніше стежитимуть за експресією, музикою та виразністю рухів.

 

Як стало відомо кореспондентові Тижня, Ганна Безсонова та її колеги підготували специфічні вправи з відкритою скакалкою, бездоганне виконання яких раніше оцінювалося у максимальну кількість балів. Тепер ці вправи виявилися менш потрібними, тому наші спортсменки фактично згаяли час.

 

Як стверджує суддя Лідія Виноградова, сучасні «художниці» й арбітри сидять немов на порохових бочках, адже в будь-який момент керівництво FIG може їх прикро здивувати. Понад те, Безсонова і далі напо­­легливо тренується, щоб уперше в сезоні показати свою про­­граму. Певні надії маємо на но­ву генерацію в особі Дарії Кушнерьової та Аліни Максименко. Остання нещодавно вдало виступила на міжнародній арені, виборовши бронзову медаль на етапі Гран-прі в чеському Брно.