«Ностальгія — поганий порадник, — заявив президент Франції Емманюель Макрон, анонсуючи програму оздоровлення економіки. — Реіндустріалізація — це нові технології, а не повернення додому з-за кордону делокалізованих заводів та фабрик, що працюють за технологіями 30-річної давності». Президентський виступ, як майже завжди, був продуманий до найменшої дрібниці: місце, час, акценти. 25 жовтня, перебуваючи в стінах підприємства Siléane у Сент-Етьєні, керівник держави уточнив, як саме будуть розподілені €800 млн, передбачені в новій програмі роботизації — серці урядового проєкту «Франція 2030», затвердженого 12 жовтня. Повний бюджет програми — €30 млрд на п’ять років. Кошти інвестують у розвиток промислової конкурентоспроможності та технологій майбутнього.
«Ні Siléane, ні Сент-Етьєн не були вибрані випадково, — наголошує інтернет-видання Atlantico.fr. — Саме в Сент-Етьєні в XVII столітті народжувалася французька промисловість — завдяки вугільним шахтам, металургійній індустрії, прядильним виробництвам, виготовленню зброї… Саме тут яскраво відчуваються руйнівні масштаби деіндустріалізації… Натомість Siléane — одна з компаній, яка могла б скористатися новими можливостями. Тут працює добра сотня фахівців, річний обіг капіталу — €20 млн. Спеціалізуючись на «адаптивній робототехніці», компанія виробляє інтелектуальних роботів, здатних кондиціонувати інфузійні пакети для медицини та навіть переробляти ядерні відходи. Ці роботи створені для адаптації до непередбачуваних ситуацій, вони здатні, якщо все піде не так, як планувалося, пристосовуватися та розвиватися». Найближчим часом, попри близькі президентські вибори, французький уряд оголосить перші конкурси для тих проєктів, що здобудуть підтримку від держави. Загальний бюджет на розвиток штучного інтелекту — €400 млн. Це — половина коштів, запланованих під роботизацію виробництва.
«Ми допоможемо здійснити справжню індустріальну трансформацію Франції, — пообіцяв Макрон у Сент-Етьєні. — Ми спиратимемося на передові досягнення науки та цифрової революції». Виклик проголошено масштабний. «За даними Міжнародної федерації робототехніки (IFR), що базується у Франкфурті (Німеччина), Франція посідає сьоме місце у світі за кількістю використовуваних роботів після Китаю, Японії, США, Південної Кореї, Німеччини та Італії, — нагадує Atlantico.fr. — Середній вік машин, що використовують малі та середні французькі підприємства,— 17 років. Міністерство економіки із сумом мусить визнати, що велика частина з 8 тис. проєктів, котрі здобули підтримку в межах плану модернізації від 2020 року, принесла користь насамперед іноземним виробникам роботів».
Читайте також: Регулятор зі збоями
Згідно з даними технологічного інвестиційного банку Bryan Garnier, третина світового попиту на промислових роботів сьогодні припадає на Китай — ту саму «світову фабрику», надмірна залежність від якої так боляче вдарила по західних виробництвах у зв’язку з пандемією коронавірусу. «В умовах глобальної конкуренції економічний успіх обумовлюється здатністю до інновацій, — пише на шпальтах Le Monde французький держсекретар з питань цифрової економіки Седрік О. — У цьому плані реальність є жорстокою і для ЄС, і для Франції: майже всі компанії, які сьогодні мають лідерські позиції в технологічному та економічному світі, американські або китайські».
Не можна сказати, що тривожні тенденції не були відомі економістам раніше, але саме COVID-19 оголив з усією непоказністю гірку правду економічних реалій у світі. «Французи жахнулися під час епідемії, наскільки ми деіндустріалізовані, — зазначив в одному з телеінтерв’ю доктор економіки Клод Сікар. — Захисні маски довелося імпортувати на суму понад €6 млрд, а в реанімаційних службах критично бракувало штучних респіраторів, бо ми припинили власний випуск такої продукції, а наші закордонні постачальники не встигали вчасно виконувати замовлення. Німці натомість зберегли в себе дві фабрики респіраторів, Швейцарія — одну, але відому на весь світ. Франція повністю узалежнилася від інших. Люди були нажахані дізнатися, що 90% наших ліків виробляються в Китаї та Індії».
Проєкт «Франція 2030» — це спроба зменшити небезпечну залежність від Китаю та зміцнити промисловий сектор країни. П’ять років потужних інвестицій до промислового сектору з використанням «технологій майбутнього» покликані, за розрахунками урядовців та експертів, вивести французьку економіку на якісно новий рівень, перетворити французів на «націю потужних інноваторів», а також — здійснити серйозну декарбонізацію промисловості. З €30 млрд розпланованих на п’ять років, вісім підуть на енергетичний сектор, на розвиток «зеленого водню» та ядерної енергетики завтрашнього дня. Франція інвестує €1 млрд в розробку малих ядерних реакторів. €4 млрд будуть спрямовані на розробку моделі літака з низьким рівнем викидів вуглецю та €2 млн — на виробництво електричних і гібридних автівок. Державний проєкт також обіцяє «проривні» інновації в галузі охорони здоров’я: 20 нових біомедикаментів, найсучасніші медичні пристрої. €6 млрд заплановані на виробництво стратегічних виробничих складових, €2,5 млрд — на освіту «талантів майбутнього», ще €5 млрд — на запуск нових індустріальних об’єктів.
Проєкт реіндустріалізації також передбачає суттєве зменшення делокалізації економіки. «Десятиліттями наші підприємці орієнтувалися на модель економіста Жана Фурастьє, — зазначила в розмові з Тижнем Катрін Капель, фінансистка однієї з державних корпорацій. — Модель ця полягає в тому, щоб престижну інтелектуальну частину роботи виконувати на Заході, а виробництво, часом шкідливе, розміщувати там, де людська праця коштує недорого. Послідовники Фурастьє свято увірували, ніби закриття заводів та фабрик у розвинених країнах — процес неминучий: таким є прогрес. За логікою цієї школи, відмерти мали всі фабрики, що були перехідним етапом між епохою сільського господарства та «нового періоду виробництва послуг». У 80-ті роки існувала ілюзія, ніби глобалізація — це розв’язання багатьох проблем людства. Проте апологети глобалізації не врахували здатності тих самих китайців дуже швидко вчитися, багатіти, самостійно засвоювати новітні технології. На початку двотисячних років почало приходити гірке прозріння. Модель зазнала поразки й посприяла невпинному зростанню безробіття, небезпечному збільшенню соціальних програм та фактичному зникненню середніх підприємств у Франції. За президента Саркозі тема збитків від деіндустріалізації з вузькоекономічної перетворилася на політичну. Франсуа Олланд у пошуках рішення створив міністерство реіндустріалізації на чолі з Арно Монтебуром. Макрон по суті розвинув ініціативи, що визрівали в останні 10–15 років».
Читайте також: Ніколя Тензер: «Не варто вести переговори з Путіним»
Чи вдасться французам шляхом потужних інвестицій перезапустити економіку? Принаймні шанс є. Анонсована програма — плід багаторічної праці кількох десятків економістів. Попри певне відставання від англо-саксонських країн, Франція зберігає потужні позиції в аеронавтиці та хімії, у виробництві предметів розкоші та в атомній енергетиці, у виноробстві та виробництві сиру, індустрії парфумів та одягу. Made in France — все ще престижно, надійно, якісно.
Можливою перешкодою або принаймні гальмом на шляху до майбутніх успіхів експерти називають трудовий кодекс, складений у найкращих соціалістичних традиціях. Там, де польський підприємець на годину роботи найманого працівника витрачає €10, іспанець разом з усіма податками платить €25, француз — €40. «Якби Франція надумала повернути додому делокалізовані заводи, вона мусила б, щоб залишатися конкурентоздатною, пропонувати «польську» платню, — пояснив Тижню економіст Моріс Депля. — Це нереально. Тому вирішено було почати ніби з чистого аркуша, не рухаючи виробництва, що працюють за межами країни. Вкладати краще в те, що матиме високий попит завтра: акумулятори для електромобілів, літаки нового покоління, біомедикаменти… Ідеться не про те, щоб врятувати індустрію: її потрібно створити заново. Сьогодні французьке виробництво — це лише 10% ВВП. Якщо проєкт «Франція 2030» вдасться успішно втілити, країна вийде на 20% — це показник Німеччини».
Два роки тому «жовті жилети» стали симптомом економічних негараздів держави, що понад міру захопилася деіндустріалізацією. Нова стратегія, яку озвучив Макрон, має сприяти появі нових робочих місць та нових перспектив для розгубленого пересічного француза, у якого мав би з’явитися стимул учитися та мріяти.