Після зустрічі українського та американського президентів не вщухають дискусії про місце для майбутніх перемовин з Владіміром Путіним, який наполягає на Москві. За словами Володимира Зеленського, Україна вважає справедливим, щоб потенційна двостороння зустріч відбулася у нейтральній Європі, або ж у Туреччині, яка є країною НАТО і «частиною Європи». Водночас він заявив, що використовувати Угорщину як переговорний майданчик зараз «непросто», оскільки політика Віктора Орбана була спрямована проти підтримки України.
Які країни розглядають?
Одразу після перемовин Трампа та Зеленського президент Франції Еммануель Макрон заявив, що майбутня зустріч відбудеться в Європі. Зокрема, в інтерв’ю французькому телеканалу LCI він запропонував Швейцарію, наполягаючи на Женеві. Міністр закордонних справ Швейцарії Іньяціо Кассіс заявив, що Берн навіть готовий надати Путіну імунітет, щоб його не затримали у країні за ордером Міжнародного кримінального суду в Гаазі, сказавши, що це «на 100% досяжна мета».
«Європейці, мабуть, вважають, що Швейцарія принаймні не вплине негативно на такі переговори. Але ймовірність того, що зустріч відбудеться у цій країні, напевно, значно нижча за 50%», — переконаний швейцарський дипломат Томас Гремінгер, який очолює Женевський центр з питань безпеки.
Швейцарська газета Die Neue Zürcher Zeitung пише, що Росія постійно висловлює ворожість до Швейцарії протягом останніх років. Наприклад, Посольство Росії у Швейцарії на запит видання повідомило, що Швейцарія, яка вжила «антиросійських каральних заходів» з боку ЄС та США, більше не може сприйматися Росією як «нейтральна та неупереджена».
«Наразі плани щодо проведення саміту у Женеві, ймовірно, є лише європейськими мріями. Представники “коаліції охочих” надають перевагу Швейцарії, мабуть, лише тому, що тут вони можуть чинити більший вплив, ніж, наприклад, у Туреччині чи в арабській державі. Україна також, ймовірно, буде відкрита для Женеви», — пише Neue Zürcher Zeitung.
Ініціативу щодо імунітету для Путіна підтримало і МЗС Австрії, якщо у країні відбуватимуться перемовини. Канцлер Крістіан Штокер заявив, що «Відень має давні традиції як місце діалогу» та пропонує «чудові умови» завдяки міжнародним організаціям, що базуються тут, — перш за все ОБСЄ, пише Die Presse. Важливий нюанс: Австрія, згідно зі своєю конституцією, не входить до жодного військового альянсу і тому не є членом НАТО. Це може бути важливим моментом для Росії.
Під час відеодзвінка «коаліції охочих» премʼєр-міністерка Італії Джорджія Мелоні також запропонувала Рим. Серед можливих локацій для зустрічі розглядаються і близькосхідні — у Саудівській Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратах або Катарі.
Ще 12 серпня президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив у телефонній розмові з Зеленським, що його країна також готова прийняти саміт лідерів. «Створення робочих груп у військовій, гуманітарній та політичній сферах відкриє шлях до зустрічі на найвищому рівні», — сказав тоді Ердоган. Його випередив з пропозицією і правитель Білорусі Александр Лукашенко.
Тим часом, найбільше дискусій розгорілося саме через можливість того, що Угорщина стане місцем такої зустрічі, про що повідомляли Washington Post та Politico. За словами міністра закордонних справ країни, Будапешт двічі пропонував провести мирні переговори між Росією та Україною, і ця пропозиція залишається у силі.
Проти цього виступив прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. «Будапешт? Не всі можуть це пам’ятати, але в 1994 році Україна вже отримала гарантії територіальної цілісності від США, Росії та Великої Британії. У Будапешті. Можливо, я забобонний, але цього разу я б спробував знайти інше місце», — написав він у мережі Х.
На це Туск отримав глузливий коментар з боку керівника політичного кабінету прем’єра Угорщини Балажа Орбана. «Дональд Туск, схоже, засмучений тим, що його не запросили на переговори до Вашингтона. У своєму розчаруванні він нападає на країну, з якою Польщу пов’язує давня дружба — саме в той день, коли ми, угорці, святкуємо заснування нашої держави. Що б подумали про таку поведінку його польські предки?», — запитав політик.
Чому важливо, де відбудуться переговори?
Одним із найважливіших факторів проведення перемовин такого рівня є високі стандарти безпеки. Секретна служба, яка, наприклад, відповідає за безпеку президента США, зазвичай перевіряє кілька місць, перш ніж ухвалювати рішення. Це також роблять для того, щоб ускладнити планування можливих атак.
Увага до вибору місця проведення зустрічі прикута й через те, що воно може визначити можливий напрямок переговорів. «Зміст важливіший за місце проведення. Але місце проведення сигналізує про те, куди прямує шлях. Тому європейські держави хочуть, щоб саміт відбувся в Європі. Це підкреслило б європейський аспект можливого рішення», — переконана Маргарете Кляйн з Німецького інституту міжнародних та безпекових справ, яку цитує німецьке видання Die Zeit.
Крім того, іноді локація стає способом «загнати» сторону в рамки, адже якщо переговори будуть організовані під егідою ООН чи ЄС, Росія автоматично опиниться у менш вигідній позиції. Утім наразі невідомо жодних деталей зустрічі і в цілому важко спрогнозувати, чи вона взагалі відбудеться у найближчі тижні.
Російська сторона заявляє, що Путін готовий зустрітися зі Зеленським, тільки якщо всі питання, які потребують обговорення на вищому рівні, «будуть добре пропрацьовані», а «експерти, міністри підготують відповідні рекомендації». Напередодні дипломат, міністр закордонних справ України у 2007–2009 роках, керівник Центру дослідження Росії Володимир Огризко заявляв у коментарі Тижню, що є багато запитань щодо двосторонньої зустрічі.
«Путін ж оголосив Зеленського нелегітимним, у Росії він — “исчадие ада”, уособлення фашистського режиму та інші ярлики, які вони навішують на нього. А тепер уявіть собі, що треба пояснити російському, як я його називаю, бидлонаселенню, як же так, що “вєлікій” Путін, який ще вчора говорив з “вєлікім” Трампом, і які начебто повинні були визначити долю світу, тепер опускаються до рівня “київської хунти”, “київського режиму” і говорять з його нелегітимним керівником», — казав він Тижню.
Тож зараз питання вибору місця для потенційних переговорів між Україною та Росією залишається відкритим. Попри наявність низки можливих майданчиків остаточне рішення залежатиме не лише від дипломатичних традицій, а й від політичної волі сторін. У підсумку саме поєднання геополітичних реалій, міжнародного тиску та воєнної динаміки визначатиме, де і коли з’явиться можливість говорити про реальний мир.