Масштаб дійства, мабуть, здивував багатьох. Справді, згідно з офіційними повідомленнями, на мітингу було приблизно 70 тисяч людей. Хто вони і чого вимагають? Основні вимоги – відставка уряду, стабілізація цін на енергоносії та припинення постачання зброї Україні. Марними були б спроби певним чином ідентифікувати ці протести в традиційному політичному спектрі «праві-ліві». На мітингу виступали представники як крайніх лівих – комуністи, так і крайніх правих – представники партій «Вільний блок» і «Триколора». Прикметно, що промовці – політичні маргінали у державному масштабі. Ґротескний персонаж – Лубомір Вольний, якого свого часу позбулися навіть в ультраправій популістичній партії Томіо Окамури SPD, нині закликає до єднання правих сил, а раніше поширював фейки усіх можливих калібрів – від «розпилювання ковіду літаками над чеськими містами» до «громадянської війни в Україні». Не менш колоритним промовцем був Йозеф Скала – кандидат на майбутніх президентських виборах від комуністичної партії. Скала послідовний у своїй позиції – багато років тому, 21 серпня 1968 року юнак вітав радянських окупантів безпосередньо на празькому летовищі Рузинє і згодом зробив кар’єру в органах комуністичної держбезпеки. Псевдо він собі тоді обрав «Йосиф» – на честь «батька народів» і «найкращого друга дітей».
Радикальна полярність політичних поглядів промовців, теоретично, мала б відштовхувати їх одне від одного. Але насправді саме радикальність їх і поєднує. Популісти з усіх політичних таборів зібралися вчора на Вацлавській площі для того, щоб заробити собі політичні бали.
Читайте також: Лобістські схеми ексканцлера. За що Шредера хотіли вигнати із СДПН
Політичні партії, які зібрали мітинг, як вже було сказано, належать до маргіналів. Комуністична партія вперше в історії Чехії не подолала на минулих виборах прохідний бар’єр, набравши лише 3,6 відсотків. Але навіть такий мізерний результат був неабияким успіхом у порівнянні із результатами згаданого «Вільного блоку» (1,3 %) і «Триколора» (2,6 %). Отже – справа не в політиках, які ведуть за собою натовп. Справа в самому натовпі.
В Чехії небезпідставно зростає соціальне напруження. Ціни на світло та газ протягом минулого пів року виросли дослівно в декілька разів, що викликає зрозуміле занепокоєння серед населення. Варто очікувати, що ситуація погіршуватиметься – взимку ціні зростуть ще більше, і уряд опиниться під ще більшим тиском.
В пошуках простих рішень
Спроби зібрати схожі протиурядові протести виникають в Чехії перманентно – саме ці ж політичні сили вже довший час намагаються акумулювати протестний потенціал. Однак їхнього політичного авторитету для цього недостатньо. Соціальна та енергетична криза вчора зіграла на їхньому боці. Намагання списати такий масштабний захід як протест «росіян» чи «співчуваючих Росії», було б надто спрощеним поглядом на ситуацію. Основа вчорашнього протесту – саме соціальна, яка, водночас, грає на руку і підігрівається Росією. Простіше кажучи – на протест вийшли люди, які шукають простих відповідей на складні питання. Звичайно, який сегмент на вчорашніх протестах був відверто проросійським. Але в більшості це люди, яких передусім цікавить їхній добробут, який зараз опинився під загрозою. З їхньої точки зору – рішення лежить на поверхні: припинення війни в Україні і відновлення активної співпраці з Росією. Не стільки тому, що вони надмірно люблять Росію, а просто тому, що в їхньому уявленні це шлях до повернення дешевих сосисок на полиці магазинів. «Це не наша війна» – просто сформулювала на вчорашньому мітингу Зузана Маєрова-Заграднікова із партії «Триколора» – і натовп схвально загудів. Причин цьому є декілька.
По-перше, гібридна війна Росії проти Заходу протягом останніх років не те, що не зупинялась, а лише посилювалась. Мета Росії – дестабілізація Західного світу будь-якими методами. Чехія протягом останніх років перетворилася на майданчик бойових дій в інформаційній війні. Тут Росія утримувала не лише численну агентуру, але й цілі інформаційні війська – від респектабельних веб-порталів до багатотисячних «ботоферм». Вони розганяли деструктивні історії різноманітних типів – від критики Європейського союзу («Диктатури Брюсселю»), через ковід («Розпилювання») до, звичайно ж «громадянської війни» в Україні («Вісім років бомбили Донбас»). Усі ці намагання Кремля мали лише частковий успіх – йому вдалося активізувати певну частину населення, яка, однак не мала визначального впливу на політичну ситуацію. Але в час, коли зростає соціальна напруга – кількість людей, схильних до протесту різко зростає.
Читайте також: На Заході досі пояснюють війну в Україні «боротьбою проти демократії». Нам це невигідно
По-друге, в Чехії достатня кількість політиків та публічних діячів, які чи то згідно власних переконань, чи то керуючих іншими інтересами, повторюють мантру про необхідність примирення з Росією. Мовляв, достатньо просто помиритися з Росією, і все повернеться до звичного життя. Звичайно, це ілюзія. Росія багато років використовує власні енергетичні ресурси як інструмент тиску і шантажу. Піти на поступки Росії з боку чехів означало б проявити слабкість. А з тими, кого в Кремлі вважаються «слабкими», Росія поводиться ще жорстокіше. Очевидно, уряд Петра Фіали це добре розуміє і тому притримується жорсткої лінії щодо Москви. Однак цього не розуміють багато пересічних чехів, які намагаються знайти шляхи повернення до звичного життя. Не усвідомлюючи, що цього шляху вже просто не існує.
По-третє, важливу роль відіграє емоційна площина, яка часто формується через ЗМІ та соціальні мережі. Загалом, чеські ЗМІ цілком адекватно висвітлюють події навколо російської агресії. Однак є одне «але». Абсолютна більшість ЗМІ використовує формулювання «конфлікт в Україні» чи «українська криза». На емоційному рівні це часто викликає враження, що джерело проблем – не в Росії, а в Україні. Що це саме через Україну, а не через Росію, чехам доводиться жертвувати своїм добробутом. Усі ці фактори так чи інакше сприяли тому, що вчора десятки тисяч чехів вийшли протестувати.
Проблема комунікації
Прем’єр Чехії Петр Фіала вчора роздратовано зреагував, заявивши, що демонстрації зібрали проросійські сили, які діють проти інтересів Чеської республіки. Значною мірою пан Фіала має рацію. Однак суть проблеми краще вловив перший віце-прем’єр Віт Ракушан, сказавши, що «уряд повинен краще пояснювати, краще комунікувати і відвертіше говорити». Насправді саме це є першочерговим завданням, яке стоїть не лише перед чеським урядом, але й перед усіма нами. Пояснити, що примирення з Росією не просто неможливе, але передусім що воно не вирішить самої проблеми. Росія в будь-якому разі буде займатися шантажем і тиском, а будь-які поступки сприйматиме як прояв слабкості. Пояснити, що лише перемога України є найшвидшим і єдино правильним шляхом до відносної стабільності в Європі.
Читайте також: «Жереб кинуто»
Сімдесят тисяч людей на Вацлавській площі в Празі – це, без сумніву, дуже багато. Але це не є причиною узагальнювати і кидати звинувачення в бік чехів. В кожній спільноті знайдеться чимало людей, які між свободою і дешевою комуналкою оберуть саме дешеву комуналку. Але не варто забувати, що в Чехії піднялась безпрецедентна хвиля солідарності з Україною. Протягом перших місяців чехи зібрали декілька мільярдів гривень допомоги для України і наших Збройних Сил. Нещодавну річницю окупації 1968 року чехи відсвяткували флешмобом – надсилали на рахунок українського посольства для закупівлі зброї по 1968 чеських корун. Таким чином пересічні громадяни знову зібрали понад мільйон доларів для ЗСУ. Зрештою, саме в Чехії осіло декілька сотень тисяч тимчасових українських біженців. Уряд Петра Фіали, здається, робить все можливе в сенсі військової і дипломатичної підтримки України. Це все разом важить значно більше, ніж одна, нехай і чисельна, демонстрація противників політичних кроків влади.
Очевидно, варто очікувати, що соціальна напруга в Чехії зростатиме, а популісти з допомогою Росії зроблять усе можливе, щоб дестабілізувати ситуацію в країні. Протести будуть продовжуватись і зростати. Наше спільне завдання і відповідальність – втримати стабільність в регіоні. Зокрема – в інформаційній площині. Звинувачення та обурення – це шлях в нікуди. Донести правду і пояснити, чому обраний шлях певної частини чехів – неконструктивний – ось що б мало нас сьогодні цікавити.