Менш ніж за тиждень, 20 січня 2025-го, відбудеться інавгурація 47-го президента США Дональда Трампа. Республіканець стане найстарішим президентом Америки на момент церемонії. До слова, для Трампа це буде вже друге президентство. До цього політик обіймав найвищу посаду країни впродовж 2017–2021 років.
Від проведення президентських виборів в Америці 5 листопада 2024-го минуло трохи більш ніж два місяці. За цей час Дональд Трамп устиг відзначитися низкою заяв про своє майбутнє президентство, зокрема про припинення війни між Росією та Україною, досягнення миру на Близькому Сході, геополітичні амбіції. За інформацією Associated Press, на перший день свого президентства Трамп планує понад 100 указів.
Тиждень запитав в американських політологів, чого очікувати Штатам від другого президентства Дональда Трампа і якою, імовірно, буде політика республіканця щодо України й Росії.
Кріс Едельсон, доцент Американського університету Вашингтона, дослідник безпекових повноважень президентів США, письменник
— Чому не сталося «повстання штатів»?
— Попри побоювання, що вибори в США могли спричинити заворушення, ситуація всередині країни видається стабільною. Річ у тім, що здебільшого насилля в США походить з боку правих.
Ми це бачили 6 січня 2021 року (прихильники Трампа штурмували Капітолій після перемоги на виборах Джо Байдена. — Ред.), стрілянина в Ель-Пасо (американець Патрік Вуд Крузіус опублікував «білий» маніфест проти іммігрантів, після чого 3 серпня 2019-го розстріляв 22 людини в супермаркеті. — Ред.), напад на синагогу в Піттсбурзі у 2018-му (11 людей загинули. — Ред.) чи напад на церкву в Чарлстоні у 2015-му (9 людей загинули, акція спрямована проти афроамериканців. — Ред.).
Коли ж цього разу Трамп виграв вибори, мотивація вчиняти насилля в його прихильників зменшилася. Принаймні поки що. Очевидно, що штурмувати Капітолій ще раз уже немає потреби.
Але небезпека насильства залишається. Трамп раніше заохочував насильство й потурав йому, і я хвилююся, що ми можемо бачити більше агресії. Багато прихильників Трампа вважає його політичних опонентів ворогами (та й сам Трамп використовує саме це слово), і потенціал для насильства залишається.
— Історик Тімоті Снайдер припустив, що США за Трампа можуть повторити долю Росії і стати олігархією. Ви згодні?
— Було би помилкою дивитися на Трампа крізь призму поняття «політична стабільність» або взагалі оцінювати його дії через конвенційну політику. Він забіяка й старається залякати тих, хто слабший від нього.
Він селебриті, зірка реаліті-шоу з телевізора. І він не здатен виправдати тої високої суспільної довіри, яку йому надали. Він уже показав це під час пандемії або коли спробував скасувати результати виборів у 2020 році, кульмінацією чого, зрештою, стала жахлива атака на Капітолій.
Чого чекати США в сенсі внутрішньої політики? Минулого року Верховний суд США постановив, що президенти країни здебільшого не мають нести кримінальну відповідальність за злочини, скоєні за час каденції. Поняття верховенства права в США зламалося.
Трамп — людина, яка визначається словом «корупція». Віднині американський уряд буде організований довкола однієї людини, яка надаватиме послуги своїм друзям і союзникам. Ілон Маск уже став центральною фігурою у визначенні порядку денного для нової адміністрації. Критиків і ворогів Трамп намагатиметься натомість покарати чи залякати, зловживаючи своєю владою.
— Наріжним каменем програми Трампа є іммігранти. Чого їм чекати?
— Трамп називав іммігрантів тваринами, брехав, що вони їдять домашніх тварин, і звинувачував їх несправедливо в багатьох бідах американського суспільства. Багатьох прихильників Трампа така риторика заводить, і вони раді були би побачити, як іммігрантів депортують. Я очікую, що щось подібне ми побачимо. Зрозуміло, що багатьох іммігрантів це сильно непокоїть, бо Трамп демонізував їх, є імовірність насильства проти них як з боку уряду, так і з боку прихильників нового президента. У цьому сенсі плани Трампа дуже й дуже серйозні.
— Чи справді Трамп зможе придбати Гренландію і приєднати Канаду?
— Що стосується питань геополітики, то для Трампа це надто високі матерії. Наприклад, під час своєї попередньої каденції він вивів США з угоди, яка, здавалось, успішно перешкоджала Ірану рухатися до розроблення ядерної зброї. Це була катастрофа.
У зовнішній політиці Трамп намагається стрибнути вище своєї голови. Але є люди, які кажуть йому, що він розуміється на речах, про які говорить. Тож він сміливо виливає на публіку будь-які нісенітниці, що спадають йому на думку.
Але проблема в тому, що Трампа зробили президентом. Тепер він каже, що треба взяти Гренландію чи Панамський канал, і мені до кінця неясно, він має на увазі придбати чи взяти силою.
Він також говорить про приєднання Канади до США. Я не знаю, чи буде він намагатися якось утілити ці ідеї в життя, але я стурбований, чи не призведе це до американської агресії (шляхом залякування чи фактичного застосування сили). Можна уявити собі, що Трамп вирішить наслідувати Путіна, яким захоплюється, і захоче розширення. Я не знаю напевно, чи це станеться, але мені досить тривожно.
У будь-якому разі на США вже не можна буде розраховувати як на надійного союзника країн, що прагнуть демократії, чи силу, яка підтримуватиме міжнародний порядок, оснований на верховенстві права й відмові від агресивних воєн.
— Якою буде позиція Трампа щодо Росії?
— У минулому Трамп хвалив Путіна за рішення вторгнутися в Україну. Схоже, що Трамп приймає позицію Путіна й бачить у ньому приклад для наслідування.
Інша проблема, що в республіканській партії майже всі танцюють під дудку Трампа. А це означає, що багатьом з них, якщо не більшості, подобається Путін, а до того, щоб США підтримували суверенітет і демократію в Україні, вони ставляться скептично. Через це я теж стурбований.
Хоча важко передбачити, як усе буде відбуватися. Є деякі республіканці, які розуміють, що саме поставлено на карту. І це, імовірно, матиме значення.
Найкраще, на що можемо сподіватися, — це те, що в уряді будуть компетентні люди, які зможуть уберегти його від серйозних помилок. Таке часто траплялося, коли він був президентом. Але тепер Трамп демонструє, що прагне поставити на найвищі посади людей, які до нього лояльні, а не компетентних, досвідчених кандидатів.
Владний кабінет з надзвичайно великими повноваженнями передали людині, яка абсолютно не підходить для цієї роботи й намагається оточити себе підлабузниками й прихильниками теорії змови. Це божевілля, і це дуже ускладнить життя інших країн. Це те, чим можуть скористатися такі диктатори, як Путін, Сі, Кім, Орбан, Ердоган.
Крістофер Дівайн, асоційований професор політології Університету Дейтона, штат Огайо
— Чому в США вибори відбулися без масових заворушень і їх немає навіть перед інавгурацією?
— Цілком імовірно, що якби Дональд Трамп програв, були б якісь прояви насильства як реакція на це, принаймні такою ж мірою, як ми бачили 6 січня 2021 року. Трамп майже напевно заперечував би, як 2020 року, що програв, і багато його прихильників пішло б за ним. Проте демократи з готовністю визнали результати виборів 2024 року, хоча й незадоволені цим. Саме тому зараз у США відбувається мирне передання влади.
— Багатьох турбує вплив Ілона Маска й інших великих промисловців на Трампа. А ви як вважаєте, наскільки це небезпечно?
— Це складні питання, довкола яких ми зараз можемо хіба що спекулювати. Важливо пам’ятати, що Трамп, як президент, обмежений Конституцією США. Він не може просто призначити до влади олігархів, у крайньому разі призначить секретарів Кабінету (приблизно, але не точно відповідає посаді міністра в Україні. — Ред.) та інших високопосадовців за умови, що це рішення схвалить Сенат.
— Історик Тімоті Снайдер порівнює ситуацію в США з Росією. Вважає, що олігархи використають Трампа, як у Росії використали Боріса Єльцина, щоб зміцнити свою владу. А тоді просто замінять його на когось іншого, проведуть операцію «наступник» по-американськи.
— Скажу лише, що Трампу заборонено балотуватися на наступний президентський термін. І він буде змушений передати владу комусь іншому, якщо виникне фундаментальна загроза конституційному порядку. А я підозрюю, що вона виникне у 2028 році, коли термін Трампа спливатиме.
— На вашу думку, наскільки серйозно Трамп зацікавлений придбати Гренландію в Данії?
— Незрозуміло, які насправді Трамп має наміри щодо Гренландії. Я навіть не впевнений, що він розуміє, як працюватиме таке придбання. Він, схоже, вважає, що Данія може просто передати острів США без будь-якої участі населення Гренландії. Я підозрюю, що в таких заявах поєднано кілька компонентів.
По-перше, Трамп шукає уваги. По-друге, прагне повідомити міжнародним ворогам і союзникам, що він непередбачуваний у зовнішніх справах, тож їм слід бути обережними. Можливо, це сигнал Росії, зокрема, з огляду на рішуче прагнення Трампа домінувати в Арктиці. Або, імовірно, його більше цікавлять можливості видобутку корисних копалин у Гренландії.
Або суть може бути в тому, що це дуже велика територія поблизу і її придбання означатиме значне зростання розміру й могутності Сполучених Штатів. Просто дуже важко проникнути у свідомість Трампа, і не варто припускати, що він діє за певною логікою чи стратегією.
— Є думка, що буде в політичних інтересах Трампа й надалі підтримувати Україну. Зрештою, йому треба згладити ганьбу США в Афганістані, до якої він теж причетний, адже за його каденції почалися переговори щодо виведення військ.
— Я стежу за війною в Україні дуже уважно й з великим занепокоєнням. І, на мою думку, вибір Трампа не віщує добра інтересам України. Боляче дивитись із США, як усе це розгортається.
На жаль, я не думаю, що Трамп дбає про інтереси українського народу. З огляду на те, які заяви він раніше робив і як поводився, можливо, він насправді більше симпатизує інтересам Путіна, хоча це важко сказати напевно.
Я вважаю, що найбільша мотивація Трампа, коли справа доходить до війни в Україні, — просто припинити її, а потім намагатися видати результат за мир.
Під час виборчої кампанії Трамп обіцяв, що негайно припинить війну. Тож це питання його его. З огляду на важелі впливу США на Україну він може змусити Київ укласти погану угоду, просто погрожуючи відмовитися надалі фінансово й матеріально підтримувати.
Це, звичайно, було б трагедією для українського народу. Але послужний список Трампа в політиці дає нам мало підстав вважати, що він керуватиметься мораллю, справедливістю чи навіть інтересами американського народу, не кажучи вже про українців.
Я думаю, що Трамп сприймає війну в Україні так само, як і майже все, — передусім цікавиться, що йому від цього.
Його інтерес полягає в досягненні угоди про припинення війни. На жаль, я не думаю, що він справді дбає про деталі.
Ґрант Ріхер, професор політології Університету Сірак’юса
— Передбачення, що вибори президента викличуть розкол у Штатах, не збулися. Тож країна більш стабільна, ніж гадали?
— Тривожні прогнози щодо можливих соціальних заворушень після виборів часто навмисно перебільшували, щоб набрати політичні бали. Це були найбільш жорсткі заяви поруч із тим, що «доля самої демократії зараз вирішується у виборчих урнах» чи що «від виборів залежить саме існування країни». Це перша причина, чому в США не сталося повстання.
Друга — що ризик заворушень, імовірно, іде більше від правих, ніж від лівих (хоча крайні з обох сил однаково небезпечні). А на виборах перемогла права сила на всіх рівнях. Тож приводів для заворушень стало менше. Хоча цей фактор менше значущий, а не перший. Оскільки крайнім правим чи лівим не потрібні електоральні причини для атак. Тож я вважаю, що ризик був просто перебільшеним. Постукаймо по дереву!
— Одне з найбільш болючих питань для Трампа — це іммігранти. Чого ми можемо очікувати і як це вплине на відносини США з іншими країнами?
— Я очікую, що будуть серйозні й постійні зусилля щодо імміграції та безпеки кордонів. Якщо і є якась обіцянка, яку Трамп повинен виконати, то вона про це. Я сумніваюся, що ми побачимо, як депортуватимуть нелегальних іммігрантів на такому рівні, який обіцяють, але сподіваюся, що в майбутньому відбудуться серйозні зміни щодо безпеки кордону. Ну, якщо кордон між США й Мексикою вдасться краще захистити, це лише сприятиме безпеці обох країн.
Не думаю, що це сильно вплине на зовнішню політику, однак, безумовно, вплине на наші відносини з Мексикою та Центральною Америкою.
Проте не варто очікувати, що США будуть якось втручатись у внутрішні справи Мексики. Урядові проблеми в Мексиці такі глибокі, що президент США мало чим міг би їм допомогти. Це потребуватиме величезних інвестицій, фундаментальної реформи уряду й тривалої війни з картелями. Мексика не схвалювала б такого рівня втручання у свої внутрішні справи, а американська громадськість не захотіла б його фінансувати або відправляти туди війська, навіть якщо припустити, що їм буде радий мексиканський уряд чи мексиканський народ.
— А як щодо пропозиції купити Гренландію в Данії? Очевидно, що йдеться про гонитву за контроль Арктики. Хоча російський флот у доволі поганому стані, проте він видається потужнішим, ніж американський.
— Останніми роками я дедалі більше читаю про важливість Арктики, але сумніваюся, що в цьому випадку мотивацією Трампа є стратегічні міркування. Мені здається, усім цим більше керує його его. Якщо якимось чином це вдасться здійснити, Гренландію тривалий час сприйматимуть спадщиною Трампа як президента. Я не можу зазирнути в його голову, але думаю, що він уявляє собі це як якусь сучасну версію придбання Аляски й, можливо, навіть вигадав нову назву — щось на зразок «Трампландія».
— Так само як з Іраном, коли він вивів США з ядерної угоди. Можна сказати, Трамп намагається зробити все по-своєму, перекроїти світову систему безпеки.
— Стосовно Ірану, то тут є можливість для США. Вихід США з угоди, дійсно, дає президенту Трампу шанс домовитися про щось інше замість того, що було. Проте відносини між країнами погіршилися, після того як угоду забезпечив Обама. Політично Трамп міг би продати це своєму правому флангу, стверджуючи, що це краще, ніж початкова угода, і що вона допомагає контролювати вплив Ірану.
Мене турбує в його зовнішній політиці, — окрім того, згоден я чи ні з деякими напрямами, які він уже окреслив, — якість команди, яку Трамп збирає в Білому домі. Багато ключових посад займуть люди, яких не опишеш словами Девіда Галберстама — the best and the brightest (книжка Галберстама The Best and the Brightest («Найкращі і найяскравіші») присвячена Адміністрації Джона Кеннеді й початку В’єтнамської війни. — Ред.).
І це може завдати шкоди Трампу й США.