Велика Британія у ніч із 31 січня на 1 лютого офіційно перестала бути членом Євросоюзу та втратила свої місця в Європарламенті після трьох із половиною років спроб вийти з ЄС.
Референдум про вихід з Євросоюзу у Британії провели 23 червня 2016 року. Тоді 51,9% британців проголосували за Brexit. З того часу консерватори – спершу Тереза Мей, а згодом Боріс Джонсон, намагалися вивести країну з європейської спільноти.
Після чергової невдалої спроби проголосувати за законодавство щодо Brexit у парламенті, Джонсон оголосив дострокові вибори, на яких отримав монобільшість. Після цього парламент нарешті проголосував за вихід з ЄС. 23 січня 2020 року угоду схвалила королева Єлизавета ІІ, а наступного дня її підписав Євросоюз. Хоча формально Британія вже не є членом ЄС, до 31 грудня 2020 року триватиме перехідний етап.
Тиждень.ua зібрав головні думки щодо Brexit і його наслідків.
Журналіст Мартін Флетчер для New Statesman пише, що Brexit – це не привід для свята, а "момент глибокого національного сорому".
"Окрім кількох спонсорованих урядом "урочистостей" у Вестмінстері цього вечора та грізного тріумфу наших таблоїдів, я не бачу великого вибуху національної радості через цей розрив. Останні опитування громадської думки показують, що половина країни досі виступає проти Brexit", – зазначає він.
Флетчер додає, що Джонсон переміг на останніх парламентських виборах не завдяки тому, що британці так сильно хотіли вийти з ЄС: "Він виграв не тому, що електорат вимагав Brexit, а тому, що виснажені виборці були спокушені його останньою брехнею щодо Brexit. Він виграв, провівши вакуумну кампанію химерних фотооперацій та старанно уникаючи жорстких питань".
- Читайте також: Що втрачає Євросоюз через Brexit: інфографіка
Філіп Колінз для The Times пише, що Brexit не потрібно вважати "початком незалежності Британії" або її визволенням: "Я не кажу, що взагалі немає причин бажати виходу з Євросоюзу. Я просто кажу, що бажання бути вільними – не одна з них".
"Сказати, що Британія з 1973 перебуває під гнітом, було би образливим для тих, хто пережив справжні страждання", – зазначив він.
"Коли активні вболівальники Brexit розгортають свої прапори та транспаранти для того, щоб висловити радість від нашого виходу (з ЄС), це риторика ідіотизму нашого часу", – переконаний Колінз.
- Читайте також: Brexit: кола на воді
Колумніст Тімоті Гартон Аш для The Guardian пише, що сподівається на повернення Британії до ЄС.
"Мине п'ять років, щоб зрозуміти, що насправді означає Brexit, і ще п'ять, щоб побачити, як це працює на практиці. До того часу буде інший ЄС. Я дуже сподіваюсь, що до 2030 року британці почнуть думати про приєднання, не від почуття невдачі та поразки, але, скоріше, з почуттям яснішого розуміння, хто ми і де ми насправді є", – зазначає він.
Аш додає, що це також залежить від стану Євросоюзу: "Однак ця перспектива також залежить від того, як сам ЄС стане привабливішим та динамічнішим, ніж сьогодні".
- Читайте також: Die Welt: Brexit як загроза ірландській історії успіху
Політична редакторка Лаура Квенсберг для ВВС пише про виклики, які постають перед Британією після виходу з ЄС: "Brexit у повному розумінні завжди важко було визначити. Сьогодні ми почнемо з'ясовувати, що це насправді означатиме".
Вона зазначає, що британській владі необхідно буде перебудувати багато інституцій всередині країни, які зараз пов'язані з ЄС. Якщо ж уряд Джонсона не виконає своїх "грандіозних обіцянок", населення розчарується у консерваторах.
"Правду кажучи, визначення переваг чи помилок цього рішення (про вихід з ЄС) потребуватиме років. Очікується, що економіка буде рости повільніше, але цінність країни не просто вимірюється в фунтах і пенсах", – резюмує редакторка.