Сьома розповідь історикині Тетяни Ралдугіної з циклу «Рід Скоропадських в історії України», записана для проєкту Тижня Skovoroda auditorium.
Гетьманич Данило Скоропадський – один з найбільш харизматичних і авторитетних лідерів української політичної еміграції.
Очоливши після смерті Павла Скоропадського гетьманський рух в еміграції, Данило гідно продовжив справу батька й до кінця життя залишився вірним його заповітам. Україна була змістом і сутністю його діяльності, його мрією, головною справою всього життя.
Зважаючи на те, що відсутність національної єдності була одним з головних чинників поразки Української революції 1917-1921 pp., Данило робив усе можливе, щоб сконсолідувати різні українські політичні сили в еміграції. Діяльність гетьманича, спрямована на утвердження української державності, заслуговує на велику повагу і шану.
Він був палким патріотом і свято вірив у майбутнє свого народу. У своїх численних виступах перед українською громадськістю він неодноразово підкреслював: “За майбутнє нашого народу я не боюся, бо вірю в його здорові й творчі сили. Вірю, що здорова національна стихія змете з нашого тіла заразу московського большевизму, а всі українські державники знайдуть шлях один до одного й, об’єднавшись під покровом одної керівної ідеї, у творчім пориві здобудуть і відбудують нашу Україну”.
Данило Скоропадський прожив усього 53 роки. Раптова загадкова смерть обірвала його життя в самому розквіті сил. У розповіді йдеться про основні віхи життя Данила Павловича Скоропадського, чиє ім’я і досі залишається ще маловідомим в Україні.