Кишиневом пронісся ураган. Розлючені демонстранти штурмували будинок уряду і канцелярію президента. Попри те що протест був спрямований проти буцімто фальсифікації нещодавніх парламентських виборів, масові заворушення принесли і соціально-економічний зиск: малозабезпечені учасники акції отримали раніше недоступну їм побутову техніку. Її експропріювали із захоплених державних установ. А будівельники, позбавлені внаслідок кризи заробітків у Москві, зможуть тепер класти тротуарну плитку вдома.
Не пасе задніх братня Грузія. Тамтешні опозиціонери оголосили про цілодобове пікетування резиденції президента. Вимоги цілком зрозумілі: відставка Міхо Саакашвілі. Протистояння дійшло навіть до сутичок із представниками влади – двірниками. Чим надокучив гордим горцям любий друг нашого Віктора Андрійовича, мені, якщо чесно, не до кінця зрозуміло. Та я їх підтримую, бо за режиму Саакашвілі сапераві стало помітно кислішим.
На іншому кінці світу, в Таїланді, пристрасті ще більші, з усіма атрибутами народного бунту: «коктейлями Молотова», сльозогінним газом і пострілами. Тайські опозиціонери навіть відбили у військових один панцерник. Але харизматичного вождя, який штовхнув би з башти бронемашини полум’яну промову, поміж них, вочевидь, не знайшлося, і танкетку повернули господарям.
А ось президент Болівії Ево Моралес, відомий прогресивними поглядами і пристрастю до свіжих листків коки, блискавично перехопив ініціативу у своїх опонентів. На знак протесту проти того, що опозиційні парламентські партії відмовилися підтримати запропоновані Моралесом закони, той оголосив голодування. І, найімовірніше, опоненти Ево таки підуть на поступки. Бо якщо президент опухне з голоду, це буде ганьба на всю Латинську Америку!
На жаль, у нас в Україні такий підхід не спрацює. Ви можете собі уявити, щоб президент Ющенко оголосив голодування на знак протесту проти ініціатив уряду Тимошенко? Чи щоб Юлія Володимирівна відмовилася від харчування, протестуючи проти критики голови президентського Секретаріату Віктора Балоги? Або такий варіант: депутати оголошують голодування, щоб подолати вето президента на якийсь закон. Якщо таке раптом станеться, Ющенко менш ніж за місяць зможе спокійно призначати позачергові парламентські вибори. Бо людина без їжі, як правило, за 24 доби вріже дуба.
Ні, друзі, немає в Україні справжньої опозиції, згас протестний дух. Кілька тисяч прихильників Партії регіонів, звезені нещодавно до Києва з метою повалити уряд Тимошенко, більш ніж як на короткотривале блокування вулиці Грушевського не спромоглися. Та й то, кажуть, рух вони перекрили випадково: отримавши добові, рядові демонстранти юрбою поспішили до найближчого гастроному.
Не вистачає, не вистачає в Україні видовищних акцій протесту. Про це вже говорять не лише просунуті молоді інтелектуали, а й пенсіонери. «Миколо Яновичу, у вас найбільша фракція в парламенті, тому заблокуйте трибуну, щоб ВР ухвалила новий закон про вибори», – звернувся до депутата-регіонала Азарова київський пенсіонер Леонід Кучма.
Я нікого не хочу образити, але на тлі нерішучості української опозиції більш протестно виглядають орангутанги з острова Борнео. Як повідомляє Бі-Бі-Сі, обурившись появою у своєму лісі експедиції зоологів, примати дали гідну відсіч двоногому агресорові, змусивши вчених відступити під градом дровиняк, якими кидалися відважні мавпочки.