У. Т.: Чому ви звернули увагу на Донбас? Як ви взагалі про нього дізналися?
– Дивно, так? Не знаю, чомусь, коли я працював над докторською дисертацією, яка присвячена сталінській індустріалізації та першій п’ятирічці, помітив, що саме Донбас завжди викликав багато різних питань і проблем. Мені стало цікаво, чому цей регіон був таким особливим у СРСР. І я вирішив написати дослідження.
У. Т.: Звідки ви так добре знаєте російську мову?
– Я вчив її в Токіо, коли був студентом. Багато разів бував у Донецькій області. Вперше ще в жовтні 1989-го. Дуже давно! 26 років тому. Ще за радянської влади.
У. Т.: Як ви збирали матеріал для книжки?
– Спочатку було дуже важко. Мене допустили до держархіву, але найцікавіші матеріали були недоступні. Тільки після розпаду СРСР зміг потрапити до партархіву. Я там бував і в Донецьку, і в Луганську. А вже на початку 1990-х мене допустили в архіви СБУ. І це дуже допомогло. Боюся, що зараз ті архіви вже втрачені. Мені сказали, що вони вже вивезені до Росії.
Читайте також: Не останні гастролі
У. Т.: Ви і далі стежите за подіями на Донбасі?
– Так, звичайно, мені цікаво. Хоча в мене зараз інші теми для дослідження. Я не пишу весь час книжки про Донбас. Але читаю про цей регіон завжди.
У. Т.: На вашу думку, які історичні причини війни на Донбасі?
– Історичні причини існують. На Донбасі завжди воювали проти центральної влади. Вони не довіряли зовнішній владі, хотіли зберегти свого роду свободу, автономію. Моя книжка тому й називається «Свобода і терор» – це дуже донецькі поняття, хоча вони протилежні за значенням. Після розпаду СРСР Донбас став частиною незалежної України. Мені здається, що тамтешнє населення мріяло про своє майбутнє у її складі. Але в справи України стала втручатися Росія. Вона ніби запропонувала жителям Донбасу певну політичну альтернативу, якої раніше не було. Це створило зовсім іншу картину політичного життя, багато людей переорієнтувалося на РФ, вбачаючи в ній порятунок від злиднів. Росія, звичайно, винна в тому, що трапилося.
У. Т.: Ви писали у своїй книжці, що колись існував конфлікт між українським населенням на Донбасі, селянами та приїжджими робітниками з Росії. Ви не думаєте, що зараз продовжується конфлікт?
– Ні. Звичайно, конфлікти були, сварки були, але не тільки на Донбасі. Були і в Києві. Київ до революції взагалі був центром російського націоналізму, «Чорної сотні». Але все змінилося. І давні конфлікти не мають стосунку до сьогоднішньої реальності. Я думаю, там не стоїть мовне питання, це конфлікт, принесений ззовні, з Росії. Це не означає, що Донбас не був незадоволений. Але не думаю, що люди мріяли про війну.
Читайте також: "…Я ніколи маму не побачу". Сповідь сепаратиста
У. Т.: Коли ви писали книжку, вона, напевно, привернула увагу вузького кола осіб, оскільки Донбас нікого не цікавив. Але тепер, коли там йде війна, про яку знає весь світ, чи є сплеск інтересу до вашої книжки?
– Не знаю. Англійське видання ще можна купити, але український варіант, на жаль, недоступний. Мені сказали, що наступного року можуть перевидати. Але це справа видавництва.
У. Т.: Ви підтримуєте зв’язок із видавництвом?
– Ні, я не маю ніякого зв’язку з ним. У 2001 році, коли мою книжку видавали, я сказав: економіка України в поганому стані, дайте право на переклад безкоштовно. Й американське видавництво безплатно дозволило українському видавництву друкувати мої праці. Думаю, річ не в авторському праві.
Читайте також: Життя у безправ’ї. Як сепаратисти тероризують мирне населення
У. Т.: Ви ще займаєтеся проблемами України?
– Так, я і далі вивчаю історію України. Написав книжку «Голоси розстріляних» про великий терор в Україні. Вона була перекладена польською мовою, але чомусь не була перекладена українською. Ще я написав про тих, хто був засуджений за антирадянську діяльність у 1952 році, за релігійні переконання. Це книжка про адвентистів із Білої Церкви. Мене цікавить сталінський період. Україна – дуже цікава країна. І значно відкритіша, ніж Росія. У вас набагато легше працювати.
Біографічна нота
Гіроакі Куромія – американський історик японського походження. Закінчив Токійський університет. У 1985–1990 роках науковий співробітник Королівського коледжу (Кембридж, Велика Британія). Із 1990-го – професор Університету Індіани (США). Спеціалізується на історії СРСР. Автор монографії «Свобода і терор у Донбасі»