Гламур 9 ТРАВНЯ

Минулої неділі влада повернулася до ілюзії, що вона живе не в Україні, а в СРСР, а ветерани – що влада про них піклується. Причому робилося це в одному великому екстазі – у прагненні хоч на один день повернутися до думки, що хтось за тебе все вирішив. Чисельним homo soveticus було мазохістично приємно, що влада подбала про парад, про «фронтові сто грамів», про салюти і море символіки, а владі було приємно, що нічого нового не треба вигадувати: скопіювати лишень із призабутої радянської традиції святкування та узгодити дії з товаришами в Москві. Бажання «зробити все правильно» доходило до абсурду. Під час параду виявилося, що найбільший внесок українських вишів – це те, що вони виховали героїв Радянського Союзу. В Житомирі за вказівкою влади «георгіївські стрічки» видали таксистам для кріплення на антенах. У Луганську розвісили більборди зі Сталіним, на українських прапорах понашивали прапори Компартії, а біля селищної ради с. Ювілейного на одному з флагштоків майорів величезний прапор Росії. Міський виконавчий комітет Кременчука «рекомендував» підприємствам міста при­­красити будівлі червоними стягами. У Севастополі, щоб лишень повернути багряні прапори СРСР на вулиці, комуністи, вітренківці та регіонали відмовилися від використання партійної символіки: «Размахивание партийными флагами в День Победы сродни пиару», – заявила вітренків­­ка Ольга Тімофєєва. У Києві севастопольців не почули – колір регіоналів був усюди: сині краватки носіїв головної «стріч­­­ки», сині пов’язки на дарованих ветеранам квітах. Київська ж мерія, щоб догодити головному регіоналові, а за сумісництвом президентові України, пішла на пряме порушення законодавства, без погодження з власниками білбордів заклеївши в ніч з 5 на 6 травня сітілайти та щити з комерційною рекламою плакатами до 9 Травня. Клеїли на шляху слідування президента Вік­тора Януковича на роботу (з Оболоні в центр)…

Тільки до чого це все: завтра бабусі-ветеранки віднесуть подарований «котєлок» на блошиний ринок, а наш дорогий президент знову запитає: «А чого ці дебіли досі не розходяться»? Вочевидь, усе для  свята заради свята, великої ілюзії великої перемоги.